Основні показники соціально-економічного розвитку поліського економічного району та його областей у 2000 р.

Продовження табл. 4.29

Закінчення табл. 4.29

♦Дані 1999 р.

Українське Полісся має досить вигідне географічне положен­ня вздовж північного кордону держави. На півдні Полісся межує з Карпатським регіоном, Поділлям, Черкащиною, Київщиною та Слобожанщиною. Через цей регіон проходять транспортні та зв'язкові мережі, що з'єднують Україну з Білоруссю, частково — з Росією та Західною Європою. Таким чином, Поліський район є сполучною ланкою, з одного боку, між Україною та Білоруссю, Польщею, країнами Північної Європи та Балтії, а з другого — між Росією та Західною Європою. Стратегічне положення району дає змогу активно залучати Полісся не тільки до розвитку міжре­гіональних внутрішньоукраїнських зв'язків, а й до торговельних та виробничих взаємовідносин України з іншими державами, створення вільних економічних зон, розбудови міжнародної сис­теми торгівлі, транспорту та зв'язку, створення зон міжрегіональ­ного та міждержавного співробітництва.

Енергетичною базою району є, поряд із власними (вугілля кам'яне й буре, газ, нафта та торф, дрова тощо), завезені з інших територій та з-за кордону енергетичні ресурси. Основними рин­ками збуту продукції промислового та сільськогосподарського комплексів Полісся є його внутрішній ринок, а також ринки ін­ших економічних районів України, на які постачається продукція машинобудування, харчової та легкої промисловості, будівельні матеріали, електроенергія, рудна й нерудна сировина для чорної та кольорової металургії тощо. Продукція паливної промисловос­ті, однак споживається в основному в межах району.

Для Полісся характерним є постійне зростання питомої ваги міського населення з відповідним зменшенням частки населення сільських місцевостей, подальша концентрація населення в місь­ких агломераціях та промислових вузлах району. З кінця 1980-х pp. намітилась тенденція до зниження темпів зростання, а з початку 90-х — скорочення абсолютної чисельності населення. Причина­ми цього явища стали зменшення народжуваності, зростання в загальній чисельності населення питомої ваги осіб літнього віку, зростання смертності, скорочення максимальної тривалості жит­тя, зростання захворюваності на тяжкі хвороби, численні еколо­гічні проблеми регіону.

Чисельність населення району — 4926,7 тис. чол., що стано­вить 10 % від загальної чисельності населення України. Порівня­но з загальноукраїнською, густота населення району менша май­же у два рази (49 чол. на км² проти 84). Для областей району значення густоти населення в 2000 р. становили: для Волинської області — 53 чол/км²; для Рівненської області — 59 чол/км²; для

761

Житомирської області — 49 чол/км²; для Чернігівської області — 41 чол/км². Збільшення густоти населення спостерігається в на­прямку з півночі на південь району. Найбільшими є значення гу­стоти населення для міських агломерацій, найменші характерні для північних районів Чернігівської області та Чорнобильської зони обов'язкового та добровільного відселення. Внаслідок ра­діоактивного забруднення даної території, небезпечних для здо­ров'я і життя людей умов проживання, чисельність та густота на­селення Чорнобильської зони є найнижчими на Поліссі. З цих са­мих причин, особливою є і динаміка чисельності населення зони, яка значною мірою обумовлюється й досі міграційними проце­сами. Відмічається повернення кількох сот жителів 30-кіломет-рової зони відчуження, в основному осіб похилого віку у рідні краї на постійне проживання.

Рельєф та клімат Полісся є задовільними для господарювання. Для району характерними є ландшафти зони мішаних лісів, що відрізняються помірно теплим, вологим кліматом, поширенням піщаних рівнин. Поліська рівнина розташована на висоті близько 150—200 м над рівнем моря. Максимальна висота на сході райо­ну — Овруцька височина 316 м. Перезволожені піщані низини Поліської рівнини пересічені густою мережею слабоврізаних ру­сел та широкими поймами річок. Цей район характеризує також значне поширення дубово-соснових лісів (насадження займають зараз близько однієї третини території району, що перевищує се­редній для країни показник), боліт, заболочених місцевостей, лу­ків, озер. Ознакою району є порівняно достатня забезпеченість водними ресурсами.

