Кома в простому реченні

У простому реченні кома ставиться:

1. Між однорідними членами речення, не з’єднаними сполучниками: Це ж могло наступити нині, завтра, позавтра... (Кобилянська).

Примітка 1. Два або кілька прикметників-означень однорідні:

а) коли вони характеризують предмет в одному плані (при переліку різних особливостей або якостей предмета): Дивом див було, що те пискляве, рожеве, безпомічне — то і є людина (Гончар).

б) коли вони показують різні споріднені ознаки предмета (позитивні або негативні риси, розміри предмета тощо): Його очі замиготіли зимним, неприязним блиском .

в) коли друге й дальші означення підсилюють, уточнюють або пояснюють перше: Якось раз над містечком стояла тиха, місячна, літня ніч (І. Нечуй-Левицький).

Коли прикметники-означення характеризують предмет у різних планах, то такі прикметники неоднорідні й кома між ними не ставиться: В ранковому березневому затуманеному повітрі пахли вишневі садки (Б. Харчук).

Примітка 2. Не слід розглядати як однорідні й відокремлювати комами:

а) два однакові за формою дієслова, що означають дію та мету її: піду подивлюся; сядьмо поміркуймо тощо.

б) два однакові або близькі значенням слова, з яких друге вжите з запереченням не, якщо таке словосполучення становить зміст одне ціле (жду не діждуся; дивишся не надивишся; дишеш не надишешся; вовк не вовк і под.):

2. Між однорідними членами речення, з’єднаними двома або більше однаковими сполучниками: і…і (й...й), ні...ні (aнi...ані), то...то (не то...не то), чи...чи (чи то...чи то), або…або: Доля — наче примхлива дівчина: то пригріє, то знов остудить (В. Шевчук).

Примітка 1. Коли частина однорідних членів з’єднана бсзсполучниково, а частина — повторюваними сполучниками і (й), та (=і), кому ставиться між усіма однорідними членами, у тому числі й між першими двома (перед першим сполучником): Я пам’ятаю вчительку мою, просту, і скромну, і завжди спокійну (Сосюра).

Примітка 2. Якщо однорідні члени речення зв’язані сполучниками і (й), та (= і) в пари, то перед сполучниками коми не ставляться, а пари відокремлюються комами: Життя — це ріка, в якій попутно й навально тече минувшина й теперішність, добро й зло, правда і кривда (Федорів).

Примітка 3. Коли сполучники і (й), та (= і), або, чи не повторюються, кома перед ними не ставиться : Картина була надзвичайна, неначе сон чи казка (Довженко).

Примітка 4. Коли два слова, перед кожним з яких стоїть сполучник і або ні, становлять єдиний усталений вислів, то кома між ними не ставиться: і так і сяк, і туди і сюди, і вдень і вночі; ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні се ні те, ні вдень ні вночі, ні риба ні м’ясо тощо.

Кома не ставиться також між двома однорідними членами речення, що з’єднуються повторюваним сполучником і утворюють тісну змістову єдність (звичайно такі однорідні члени не мають при собі пояснювальних слів): А потім і щастя і горе обірвались так раптом (Леся Українка).

3. Між однорідними членами речення, з’єднаними протиставними сполучниками а, але, однак, проте, а проте, зате, та (= але), так, хоч (хоча): З виду дід був... столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний).

4. Перед сполучниками і, а також, ще й, а то й, та й, та ще, які приєднують до попередніх членів речення ще один елемент: Зазеленіли луги, ще й дібровонька (Пісня).

5. Перед другим з парних сполучників не тільки... а й (не тільки... але й, не тільки... а ще й, не тільки... але також і), як... так і, не так... як, хоч... але (та), не стільки... скільки, що вживаються при однорідних членах речення: Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи (Коцюбинський).

6. Перед словами а саме, як-от, як та ін., що стоять у реченні з однорідними членами після узагальнюючих слів: Весільний обряд складається з трьох частин, а саме: заручин, сватання й весілля.

7. При повторенні слова для означення великої кількості предметів, тривалості дії, для підкреслення згоди або заперечення тощо: Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! (Костенко).

8. Для виділення звертань і зв’язаних з ними слів: Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (Франко).

9. Після вигуків, якщо вони вимовляються з окличною інтонацією меншої сили, ніж наступні слова в реченні: О, як люблю я рідну землю... (Воронько).

Примітка 1. О, ой, коли вони інтонаційно тісно зв’язані з дальшим звертанням (тобто після них немає паузи), комою не відокремлюються: Ой волохи, волохи, вас осталося трохи (Шевченко).

Примітка 2. Після ну, ой, ах і т. ін., ужитих для підсилення, кома не ставиться: Ну що б, здавалося, слова...Слова та голос — більш нічого (Шевченко).

Примітка 3. Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання: Ой ти, дівчино, з горіха зерня(Франко).

10. Після стверджувальних слів так, еге, гаразд, (а)якже, авжеж та ін., заперечення ні, запитання що, а також підсилювального що ж, коли безпосередньо за цими словами йде речення, яке розкриває їх конкретний зміст: Еге, я правду вам казав (Гребінка).

