Розрізнення прийменників і префіксів
Прийменники з наступними словами вимовляються так само нероздільно, як і префікси: перед світанком- передсвітанковий, на гору - нагору, попід вікнами- попідвіконню, уві сні- увійти, по новому мосту- жити по-новому.
Щоб розрізнити прийменники і префікси, треба запам'ятати ось що.
Прийменники зі (зо), наді (надо), піді (підо), переді (передо), уві, ув при іменниках та займенниках не переходять у префікси і, отже, завжди пишуться окремо: піді мною, переді мною, зі мною (зо мною).
Виняток становлять лише прислівники зовсім і передовсім, де зо- і передо- префікси і, отже, пишуться разом.
Прийменник у реченні відноситься до іменника або особового займенника. Якщо він поєднується з іншою частиною мови, то стає префіксом (по сліду- по собачому сліду- жив по-собачому; з гори- з високої гори- глянув звисока).
До іншої частини мови прийменник може відноситися лише в тому разі, якщо її вжито в значенні іменника або іменник, що мав би стояти при ній, пропущено: боротися до останнього (подиху), встав о шостій (годині), говорив з усіма (учнями).
Щоб відрізнити прийменник від префікса в словах типу на горі і нагорі, треба вставити в них прикметник. Якщо зміст висловлювання дозволяє це зробити, то перед нами прийменник, який пишеться окремо (ліг на бік - ліг на правий бік: з гори- з високої гори), якщо ні - перед нами префікс, який пишеться разом (відкликав його набік; зорі дивляться згори).
Деякі сполучення прийменника з іменником (які пишуться окремо) від однозвучних прислівників (які пишуться одним словом) відрізняються тим, що:
прийменники з іменником мають при собі додаток у родовому відмінку (кого? чого?): в глиб- чого?- землі; з краю- чого?- села;
прислівники такого додатка не мають: вглиб росте корінь; моя хата зкраю.
Щоправда, іноді такі слова, як збоку, всередині, скраю, можуть бути і прийменниками: зкраю (чого?) села; усередині (чого?) кімнати; збоку (чого?) отари.
- Орфографія:
- Голосні звуки:
- Приголосні звуки:
- М’який знак та апостроф
- Правопис окремих слів
- Самостійні частини мови
- Службові частини мови
- Пунктуація:
- Основні принципи української орфографії
- Орфограма
- Передача на письмі звукового складу слів
- Голосні звуки
- Чергування е з и
- Ненаголошені е та и в префіксах
- Ненаголошені е та и в суфіксах
- Чергування і з іншими голосними
- Правопис і та и в основах українських слів
- Правопис і та и у префіксах українських слів
- Правопис і та и в суфіксах українських слів
- Правопис і, ї та и в основах іншомовних слів
- Правопис у в основах іншомовних слів
- Написання о та а
- Написання о та у
- Чергування е з о після шиплячих та й
- Приголосні звуки
- Глухі приголосні
- Приголосні у кінці префіксів
- Правопис приголосних в словах іншомовного походження
- Чергування приголосних
- Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- Чергування у —в
- Чергування і— й
- Чергування з — із – зі(зо)
- Уподібнення приголосних за місцем творення
- Спрощення в групах приголосних
- Тверді і м’які приголосні
- Подовжені приголосні і їх позначення
- Подовжені м'які приголосні
- Подвоєння букв внаслідок збігу
- Написання нн в прикметниках і похідних словах
- Неподвоєні й подвоєні приголосні в словах іншомовного походження
- Вживання м'якого знака
- Вживання апострофа
- М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- 2. Апостроф не пишеться:
- Принципи правопису значущих частин слова
- Правопис складних слів
- Слова із частинами напів- і пів-
- Велика літера у власних назвах
- Правила переносу слів Орфографічні правила переносу
- Технічні правила переносу
- Самостійні частини мови іменник Відмінкові закінчення іменників
- Закінчення іменників іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- 1. У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.
- 1) Іменники середн. Роду в родовому відмінку однини закінчуються тільки на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): міста, села; плеча, прізвища; знання, знаряддя, моря, обличчя, поля.
- 2) Іменники чол. Роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі), коли вони означають:
- Закінчення іменників іі відміни в родовому відмінку множини
- Творення і правопис імен по батькові
- Прикметник
- Правопис и та і в закінченнях прикметників
- Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- Правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- Присвійні прикметники
- Числівник Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- Дієслово Суфікс -ти неозначеної форми дієслова
- Чергування приголосних у дієсловах
- Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником
- Прислівники, утворені від числівників та прислівників
- Складні та складені прислівники
- Службові частини прийменники Написання складних прийменників
- Розрізнення прийменників і префіксів
- Сполучники Написання солучників
- Розрізнення сполучників та інших частин мови
- Частки Написання часток
- Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- Правопис не з дієсловом
- Вигуки Написання вигуків
- Розділові знаки
- Система розділових знаків
- Принципи української пунктуації
- Загальні пунктуаційні правила
- Виділення речення на письмі
- Кома в простому реченні
- Кома в складному реченні
- Крапка з комою
- Двокрапка
- Три крапки
- Знак оклику
- Знак питання
- Знак виноски
- Розділові знаки при прямій мови
- Розділові знаки при непрямій мови
- Пряма мова
- Непряма мова
- Розділові знаки у цитатах