2.2. Паливно-енергетичний баланс та перспективи його формування

Сукупність економічних показників, які характеризують обся­ги, територіальне розміщення та структуру видобування, вироб­ництва, розподілу та використання палива і енергії в країні та її областях, являє собою паливно-енергетичний баланс (ПЕБ). Па­ливно-енергетичний баланс складається з прибуткової та витрат­ної частин (табл. 3.6).

У прибутковій частині балансу зафіксовані такі показники: видобуток природного палива — вугілля, газу, нафти, торфу, д-ров (природні ресурси); виробництво природних енергетичних ре­сурсів, які включають виробництво електро- і теплоенергії на теп­лових (ТЕС) і атомних електростанціях (АЕС). Крім того, до цієї частини балансу зараховують нетрадиційні природні енергетичні ресурси (енергія вітру, сонця, геотермальна, низькопотенційне теп­ло та ін.), а також відбір газу з підземних сховищ газу, імпорт енер­горесурсів та залишок ресурсів на початок року.

265

Таблиця 3.6

ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС УКРАЇНИ ЗА ПЕРІОД 1990—2000 pp.

266

Закінчення табл. 3.6

Друга частина балансу (витратна) включає споживання енер­гетичних ресурсів і складається з таких статей витрат:

• перетворення в інші види енергії — електро- і теплоенергію, стиснене повітря і доменне дуття;

• виробничо-технологічні потреби, включаючи втрати під час збереження, транспортування і формування держрезерву;

• закачка природного газу в підземні сховища газу;

• експорт;

• залишок у постачальників і споживачів на кінець року.

У структурі виробництва (видобутку) природного палива в Україні переважає вугілля. В 2000 р. питома вага вугілля в струк­турі видобутку становила 57,7 %, тоді як на нафту припадало 7,2 %, на природний газ — 26 %. Разом з тим у споживанні палив­но-енергетичних ресурсів домінуюча роль належить природному газу. Питома вага природного газу в загальному споживанні палив­но-енергетичних ресурсів становила 41,8 %, тоді як вугілля — лише 25,2 %, топкового мазуту — 1,5 %.

Таким чином, якщо в структурі виробництва власних енерге­тичних ресурсів переважає вугілля, то в структурі споживання провідна роль належить природному газу.

Паливно-енергетичний баланс і еволюція його структури ха­рактеризують не лише певний рівень використання тих чи інших енергоносіїв, а й науково-технічні, соціальні, організаційні та ви­робничі зрушення в промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в побутовому обслуговуванні населення.

267

В Україні за останні 10 років ВВП зменшився в три рази, об­сяги промислового виробництва — у два рази. Видобуток вугіл­ля за цей самий час знизився у два рази, видобуток природного газу — у півтора раза, виробіток електроенергії скоротився майже на 125 млрд кВт • год. Використання народногосподарським ком­плексом паливно-енергетичних ресурсів за період 1990—2000 pp. скоротилося на 46,8 %. За рівнем споживання електроенергії на душу населення Україна відкотилася на рівень 1973 p., тоді як ще десять років тому країна за цим показником зовсім незначно по­ступалася таким промислово розвинутим країнам, як Німеччина, Франція, Англія та Італія.

Причиною цього стало зменшення обсягів виробництва в усіх га­лузях національної економіки, зниження рівня використання вироб­ничих потужностей і відповідно збільшення питомих витрат палива й енергії, зберігання в структурі виробництва значної кількості енер-гомісткої дешевої продукції, що поглинає значну кількість паливно-енергетичних ресурсів, погіршення якості сировини і палива, що веде до підвищення розміру питомих витрат енергоресурсів, тощо.

Головне завдання розроблення і дотримання паливно-енергетич­ного балансу — це ефективне і надійне забезпечення потреб країни в паливі та енергії високої якості з прийнятними техніко-економіч-ними показниками, що визначають його тісний зв'язок з масштаба­ми, структурою і темпами розвитку всього народного господарства. Структурна перебудова виробництва і науково-технічний прог­рес повинні привести до істотного зменшення питомих норм вит­рат енергетичних ресурсів на одиницю продукції і сприяти змен­шенню обсягів їх споживання в країні.

