8.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу

Природні умови району досить різноманітні. Карпатське пасмо гірських хребтів у формі дуги простягається в напрямі з північного заходу на південний схід і проходить через усі області району. Ви­сота гір коливається від 500 до 1500 м, окремі шпилі перевищують 2000 м. Уся територія передгірних і гірських районів Карпат порі­зана долинами гірських річок, притоків великих рік — Тиси, Дніс­тра і Прута. Вона належить до лісо-лучної природної рослинної смуги, але завдяки особливостям геологічної будови, рельєфу, а головне різниці в висотах над рівнем моря тут спостерігається ве­лика різноманітність ґрунтових і кліматичних умов. Тому всю те­риторію району можна поділити на шість вертикальних ґрунтово-кліматичних поясів: Передкарпатське і Закарпатське передгір'я, Закарпатська низина, гірські лісолучні райони, Полонина (субаль­пійська) та Надполонинна (альпійська) частина території.

823

Ґрунтовий покрив має всі ознаки лісових ґрунтів, але умови ре­льєфу і ґрунтоутворюючих порід розмежували ґрунти за їх особ­ливостями на дерново-підзолисті, буроземні і перехідні між ними. Територія Передкарпаття є помірно теплою і надмірно зволо­женою. Сума активних температур коливається від 2200° до 2800°, річні суми опадів знаходяться в межах 650—780 мм. Хара­ктерні дерново-опідзолені і дерново-підзолисті поверхнево-огле-єні легко- та важкосуглинисті ґрунти. Закарпатське передгір'я — надмірно зволожене, атмосферних опадів випадає близько 850 мм на рік. Ґрунти Закарпаття буроземнопідзолисті, малородючі, водонепроникні. У Закарпатській низині поширені дерново-опід­золені, дерново-глейові, торфо-глейові ґрунти. Гірським лісо-лучним районам властиві суглинково-щебенисті бурі лісові ґрун­ти, оторфовані та гірські підзолисті ґрунти. Всі орні ґрунти кислі, ґрунто-кліматичні ресурси дозволяють вирощувати пшеницю, куку­рудзу, цукрові буряки, льон, яблука, груші, теплолюбиві культу­ри — тютюн і виноград, рис, чай, холодостійкі і невибагливі до тепла трави на пасовищах і луках, турнепс, ріпу, редиску, картоп­лю ранніх сортів, овочі та зелень.

Мінерально-сировинні ресурси. Мінерально-сировинна база представлена 25 видами корисних копалин. На території району знаходяться родовища кам'яного вугілля, сірчаних руд, калійних солей, цементної сировини, вапняків, нафти і газу державного значення. Нафтогазові родовища району продовжують експлуа­туватися, хоча знаходяться в стадії затухаючої розробки. Нині дослідження показують, що ресурсний потенціал надр ще не ви­черпаний. Він характеризується падінням обсягів видобутку наф­ти та є виснаженим.

У межах району розташовуються основні вугленосні площі Львівсько-Волинського басейну в складі Межиріченського, Тя-чівського і Карпатського родовищ. Ступінь розвіданості його за­пасів близько 94 %, однак розробляється лише 55—60 %. Басейн характеризується високоякісним енергетичним та коксівним ву­гіллям, глибина залягання якого коливається від 330 до 600 м.

Розвідані запаси калійних солей повністю забезпечують потуж­ності Калушського ВАТ «Оріана», але якісна сировина майже вичерпана і видобуток її відбувається все глибше, що погіршує ефективність розробки, негативно впливає на рентабельність ви­робництва на Солотвинському і Стебніківському родовищах.

Сировинна база району дає змогу підвищити видобуток кухон­ної солі — як кам'яної, так і з природної ропи. Розвідані і знахо­дяться в стані освоєння запаси карбонатної сировини для цукрової

824

промисловості; Лопушнянський кар'єр на Івано-Франківщині за­безпечує необхідний рівень їх споживання в регіоні.

