28.Методи організації переходу від випуску старих виробів до нових.

Ефективність процесу оновлення продукції, що випускається на промислових (і в першу чергу машинобудівних) підприємствах багато в чому визначається раціональністю обраний

ного методу переходу на виробництво нових виробів. При цьому слід враховувати:

наявність у підприємства ресурсів (приміщення, обладнання, технічне оснащення, фінансові та людські ресурси), які можуть бути використані для організації освоєння нової продукції;

тип виробництва, Можливість зміни організації виробничого процесу в просторі і в часі;

ступінь готовності організаційної структури управління підприємством до освоєння нової продукції;

відмінності конструкторскотехнологических особливостей освоюваної і знімається з виробництва продукції;

споживче якосство нової продукції, попит на неї, рівень цін.

Використовувані в даний час методи переходу на нову продукцію можуть відрізнятися:

ступенем суміщення в часі випуску знімаються з виробництва і освоюваних виробів;

наявністю або відсутністю перерви між закінченням випуску застарілої і початком випуску нової продукції;

темпами зниження випуску знімається з виробництва продукції і наростання випуску знову освоюваної продукції. Однак все різноманіття способів переходу на випуск нової продукції можна звести до трьох основних методів: послідовному, паралельному і параллельнопоследовательному.

Послідовний метод характерний тим, що виробництво нової продукції починається тільки після повного припинення випуску продукції, що знімається з виробництва. При цьому послідовний метод може мати два варіанти: Преривнопоследовательний (коли між закінченням виробництва старої і початком випуску нової продукції є перерва в часі) і непрерывнопоследовательный (коли такої перерви немає). Обидва зазначені варіанти представлені на рис. 15.1.

Слід зазначити, що при непрерывнопоследовательном варіанті потрібна висока ступінь конструкторської та технологічної готовності підприємства до переходу на новий виріб. Що ж стосується преривнопоследовательного варіанту, то він у організаціоннотехніческом відношенні є найбільш простим, але водночас і найбільш неефективним. Справа в тому, що навіть короткочасна зупинка виробництва може різко погіршити /

економічні показники підприємства (в першу чергу за рахунок зниження обсягу продажів, і відповідно, прибуток). Паралельний метод характеризується поступовим заміщенням знімається з виробництва продукції новою продукцією. Одночасно зі скороченням обсягів виробництва старого вироби відбувається наростання випуску нового. Тривалість періоду суміщення може бути різною. Найчастіше цей метод використовується в масовому і серійному виробництві. Основна його перевага в порівнянні з послідовним методом полягає в тому, що вдається значно скоротити (а іноді і повністю усунути) втрати в сумарному випуску продукції при освоєнні нового виробу.

На практиці застосовується кілька варіантів паралельного методу, різняться тривалістю періоду суміщення випуску старого і нового виробів, величиною зменшення сумарного випуску продукції в період освоєння нового виробу, темпами наростання випуску нового вироби і згортання випуску старого, Кількістю додаткових виробничих площ, обладнання, людських ресурсов.Варіанти паралельного методу переходу на випуск нової продукції представлені на рис. 15.2. При виборі способу переходу на виробництво нової продукції слід керуватися не тільки прагненням не втратити в обсязі виробництва, але і тим, як організувати новий виробничий процес.

Можна, наприклад, створювати тимчасові ділянки в цехах з налагодженням на них технологічних процесів. Причому ці ділянки можуть працювати паралельно з основними цехами, що випускають вироби старої конструкції.

Після того як устаткування і оснащення нових технологічних процесів будуть налагоджені, майстри і робітники навчені, обладнання таких ділянок і цехів передається в основні цехи. Організація тимчасових підрозділів вимагає значних коштів на будівництво будівель і придбання додаткового обладнання, частина якого після освоєння може виявитись непотрібною. В іншому випадку, характерному для розширюваного виробництва, створюються паралельні цехи, в яких налагоджували і освоюється технологія виготовлення нових виробів, але по завершенні налагодження, на відміну від першого випадку, основне виробництво залишається в цих цехах знову організованих. Деякий час підприємство має два виробничих потоку. Потік для випуску старої продукції працює за зменшенням графіком, а для випуску нової - по зростаючій.

В умовах масового виробництва (насамперед в автомобілі тракторобудуванні) широко застосовується параллельнопоетапний варіант паралельного методу. Процес оновлення продукції, що випускається проходить у декілька етапів, в ході яких освоюється випуск так званих перехідних моделей, що відрізняються

від попередньої конструкцією окремих вузлів і агрегатів. На кожному етапі оновлюється не кінцева продукція підприємства, а тільки окремі складові елементи (рис. 15.3).

Безперечні переваги цього варіанту в тому, що завдяки йому вдається уникнути докорінної реконструкції підприємства, забезпечити на кожному з етапів рівномірний випуск продукції, знизити витрати на освоєння виробництва. Однак процес оновлення виробів при цьому розтягується, що може призвести до передчасного морального старіння нової продукції.

Параллельнопоследовательный метод (рис. 15.4) Досить широко застосовується в умовах масового виробництва при освоєнні нової продукції, істотно відрізняється за конструкцією від знімається. На підприємстві створюються додаткові потужності (ділянки, цехи), на яких починається освоєння нового виробу - відпрацьовуються технологічні процеси, проводиться кваліфікаційна підготовка персоналу, організовується випуск перших партій нової продукції. У цей період основне виробництво продовжує випускати вироби, що підлягають заміні. Після завершення початкового періоду освоєння відбувається короткочасна зупинка як в основному виробництві, так і на додаткових дільницях, протягом якої проводиться перепланування устаткування: З додаткових ділянок обладнання передається в цехи основного виробництва. По завершенні робіт у них організується випуск нової продукції. Недоліком цього методу є очевидні втрати в сумарному випуску

продукції за час зупинки виробництва і на початку наступного періоду освоєння нового виробу в цехах. Потрібні додаткові (резервні) площі для організації тимчасових дільниць. Проте проведення початкових етапів освоєння на додаткових (тимчасових) ділянках дозволяє пізніше забезпечити високі темпи наростання випуску нового виробу.