24. Соціологія підприємництва Зомбарга

Соціологія підприємництва - це типова соціологічна теорія середнього рівня. Вона вивчає підприємництво як одну із соціально-економічних підсистем, узагальнює відповідні емпіричні дані. Вона використовує вироблені нею поняття і методи, без яких неможливе пізнання соціально-економічної реальності, і, можливо, виступає головною з'єднувальною ланкою для тих наукових галузей, що займаються вивченням підприємницького феномена в різних його вимірах. Не лише соціологи, а й економісти, психологи, філософи, історики, культурологи так чи інакше в своїх дослідженнях торкаються підприємництва.

Одним з перших, хто звернув увагу на соціокультурні особливості підприємництва, був М.Вебер. Згідно своєї концепції «ідеальних типів», учений визначив ідеальний тип підприємця, шляхом аналізу релігійних, соціокультурних чинників, які вплинули на формування індивіда, що займається такого роду діяльністю. А також вказав на наявність підприємницького духу, як складової капіталістичного духу. При цьому “дух”

розглядається не як суто філософське поняття або чисто психологічна межа, а як економіко-соціологічне явище. Дух - це сукупність стійких

психічних рис, властивих господарюючому суб'єктові в даному співтоваристві на певній стадії його розвитку.

В.Зомбарт також розглядав соціокультурні аспекти підприємництва. На відміну від М.Вебера В.Зомбарт прагнув розкрити генезис капіталізму через формування особистості підприємця: гетерогенної, внутрішньо неоднорідної і суперечливої. Зомбарт виокремлює дві складові «капіталістичного духу»: соціокультурну - «підприємницький дух» і соціопсихологічну - «міщанський дух».

«Підприємницький дух» вчений характеризує як синтез прагнення грошей, пристрасті до пригод,

винахідливості і багато іншого. Це активний початок, носіями якого є інтелектуальні і духовно обдаровані люди.

Німецький економіст і соціолог Вернер Зомбарт (1863 - 1941) розглядав підприємництво як соціально-психологічний феномен, в основі якого лежить устремління до „завоювання собі світу". В матеріальній сфері це завоювання зводиться до збільшення грошової суми. У розумінні Зомбарта підприємець витупає як завойовник, багатий на ідеї, який може організувати людей, підкорити їх своїй волі, заставити їх працювати заради реалізації своїх цілей.

B. Зомбарт, розглядаючи мету діяльності підприємця, виділяє головне — це сприяння зростанню і процвітанню власної справи. Окрім того, він говорить про збільшення прибутку, яка розглядається як друга мета, яка підлегла головній і необхідна як умова досягнення процвітання своєї фірми. Аналізуючи особисті якості підприємця, В. Зомбарт дійшов висновку про необхідність поєднання в ньому властивостей «завойовника», «організатора», «торговця».