За період 2000—2010 pp. темпи зростання валового внутрішньо­го продукту випереджатимуть темпи споживання паливно-енерге-тичих ресурсів. Як зазначалось, таких народногосподарських про­порцій може бути досягнуто за рахунок структурних змін в еконо­міці, сталої динаміки зниження питомих витрат палива та енергії. Таке співвідношення досягається за намічених обсягів власно­го видобутку вугілля в 2010 р. — 100,0 млн т, газу природного — 24,5 млрд м , нафти — 5,4 млн т, використання нетрадиційнних і поновлюваних видів палива і джерела енергії— 7,1 млн т у. п.

Виходячи з оцінки запасів вугілля в Україні, йому повинна на­лежати основна роль у забезпеченні потреб народного господарства в паливі. У результаті значного вичерпання запасів нафти і газу на основних родовищах України, введення в експлуатацію переважно дрібних родовищ, а також внаслідок інших негативних чинників виникає серйозна проблема щодо збільшення обсягів видобутку цих

268

найбільш прогресивних паливних ресурсів і, як наслідок, — необ­хідність їх ввезення в Україну у постійно зростаючих масштабах.

У балансі енергоносіїв кінцевого використання передбачаєть­ся подальше збільшення частки переробних і облагороджених видів палива з підвищенням як якості, так і рівня переробки пер­винної сировини. Особливо характерним щодо цього є розвиток нафтопереробки зі зростанням потужностей із вторинних проце­сів і скороченням споживання мазуту як котельно-пічного пали­ва. Зростання витрат на видобуток нафти зумовлює економічну доцільність перевищення обсягів виробництва моторного палива та інших світлих нафтопродуктів за рахунок збільшення глибини пе­реробки нафти замість отримання цих продуктів за рахунок до­даткового видобування нафти при незмінній глибині переробки.

Для забезпечення прогнозних рівнів розвитку економіки пот­реба в електроенергії повинна зрости в цілому по Україні до 225—230 млрд кВт • год. У 2010 p. порівняно з 2000 p. передбача­ються такі структурні зміни в електроспоживанні: промисловості з 40,7 до 42,7—43,0 %, у сільському господарстві з 5,1 до 8,7—8,9 %, у будівництві від 0,5 до 1,2—1,3 %, у житлово-комунальному го­сподарстві з 23 до 25 % і, навпаки, знизиться питома вага на ви­робничі потреби самої галузі та втрати в електромережах.

Таким чином, основними стратегічними напрямами вдоскона­лення структури паливно-енергетичного балансу України є:

• концентрація народногосподарських зусиль на всебічному прискоренні проведення енергозберігаючої політики. Цей важли­вий напрям вимагає проведення різноманітних заходів щодо під­вищення ефективності використання палива і енергії, а також удосконалення самої структури народного господарства з пріо­ритетним розвитком менш енергомістких виробництв;

• удосконалення структури балансів енергоносіїв кінцевого використання. Передбачається збільшення питомої ваги електро­енергії і тепла при зниженні частки котельно-пічного та моторно­го палива безпосереднього використання. Значно збільшиться та­кож частка споживання природних енергоресурсів як сировини, а також для інших непаливних потреб.

У процесі формування територіальної структури паливно-енер­гетичного балансу особливого значення набуває запровадження енергозберігаючих заходів у дефіцитних на енергоресурси районах, а також залучення нетрадиційних джерел палива (енергії). Ці заходи створюють можливість скорочення транспортних витрат на достав­ку енергоресурсів з інших районів, що забезпечує суттєвий ефект, особливо для зон, які віддалені від енергетичних баз.

269

Економічна ефективність прогнозного паливно-енергетичного балансу полягає в повному та надійному забезпеченні економіки України паливно-енергетичними ресурсами за рахунок нарощу­вання власного видобутку (виробництва) палива, проведення ре­структуризації паливно-енергетичного комплексу під контролем держави, реалізації програм з енергозбереження, диверсифікації джерел паливозабезпечення, особливо з природного газу та нафти.