Організаційна структура підприємством: принципи формування і фактори впливу.

Проектування та раціоналізація діючих організаційних структур управління можливі лише на чітко науковій методологічній основі, якою є система принципів формування організаційних структур управління:

1. Принцип єдності мети передбачає наявність чітко сформульованої мети або цілей фірми.

2. Принцип первинності функцій і вторинності структури: побудова організаційної структури повинна базуватися на виявленні складу та змісту функцій управління. Не спід ототожнювати функцію управління з функціями підрозділу апарату управління, оскільки залежно від трудомісткості функції можуть виконувати кілька підрозділів, або один підрозділ може здійснювати діяльність у межах кількох функцій.

3. Принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управ­ління: коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно бути чітко орієнтоване на досягнення мети управління з відповідної функції.

4. Простота організаційної структури: чим простіше та чіткіше побу­дована структура управління, тим легше персоналові зрозуміти і пристосуватися до даної форми управління та активно брати участь у реалізації мети фірми. Крім того, кількість ланок і рівнів управління повинні бути мінімальними. Чим більшою їх кількістю характеризується система управління, тим більш тривалим є процес передавання інформації по горизонталі та вертикалі і тим більшою є небезпека виникнення значних комунікаційних бар'єрів.

5. Принцип єдності розпорядництва: працівник повинен отримувати накази лише від одного начальника. За словами А. Файоля, для сукупності операцій, що переслідують одну мету, повинні бути один керівник та одна програма. Це необхідна умова єдності дій, координації зусиль.

6. Визначення оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному керівникові, повинна бути обмеженою. Норма керо­ваності визначається характером роботи керівника та стосунками Керівників і підлеглих. Керівник може мати тим більшу кількість підлеглих, чим більш однорідними є проблеми, які він вирішує. З цього випливає, що кількість підлеглих повинна бути меншою на вищих рівнях менеджменту та більшою на нижчих рівнях.

7. Встановлення оптимального співвідношення централізованих і де­централізованих форм управління: у всіх організаціях існує певний рівень децентралізації, оскільки абсолютна централізація практично неможлива. Рівень децентралізації регулюється рядом чинників (розміри компанії, масштаби проектів, однорідність робіт, філософія керівників стратегічного рівня та філософія підлеглих, функціональна сфера діяльності тощо).

8. Принцип зворотного зв'язку: завдяки цьому принципу забезпечується можливість здійснення постійного контролю за результатами функціонування системи та створюються умови для її коригування.

Перелічені принципи побудови організаційних структур управління підприємством взаємозв'язані та взаємозумовлені. Кожен з них має самостійне значення, але тільки спільне їх використання забезпечує комплексний, науковий характер проектування організаційних структур управління виробництвом.

На формування організаційної структури підприємства впливає ряд факторів, різних за своєю природою і видом впливу на структуру. Виділяють такі основні фактори, які:

1. безпосередньо впливають на структуру управління;

2. фактори, вплив яких проявляється опосеред­ковано (непрямий вплив)',

3. фактори, які визначають структуру, і фактори, які хоча і впливають на структуру, але в цілому самі визначаються нею;

4. фактори, що пов'язані з керуючою системою і керованою підсистемою управління;

5. фактори, які стосовно структури управління є "зовнішніми" і фактори "внутрішні".

В якості безпосередньо впливаючих на структуру факторів виступають елементи самого механізму управління: 1) цілі', 2) принципи', 3) методи.

Прямий вплив на організаційну структуру здійснюють вимоги ринкових відносин і система цілей менеджменту. Система цілей менеджменту підприємства є основою для виділення в структурі управління самостійних підрозділів, які відповідають за досягнення конкретної цілі. Так, наприклад, в системі підприємства невиробничої сфери (універмаг, універсам) все більшу питому вагу має забезпечення нарощування високих темпів товарообігу, постійного розширення асортименту реалізованих товарів та надання послуг споживачам, завоювання нових ринків збуту; інтенсивне впровадження комп'ютеризації для прогнозування попиту на товари, облік і аналіз товарних потоків, прибутків і витрат тощо.