3.3. Принципи формування інтервалів груп
Перед проведенням простих, а тим більше комбінованих групувань потрібно розв’язати питання про кількість груп, розмір інтервалі та ін. При групуванні за атрибутивними ознаками число груп, на які ділять досліджувану сукупність, визначається кількістю різновидів цієї ознаки.
При розв’язанні питання про те, скільки доцільно утворити груп, беруть до уваги варіацію ознаки і число спостережень. Чим інтенсивніше змінюється ознака і чим більша сукупність одиниць, тим більше число груп потрібно утворити. Однак, як загальний принцип розв’язання питання про необхідну кількість груп виступає вимога, щоб вона була оптимальною, і щоб до кожної групи потрапила достатньо велика кількість одиниць. При великій кількості груп відбудеться розпорошення одиниць досліджуваної сукупності, однорідні одиниці попадуть в різні групи. А при малій кількості груп до однієї і тієї ж групи попадуть одиниці різних типів.
При групуванні за кількісними ознаками виникає суттєве питання про вибір розміру інтервалів групування.
Інтервалом групування називається різниця між максимальним і мінімальним значеннями ознаки в кожній групі.
Інтервали в структурних і аналітичних групуваннях можуть рівними і нерівними в залежності від характеру розподілу одиниць сукупності за даною ознакою. Нерівні інтервали, в свою чергу, можуть бути прогресивно-зростаючими або прогресивно-спадаючими.
Якщо варіація досліджуваної ознаки знаходиться в порівняно вузьких межах і розподіл близький до нормального, то застосовують рівні інтервали.
Величину інтервалу при групуванні з рівними інтервалами, визначають шляхом ділення розмаху варіації на число груп за формулою:
,
де i – величина інтервалу;
Хmax – максимальна величина ознаки;
Хmin – мінімальна величина ознаки;
n – число груп.
Розмір інтервалу залежить від числа груп і варіації досліджуваної ознаки. Чим більшою буде варіація ознаки, тим більшим буде розмір інтервалу і чим більше число груп, тим менший розмір інтервалу.
Орієнтовно оптимальна кількість груп визначається за стандартними процедурами, зокрема за формулою Стерджеса:
,
де N – число одиниць сукупності, що підлягає групуванню.
В соціально-економічній статистиці часто застосовують групування з нерівними інтервалами. Застосування нерівних, які прогресивно збільшуються або зменшуються, інтервалів зумовлено самою природою більшості соціально-економічних явищ, коли в нижчих групах велике значення мають навіть малі відмінності в показниках, а у вищих групах такі відмінності суттєвого значення не мають.
В статистичних групуваннях часто розмежовують дві якісно відмінні групи підприємств. Наприклад, підприємства які не виконали план і ті, які виконали план на 100% і більше.
Групування, метою яких є утворення якісно однорідних груп використовують спеціалізовані інтервали. В таких групуваннях межа інтервалу встановлюється там, де відбувається перехід від однієї якості до іншої. Наприклад, групування дітей за віком, за характером відношення чоловічого населення до трудової діяльності і т.п.
- Тема 1 предмет і метод статистики
- 1.1. Предмет статистики
- 1.2. Основні категорії статистики
- 1.3. Методи статистичного дослідження
- Тема 2 статистичне спостереження
- 2.1. Суть, джерела та організаційні форми статистичного спостереження
- 2.2. План статистичного спостереження
- 2.3. Види статистичного спостереження
- Тема 3 зведення і групування статистичних даних
- 3.1 Суть статистичного зведення
- 3.2. Класифікації та групування
- 3.3. Принципи формування інтервалів груп
- 3.4. Статистичні таблиці, їх види та правила побудови
- Тема 4 статистичні показники
- 4.1. Суть і види статистичних показників.
- 4.2. Абсолютні статистичні величини, одиниці їх вимірювання
- Характеристика відносних величин.
- 4.4. Середні величини, умови наукового їх застосування.
- 4.5. Середня арифметична, основні її властивості.
- 4.6. Середня гармонійна, її різновиди і сфера використання.
- 4.7. Характеристика середньої геометричної та середньої квадратичної величини.
- 4.8. Система статистичних показників.
- 5.1. Ряд розподілу – основа аналізу закономірностей розподілу.
- 5.2. Характеристики центру розподілу: середня, мода, медіана.
- 5.3. Сутність та показники варіації.
- 5.4. Характеристики форми розподілу.
- Тема 6 Вибірковий метод. Статистична перевірка гіпотез
- 6.1. Суть вибіркового спостереження.
- 6.2. Похибки вибірки.
- 6.3. Визначення обсягу вибірки.
- 6.4. Статистична перевірка гіпотез.
- Тема 7 Статистичні методи вимірювання взаємозв’язків
- 7.1. Загальний зв’язок явищ. Види зв’язків. Завдання статистичного вивчення зв’язку.
- 7.2. Кореляційний і регресійний аналізи статистичного зв’язку соціально-економічних явищ.
- 7.3. Показники тісноти зв’язку.
- 7.4. Нелінійні залежності.
- 7.5. Побудова багатофакторних моделей.
- Тема 8 Ряди динаміки. Аналіз інтенсивності та тенденцій розвитку
- 8.1. Суть та складові елементи ряду динаміки. Види динамічних рядів.
- 8.2. Основні показники рядів динаміки.
- 8.3. Середні показники динаміки.
- 8.4. Виявлення тенденцій розвитку явищ.
- 8.5. Характеристика сезонних коливань, методи їх вимірювання.
- Тема 9 індекси
- 9.1. Суть та функції індексів у статистичному дослідженні. Види індексів.
- 9.2. Методологічні принципи побудови агрегатних індексів.
- 9.3. Середньозважені індекси, приведення їх до агрегатної форми.
- 9.4. Індекси середніх величин: змінного складу; фіксованого складу і структурних зрушень; їх взаємозв’язок.
- 9.5. Характеристика територіальних індексів.
- Тема 10 графічний метод
- 10.1. Поняття про статистичні графіки і правила їх побудови.
- 10.2. Графіки порівняння статистичних величин.
- 10.3. Зображення структури явищ і структурних зрушень.
- 10.4. Графічне зображення динаміки статистичних показників.
- 10.5. Контрольно-планові графіки.
- 10.6. Графіки просторового розміщення явищ.