На території Карпатського економічного району розвідані і освоюються родовища будівельної мінеральної сировини: вапня­ки Добрянського родовища, глини і суглинки Кагуєвського і Раз-вадівського родовищ, гіпсу Пісковського, Ольшевського і Пела-гічського родовищ і спонголіти Рава-Руського родовища. У Закарпатті розвідані запаси алунітів, що є сировиною для вироб­ництва глинозему. Сокирницьке родовище є перспективним для видобутку цеоліту, що використовується для підвищення родю­чості фунтів, очищення нафтопродуктів, промислових стоків, га­зових викидів. Берегівське родовище розглядається в майбутньо­му як сировинна база української кольорової металургії — має поклади свинцю, цинку, благородних металів, бариту. Структур­но-металогенічна зона Закарпатського прогину багата на ртутні (Вишківське рудне поле), сурм'яно-миш'якові, мідно-молібден-рідкометалеві, телур-вісмутові руди і рудовиявлення.

Самородна сірка залягає на території Львівської та Івано-Франківської областей. Запаси її великі, це — стратегічна сиро­вина. Технологія видобутку високоенергозатратна, але відкрита розробка родовищ нині є дуже небезпечною з екологічного по­гляду, бо відбувається забруднення поверхневих вод та ґрунтів сірчаними сполуками, що небезпечно для всього живого. Забруд­нення навколишнього середовища поширюється вже на сусідню Польщу. Закарпаття багате на мармури, тут розвідані запаси скляної та керамічної сировини.

Земельні ресурси Карпатського економічного району порівняно невеликі, але досить освоєні з погляду ведення сільського господар­ства — 63,1 % займає рілля в сільгоспугіддях. Землезабезпечення населення в районі невисоке; залежно від сільськогосподарських підзон воно коливається в межах 2,2—6,0 га продуктивної площі, причому сільськогосподарських угідь — 2,3 га, орної землі — 1,1 га, просапних культур — 0,3 га. Це характерно для Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та дещо вищими є значення цього показника в Закарпатті. Більша частина ріллі розташована на природно та антропогенно погіршених різновидах фунтів, біль­шість з яких — перезволожені, заболочені, з підвищеною кислотні­стю та еродовані. Великі території зайняті гірничими відвалами, що утворилися під час розробки корисних копалин.

Склад і структура земельних угідь впливають на розвиток і спеціалізацію сільського господарства та інші галузі. З погляду афовиробничих властивостей земельний фонд має невеликий

825

природно-ресурсний потенціал: хвилястий передгірський рельєф місцевості сприяє змиву і розмиву ґрунтів, площа природних па­совищ недостатня.

Водні ресурси регіону — це поверхневий стік, підземні води і води, що зосереджені в озерах та болотах. Основними водними ар­теріями є ріки Дністер і Прут. Середній багаторічний сумарний річ­ний стік становить 38,4 км , з нього частка поверхневих вод займає 18,7 км³, інше — транзитні води. Карстові явища у вапнякових і крейдяних породах сприяють підвищенню місцевого стоку через карстові тріщини і підземні водосховища. Абсолютна величина мі­сцевого річкового стоку залишається високою і в маловодні роки, питома водозабезпеченість одного жителя на рівні 2,9 тис. м³/рік, а в середньому по Україні — не вище 1,04 тис. м³/рік.

Лісові ресурси. Важливу роль в економічному і соціальному розвитку області відіграють ліси, що мають народногосподарсь­ке, рекреаційне, водоохоронне значення. Загальна їх площа в ра­йоні становить 2269,4 тис. га, в тому числі покрита лісом — 2079,6 тис. га, запаси деревини — 541,9 млн м³. Природний склад лісів досить різний: хвойні, твердолистяні породи, де лісоутворю-ючими є ялина, бук, дуб, смерека, а в домішках до них — граб, ясен, клен, береза, осика. За віковою структурою переважають молоді (52 %) і середньовікові ліси (33 %).