11. Для виділення вставних слів і вставних речень: А в хлібороба, звісна річ, роботи — як води, від снігу до снігу (Федорів).

Примітка 1. Вставними найчастіше бувають такі слова й словосполучення: бач, бачиш, бачте, безперечно, безсумнівно, безумовно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, проте й однак (не на першому місці в головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками), сказати б, справді, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші.

Увага. Слід відрізняти вставні слова та словосполучення від подібних до них слів, які є членами речення й комами не виділяються:

У нижчеподаній статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови (М. Рильський).

Але: Концерт звичайно закінчується о 10 годині.

Примітка 2. Якщо сполучник а (рідше але) відноситься до вставного слова, він комою не виділяється — а власне, а втім тощо.

Примітка 3. Вставні слова не виділяються комами, якщо вони належать до відокремлених членів речення: Дмитро, очевидно поспішаючи, не поснідав.

Пор.: Дмитро, поспішаючи, очевидно, не поснідав.

Примітка 4. Не виділяються комами слова: адже, все-таки, все ж таки, наче, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, які не є вставними.

12. Для виділення порівняльних зворотів, що вводяться словами як, мов, наче, немов, ніби, як і, ніж і т. ін.: Це місто [Київ] прекрасне, як усмішка долі (Костенко).

Примітка 1. У сталих фразеологічних зворотах перед порівняльним сполучником кома не ставиться: Дощ ллє як з відра.

Примітка 2. Іменна частина складеного присудка, приєднана з допомогою сполучників як, мов, ніби тощо, комою не відокремлюється: Руки зробилися як лід.

Примітка 3. Звороти, що вводяться в речення за допомогою сполучника як і мають значення «у ролі кого, чого», комою не виділяються: Сприймаємо вашу відповідь як згоду.

Примітка 4. Не ставиться кома перед як, ніж у виразах (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж і т. ін.: Сидів більш як півгодини.

13. Для виділення допустових речень: Коли під’їхали до собору одержувати комбікорм, то на дверях висів замок, хоч до кінця робочого дня було ще далеко (Гончар).

Примітка. Коли хоч (хоча) вжито не в допустовому реченні, а при окремому члені речення як частку, кома перед ним не ставиться: Дай мені хоч трохи води.

14. Для виділення прикладок як поширених, так і непоширених, особливо коли вони відносяться до власного імені або займенника: Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають! (Марко Вовчок).

15. Для виділення відокремлених прикладок, що починаються словами як, тобто (себто, цебто), або (= тобто) тощо: Орфографію, або правопис, повинен знати кожен.

Примітка. Прикладки зі сполучником як виділяються комами тільки тоді, коли вони виразно відокремлюються інтонаційно й мають додатковий смисловий відтінок причинності. В інших випадках коми не ставляться: Шевченко як поет відомий всьому світові.

16. Для виділення зворотів, що обмежують або уточнюють зміст усього речення й починаються словами крім (опріч), за винятком, особливо, включаючи, замість, наприклад, навіть, зокрема й под., якщо вони виразно інтонаційно відокремлюються: На краю села, замість похилої хатини, стояв великий будинок.

17. Для виділення відокремлених означень, виражених:

а) дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова й стоять після означуваного іменника: Вмирав поет, залюблений у світ, вмирав поет, задивлений у море (Осадчук).

б) дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є вже означення: Слався, мій народе, мій гордий, чесний, добрий, молодий (Вінграновський).

в) дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок («будучи», «бувши»...) або відділені від іменника іншими членами речення: Дезорганізований раптовістю нічної атаки, ворог не встиг учинити скільки-небудь сильного опору (Гончар).

г) дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників: Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (Котляревський).

д) іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшої ваги порівняно з іншими членами речення: До неї наближалась мати... Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (Гончар).

Примітка. Не виділяються й не відокремлюються комами означення з пояснювальними словами або без них, коли вони за змістом невіддільні від слів, яких стосуються: Минаючи убогі села понаддніпрянські невеселі, я думав... (Т. Шевченко).

18. Для виділення відокремлених уточнювальних обставин місця, часу тощо:Внизу, в гущавині, було тихо, свіжо (О. Гончар).

19. Для виділення відокремлених обставин, виражених дієприслівниковими зворотами: Почали люди серпи гострити, лаштуючись до жнив (Коцюбинський).

Примітка. Дієприслівниковий зворот, який стоїть після сполучників і, та, а, що з’єднують однорідні присудки, виділяється комами з обох боків: Прислухались і, не вірячи самі собі, одхиляли сінешні двері (Коцюбинський).

20. Для виділення відокремлених обставин, виражених одиничними дієприслівниками, коли вони означають час, причину, умову дії: Повечерявши, полягали спати (Панас Мирний).

Примітка. Одиничні дієприслівники, що стоять безпосередньо при присудку й мають значення прислівника, комами не відокремлюються: Вона сиділа замислившись (Яновський).