logo search
Билеты полит

9. Подвійний характер праці, втіленої в товарі.

Праця, втілена в товарі, сама має двоїсту природу.

По-перше, праця завжди виступає в певній конкретній формі як праця конкретна.

Ми завжди можемо сказати, що саме виробляє людина, яку споживну вартість створює (хліб, взуття, меблі тощо), що є предметом праці людини (борошно, шкіра, деревина),які операції здійснює товаровиробник.

Якісно різнорідна праця, результатом якої є споживна вартість - конкретна праця. Конкретна праця виступає як приватна праця.

Усі види конкретної праці, які відрізняються за формою, предметом і знаряддями, мають спільні риси. Яку б працю не здійснювала людина, вона завжди витрачає свою енергію: фізичну, духовну, розумову. Затрати робочої сили у фізіологічному сенсі, затрати людської енергії в процесі виробництва утворюють абстрактну сторону праці. Абстрактна праця утворює вартість товару. Абстрактна праця виступає як праця суспільна. Вартість усіх товарів визначається кількістю абстрактної суспільно необхідної праці, затраченої на його виробництво.

Праця, яка створює товар, одночасно і абстрактна, і конкретна.

Приватною праця є тому, що товаровиробник даного товару працює на невідомий ринок, він відокремлений від інших товаровиробників, він діє на власний розсуд і ризик.

З іншого боку, в умовах суспільного поділу праці товар виробляється не для себе, а для обміну, для споживання іншими особами. Це й означає, що праця товаровиробника має суспільний характер.

Вартість створюється в процесі виробництва, а виявляє себе тільки у сфері обміну, на ринку. Тільки через ринок, через порівняння продуктів праці визначається те спільне, що втілено в різних продуктах праці. Можна створити продукт і не створити вартість. Якщо створений продукт не продано, то працю витрачено, але вартість не реалізовано. Якщо обмін відбувся, приватна праця виробника отримала суспільне визнання. Протиріччя між абстрактною та конкретною, приватною та суспільною працею знімається (або не знімається ) на ринку.