logo
317-rps-doroguncov

3.3. Принципи і критерії виділення великих економічних районів

У науковій літературі обґрунтовується і використовується ряд критеріїв і принципів економічного районування.

До основних з них належать такі:

•загальний (інтегральний, міжгалузевий) економічний район має бути великою економічно цілісною територією, на якій є знач­ні природні ресурси, необхідні для визначення його господарсь­кої спеціалізації і забезпечення сучасного й перспективного роз­витку;

• розміри територій великих економічних районів повинні від­ повідати вимогам скорочення перевезення масових вантажів у межах району до економічно доцільних відстаней, наближатися до їх одномасштабності, а величини економічних потенціалів ра­ йонів повинні бути близькими між собою1;

•економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність, яка утворюється розвиненими внутрішніми виробничими зв'язками, і мати спеціалізацію госпо­дарства у масштабі країни;

• на території інтегрального економічного району повинен бу­ ти сформований досить потужний господарський комплекс, ос­ нову якого становлять територіальні виробничі комплекси з та­ кою галузевою структурою:

1 Економічний потенціал району може визначатися кількістю населення, розмірами валового внутрішнього продукту, валової продукції промисловості і сільського госпо­дарства, вартістю основних виробничих фондів, показниками на душу населення, на 1000 осіб та ін.

91

галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації району (добування і збагачення сировини, виробництво напівфабрикатів, обладнання, ремонт обладнання, виробництво будівельних мате­ріалів тощо);

— галузі, які забезпечують потреби населення району промис­ловими і продовольчими товарами, необхідними матеріалами;

•до складу великих економічних районів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, автоном­них республік без порушення їх меж.