logo search
політична економія №1

4. Розвиток політекономічної думки в Україні.

Найвидатнішими постатями економічної думки в Україні у 19 - на початку 20 століття були В. І. Вернадський, І. В. Вернадський, М. Драгоманов,С. Подолинський, Є. Слуцький, І. Франко, М. Турган - Барановський.

М. Драгоманов (1848- 1859) відстоював погляди дрібної буржуазії, але майбутній суспільний лад пов'язував із соціалізмом, у якому засоби виробництва і результати праці у містах належатимуть робітничим громадам, а на селі - сільським громадам. Перехід до соціалізму здійснюватиметься еволюційним шляхом у далекому майбутньому.

І. В. Вернадський був одним із фундаторів теорії потреб, В. І. Вернадський - автор концепції ноосфери .

С. Подолинський (1850- 1891)виступав проти приватної власності, за побудову соціалізму, неминучість якого вбачав у несправедливості капіталізму - привласненні капіталістами продукту неоплаченої праці, розтрачанні ним природних ресурсів, а також у його природничо - наукових основах. Такими, на його думку, була енергія всесвіту, яка нерівномірно розподіляється по різних його частинах і під впливом людської праці зазнає позитивних змін щодо її найефективнішого використання для задоволення людських потреб, але найкраще може бути застосована при соціалізмі. Ф. Енгельс називав відкриттям ідею Подолинського про те , що людська праця може довше утримуватися на поверхні землі і довше змушувати діяти енергію сонця( ніж без праці). Ця ідея наприкінці 20 - го ст.. була названа західними вченими видатним науковим відкриттям людства.

І. Франко (1856 - 1916) найважливішою умовою знищення експлуатації і подолання соціальної нерівності називав приватну власність і відстоював ідею встановлення суспільної власності на засоби виробництва нереволюційним шляхом. Предмет політичної економії спочатку визначає як " суспільні зв’язки між людьми", а відтак як науку про економічні закони розвитку суспільства, відстоював теорію трудової вартості, ідею про неминучість руху суспільства від капіталізму до соціалізму.

М. Турган - Барановський ( 1865 - 1919) уперше у світовій літературі обґрунтував положення, згідно якого фази промислового циклу визначаються законами інвестування, пов'язував причини економічних криз із непропорційним нагромадженням та відповідним розвитком галузей і окремих підприємств, зробив спробу синтезу теорії трудової вартості( цінності) та граничної корисності, запровадив у науковий обіг поняття " вартість " ( як витрати живої та уречевленої праці) та " трудова вартість" ( як витрати живої праці), поглибив теорію кооперації та соціалізму.

Є. Слуцький (1880 - 1948) розкрив зв’язок між функцією корисності та рухом цін і грошових доходів населення, внаслідок чого розвинув неокласичну теорію.