logo
Економічна соціологія

14. Економіка і суспільство в теорії структурно-функціонального аналізу аналізу (т. Парсонса, Смелзера)

При структурному підході об'єкт дослідження складається з одиниць чи елементів, які входять до його складу і утворюють певну структуру Функціональний підхід з'ясовує зв'язки між елементами і цілим, а також способи їх функціонування. При цьому соціолог розглядає можливі стани системи, допустимі сполучення елементів у ній визначає набір функцій як способів поведінки, що притаманні даному системному об'єкту за умови збереження його структурної цілісності.

Для Парсонса система є сталим комплексом соціальних дій, які повторюються і взаємопов'язуються. Тоді соціальна система для нього виступає усталеним комплексом мотивованої людської поведінки. Соціальну структуру утворює система соціальних відносин людей, що діють виконуючи певні соціальні ролі стосовно один одного. Отже роль - це одиниця соціальних відносин. У ролі, яку виконує індивід, поєднуються мотиви його дій з очікуванням щодо дій інших індивідів.

Парсонс намагається не лише розробити правила структурно-функціонального аналізу будь-якої соціальної системи, але й визначити сукупність необхідних умов для всіх соціальних систем. Персон вважав, що основою до всієї соціологічної концепції є категорія рівноваги, бо як казав Персон "суспільство, за учнем, може існувати і самозберігатися лише в рівновазі". Порушення рівноваги означає дестабілізацію або загибель соціальної системи. Завдяки цьому і випливає основне завдання соціології дати рекомендації п стабілізації суспільства тобто по підтриманню рівноваги в соціальній системі.

Жодна соціальна система, тобто суспільство, виробнича одиниця, окремий індивід - не можуть вижити, якщо не розв'язані основні проблеми, які звучать так:

а) пристосування до оточуючого середовища (адаптація)

б) формування цілей і мобілізації ресурсів для їх досягнення (ціле покладання)

в) підтримування внутрішньої єдності і упорядкованості, припинення можливих відхилень (інтеграція)

г) забезпечення внутрішньої стабільності, рівноваги, самототожності системи (латентність).

На рівні суспільства адаптацію здійснює економіка; функцію ціле покладання -політика; функцію інтеграції - право і культура, латентну функцію - інститути соціології: сім'я, школа, церква.

Одним з важливих положень концепції Парсонса є розмежування таких відносин автономних підсистем дії, як особа і культура. Це дозволяє йому уникнути уявлень про цілком незалежну особу, з одного боку, і уявлень про індивідів жорстоко запрограмованих пануючою культурою і залежних від її цінностей, з другого. Він розглядає це співвідношення як систему вмотивованої поведінки особи, що взаємодіє з культурними стандартами і цінностями, виступаючи в якості оточуючого зовнішнього середовища.

В цілому формалізована модель системи дії включає культурну, соціальну, особистісну і органічну підсистему, які знаходять між собою у відносинах взаємного обміну. Кожна з цих підсистем спеціалізується на виконанні певних функцій. Особа - функції ціле досягнення, соціальна підсистема - функції інтеграції індивідів, культурна підсистема - функції поширення взірців дій, цінностей, вірувань, знань; організм - функції адаптації до середовища. На найбільш загальному рівні соціальний порядок виступає продуктом двох процесів: тенденції системи до самозбереження і самодостатності та тенденції до охорони своїх кордонів і стабільності щодо навколишнього середовища.