У межах Волинської та Рівненської областей, на Південному заході Полісся, знаходиться Волинська височина, що відповідає розташованій у цьому районі частині Волинсько-Подільської плити — слабохвилястої рівнини із пересічними висотами 220— 250 м. Максимальну висоту цієї частини Полісся — 342 м визна­чає Мізоцький Кряж. Південні райони Житомирської та Київсь­кої областей займають північну частину Придніпровської висо­чини (пересічні висоти 220—240 м). Південь Чернігівської області частково займає Придніпровська низовина, яка не має чіт­кої рельєфної межі з Поліською низовиною. її переважні висоти становлять 100—150 м. Для цих трьох регіонів півдня Полісся характерними є в основному ландшафти лісостепової зони.

Таким чином, переважно рівнинний характер місцевості, ви­сока для України лісистість району, задовільна забезпеченість водними ресурсами створюють сприятливі умови для розвитку

762

інфраструктури, галузей аграрного виробництва та промисловос­ті. Однак наявність порівняно великих лісових насаджень, знач­ної кількості перезволожених місцевостей, у тому числі болот (на Полісся припадає до половини заболочених земель України), у багатьох випадках потребує подальшого здійснення комплексу меліоративних робіт і рубок лісу для здійснення господарської діяльності і підвищення її ефективності.

Полісся майже цілком (за винятком південних районів Черні­гівської області) знаходиться у вологій, помірно теплій агроклі-матичній зоні. Континентальність клімату зростає з заходу на схід зі зменшенням зволоженості та заболоченості території і кіль­кості опадів. Середня температура району в січні сягає від - 4 °С до - 8 °С; у червні — від + 17 °С до + 19 С Характерна для райо­ну середня кількість опадів — 550—650 мм за рік майже збіга­ється з середньою по країні. Тривалість безморозного періоду ста­новить близько 150—60 діб за рік, літнього сезону — 90—110 діб. Період вегетації сільгоспрослин закінчується наприкінці верес­ня — на початку жовтня. Його тривалість становить 210—215 діб. Серед рівнинних територій України кліматичні умови Полісся є найбільш суворими. Саме тому можливості рослинництва у цьо­му районі обмежуються в основному сільськогосподарськими культурами, які не потребують великої кількості тепла, такими як жито, картопля, льон, гречка. Кліматичні умови забезпечують ви­рощування хмелю, озимої пшениці, ячменю та цукрових буряків, розвиток ягідництва, овочівництва і садівництва. Найбільш спри­ятливі для сільського господарства ґрунтово-кліматичні умови південної частини району (в основному на Житомирщині та Чер­нігівщині), де природна родючість ґрунтів вища (чорноземи), ніж у перезволоженій і заболоченій території північних районів.

Природно-кліматичні та соціально-економічні передумови го­сподарювання визначають спеціалізацію Поліського району в за­гальнодержавному поділі праці, а саме його аграрно-промислову орієнтацію. У структурі суспільного виробництва помітно високи­ми є частки переробних галузей АПК — легкої та харчової про­мисловості. Крім цих, галузями спеціалізації Полісся в суспіль­ному поділі праці в Україні стали різнопрофільне, в основному трудомістке машинобудування та металообробка, в тому числі приладобудування, автомобільна промисловість, випуск пожеж­ного обладнання, різноманітних сільськогосподарських машин та устаткування, військово-промислове та конверсійне виробницт­во, а також хімія та нафтохімія, в тому числі виробництво міне­ральних добрив, хімічних волокон та ниток, електроенергетика,

763

промисловість будівельних матеріалів, виготовлення скляних та фарфоро-фаянсових виробів, лісова, деревообробна та целюлоз­но-паперова галузі промисловості, добування окремих корисних копалин, у тому числі вугілля, торфу, нафти й газу, випуск вузь-копрофільних виробів чорної й кольорової металургії, фармацев­тична промисловість. Окремо треба вказати на такі профілі район­ної спеціалізації, як виробництво нерудних матеріалів (динасових кварцитів) для чорної металургії, добування титанової руди то­що, які мають важливе значення для національної економіки.