logo search
політична економія №1

3) Основні шляхи розв’язання інших глобальних проблем.

У середині 70 - х років почалася екологічна криза. Така криза означає різке загострення суперечностей між людиною і природою , глобальне порушення рівноваги у природному кругообігу речовин внаслідок панування капіталістичної власності, істотного деформування соціально - економічної системи в країнах колишнього СРСР та Східної Європи, а також господарської діяльності людей , ірраціональних процесів народонаселення тощо.

Основними шляхами розв’язання екологічної, паливно - енергетичної та сировинної проблеми з погляду речового змісту соціального способу виробництва є:

1) швидкий розвиток і використання основних видів відновлювальної енергії: сонячної, енергії вітру, океану та гідроенергії річок;

2) структурні зміни у використанні наявних не відновлюваних видів енергії, а саме: зростання частки вугілля в енергобалансі й зменшення частки газу та нафти , оскільки цих корисних копалин на планеті менше;

3) створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без викидів шкідливих газів;

4) розробка усіма країнами конкретних заходів дотримання екологічних стандартів, тобто стандартів чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії;

5) вивчення запасів усіх ресурсів з використанням найновіших досягнень НТР;

6) інтенсивний розвиток власних сировинних господарств;

7) пошук ефективних важелів управління процесом зростання народонаселення для його стабілізації на рівні 10 млрд. Осіб;

8) припинення вирубування лісів, особливо тропічних;

9) формування у людей екологічного світогляду;

10) комплексна розробка законодавства про охорону довкілля, зокрема законодавчі норми про відходи;

11) збільшення екологічних інвестицій.

Основні шляхи розв’язання паливно енергетичної та сировинної проблеми з погляду суспільної форми(відносин власності) передбачають: по - перше, встановлення національної народної власності на всі природні ресурси;

По-друге, істотна зміна механізму ціноутворення на природні ресурси.

По-третє, протиставлення об’єднаній силі розвинених країн стратегії об'єднання дій країн-експортерів паливно-енергетичних та сировинних ресурсів.

По-четверте, списання боргів слаборозвинених країн, сума яких перевищила 2,5 трлн. дол.

По-п'яте, радикальна реформа відносин з МВФ і ТНК.

По-шосте, ліквідація тягаря гонки озброєнь.

По-сьоме, оскільки розвинені країни і ТНК намагаються здійснювати лише первинну обробку мінеральної сировини у країнах, що розвиваються, цим країнам необхідно нарощувати випуск готової продукції.

По-восьме, розвинені капіталістичні країни, які десятиліттями грабували природні ресурси слаборозвинених країн, внаслідок чого загострилися проблеми голоду, енергетичної, сировинної кризи, мають виділити значні фінансові, людські та технічні ресурси.