Тема 4. Оцінка потенціалу підприємства.

1. Механізм і цілі оцінки потенціалу підприємстві.

2. Методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства.

Механізм і цілі оцінки потенціалу підприємстві Потенціал підприємства доцільно характеризувати не одним показником, а визначеною і сукупністю. При цьому необхідно залежно від природи показника використовувати вартісну, натуральну або евристичну оцінку. Оцінка потенціалу підприємства є впорядкованим цілеспрямованим процесом визначення в грошовому виразі вартості об'єкту з урахуванням потенційного і реального доходу.

Оцінка вартості майна проводиться при:

- продажу нерухомості;

- отриманні кредиту під заставу нерухомості;

- страхуванні нерухомості;

- передачі нерухомості в оренду;

- оформленні майна як внесок до статутного фонду;

- ухваленні внутрішньогосподарчих управлінських рішень.

Оцінка вартості машин і устаткування проводиться в таких випадках:

- продажу устаткування;

- оформлення застави;

- страхуванні;

- передачі в оренду;

- організації лізингу;

- визначенні амортизаційних відрахувань;

- при реалізації інвестиційного проекту.

Оцінка вартості гудвілу проводиться при:

- наданні франшизи компаньйонам;

- встановленні збитків ділової репутації;

- використанні гудвілу як внесок в статутний капітал;

- визначенні вартості всіх нематеріальних активів підприємства.

Розглянемо поняття гудвілу. Гудвіл (ділова репутація) — комплекс заходів, направлених на збільшення прибули без відповідного збільшення активних операцій, які включають використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології.

Гудвіл – нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства і його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає унаслідок ряду чинників, що забезпечують можливість отримання понад прибуток. До них відносяться місцерозташування: позиції на ринку, наявність клієнтури, кваліфікація менеджерів і ін.

Готовність покупця заплатити суму, що перевищує вартість реальних активів об'єкту, що набуває, означає, що і він розраховує отримувати цей надприбуток в майбутньому. Такі випадки не рідкість як в зарубіжній, так і у вітчизняній практиці. У практиці мають місце випадки, коли ціна придбання підприємства менше вартості його активів є Негативний Гудвіл або Бедвіл.

Оцінюючи потенціал підприємства необхідно розглянути поняття вартості. Під вартістю розуміється грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на який-небудь предмет або об'єкт. Вартість підрозділяється на 2 категорії – вартість в обміні і вартість у використанні. Вартість в обміні – це ціна на відкритому конкурентному ринку. Вона визначається на основі рівноваги між реальними економічними чинниками. (ринкова, ліквідаційна, страхова, заставна, орендна вартість). Вартість у використанні – це міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, яка є частиною підприємства, що діє, без урахування грошового еквівалента від її продажу. Цей вид вартості називають суб'єктивним. (інвестиційна, балансова, податкова, митниця, утилізація, залишкова і ін.). едвіл.

Класифікація принципів оцінки. Існують наступні групи принципів:

1. засновані на представленні користувача;

2. пов'язані із землею, будівлями і спорудами;

3. пов'язані з ринковим середовищем;

4. принцип найбільш ефективного використання.

До принципів заснованим на представленні користувача відносять корисність, заміщення і очікування. Принцип корисності базується на припущенні, що будь-яке підприємство має свою вартість, якщо воно необхідне потенційному власникові для реалізації економічних інтересів. Принцип заміщення передбачає, що максимальна ринкова вартість підприємства визначається найменшою вартістю іншого підприємства з еквівалентною корисністю. Принцип очікування заснований на тому, що вартість оцінюваного підприємства визначається розміром потенційного прибутку від володіння підприємством з урахуванням можливого доходу від його перепродажу.

До принципів, пов'язаних із землею, будівлями і спорудами відносяться принципи: залишкової продуктивності, вкладення, віддачі, збалансованості, оптимального розміру, розділення і з'єднання пакету прав власності. Принцип залишкової продуктивності припускає, що земля має цінність тільки тоді, коли підприємство має залишок чистого доходу після компенсації решти всіх чинників виробництва. Принцип вкладення припускає, що додаткові вкладення капіталу ефективні лише в тому випадку, якщо вони підвищують ринкову вартість підприємства.

Принцип віддачі означає, що у міру залучення ресурсів до основних складових потенціалу підприємства чистий прибуток має тенденцію до зростання до певного значення, після чого темпи зростання прибутковості починають знижуватися. Принцип збалансованості (пропорційності) припускає пропорційний розвиток складових потенціалу підприємства. Принцип оптимального розміру відноситься до кожного елементу потенціалу і припускає оптимальний розмір елементів, який забезпечить максимальну прибутковість і ринкову вартість підприємства. Принцип розділення і з'єднання пакету прав власності полягає в тому, що майнові права необхідно розподіляти і об'єднувати так, щоб збільшувати загальну вартість об'єкту власності.

До принципів, пов'язаних з ринковим середовищем відносяться принципи: залежності, відповідності, попиту і пропозиції, конкуренції, змінності. Принцип залежності. Вартість підприємства залежить від його місцерозташування (інфраструктури регіону і тд.). З іншого боку вартість підприємства сама впливає на цінність підприємств регіону. Принцип відповідності. За інших рівних умов потенціал підприємства, яке відповідає якнайкращим стандартам і нормам матиме найбільш високу вартість. Принцип попиту і пропозиції. Вартість потенціалу підприємства визначається рівноважною ціною на ринку. Якщо потенціал використовується ефективно, то витрати на його створення будуть відшкодовані. Принцип конкуренції припускає, що на відкритому ринку об'єктивно визначається вартість підприємства. Облік надприбутка монопольних підприємств може спотворити їх ринкову вартість. Принцип змінності передбачає коректування вартості підприємства з урахуванням змінності економічних, соціальних і юридичних факторів.

Принцип найбільш ефективного використання є таким, що синтезує, ті включає всі вишерассмотренниє принципи. Зі всіх можливих альтернатив вибирається та, яка найповніше розкриває потенціал підприємства і забезпечує максимальний дохід.