Рекреаційні ресурси. Карпатський економічний район — це зона багатопрофільного, зимового і літнього, гірсько-спортивного та масового пізнавально-оздоровчого відпочинку і бальнеологіч­ного лікування. Особливу рекреаційну цінність мають лікувальні мінеральні води. Тут налічується близько 800 джерел і свердловин мінеральних вод із сумарним добовим дебітом понад 57,5 тис. м³. Мінеральні води району належать практично до всіх різновиднос­тей їх основних груп. Більша частина (50 %) джерел знаходиться у Закарпатській області, 26 % — у Львівській області, 13 — в Івано-Франківській, 10 % — у Чернівецькій. Експлуатаційні запаси міне­ральних вод розвідані і затверджені по 16 родовищах. Найбільш інтенсивно використовуються: мінеральна вода «Нафтуся», сірко­водневі типу «Мацеста», азотні, метанові і вуглекислі типу «Єсен­туки- 17», Трускавецьке, Моршинське, Полянське, Шаянське, Сой-мовське родовища мінеральних вод.

Важливу роль у лікуванні займають запаси озокериту і торфо-грязі. Цей вид ресурсів використовується на курортах Трускавця, Моршина, Великого Любеня, Шкла і Немирова.

Особливе місце займають природно-заповідні території та об'єкти. Це Карпатський біосферний заповідник «Горгани» в Івано-

826

Франківській області, «Розточчя» в Львівській (площа 7424,2 га), національні природні парки загальною площею 180554,2 га: Си-невир, Ужанський у Закарпатській області, Карпатській в Івано-Франківській, Вижницький у Чернівецькій, Яворівській, Сколів-ські Бескиди в Львівській області, що можуть певною мірою та­кож мати рекреаційне значення.

Демографічний потенціал. Карпатський район належить до ве­ликих за чисельністю населення. За даними Держкомстату, на його території на 1 січня 2001 р. проживало 6368,2 тис. чол. постійного населення, або 12,9% від його чисельності в Україні, серед нього постійне населення становило 6403,3 тис. чол. (або 12,7 %).

За останні роки приросту населення не відбувалось, а деякий спад його йшов незначними темпами і в загальному він був знач­но нижчий, ніж у середньому по Україні. У районі виділяється Закарпатська область, де найвищий показник по Україні природ­ного приросту, в 2000 р. він становив 0,3 %о.

Особливістю сімейної структури в Карпатському економічному районі залишається традиція багатодітності як у селах, так і в містах.

Міграція населення в регіоні характеризується від'ємним сальдо як на внутрішньорегіональному, так і на міжрегіональному і міждер­жавному рівнях. Остання значно зросла за період 1990—-2000 рр.; пріоритетними країнами еміграції є сусідні країни, країни далекого зарубіжжя, а особливо — Росія. Зменшення населення за рахунок еміграції характерне як для сільської, так і для міської місцевості.

Трудовий потенціал. Основне джерело формування трудових ресурсів у регіоні — працездатне населення в працездатному ві­ці. За 1990—2000 pp. його чисельність дещо зменшилась (менше 1 %), при цьому збільшилась кількість працюючих пенсіонерів. Основні показники щодо трудових ресурсів району наведено у табл. 4.44. Для Карпатського району як трудонадлишкового така ситуація є небажаною тенденцією, оскільки рівень прихованого безробіття є високим, значно вищим так званого природного рівня.

У регіоні відбувається процес стабілізації заміщення поколінь. Дія об'єктивних економічних чинників впливає на перерозподіл робочої сили до галузей, зорієнтованих, насамперед на надання послуг населенню, із галузей матеріального виробництва до сфе­ри нематеріального виробництва. Позитивним процесом є вве­дення нових і ліквідація застарілих робочих місць у деяких основ­них галузях матеріального виробництва (передусім у промисло­вості та будівництві), що розширює можливості для реалізації потенціалу трудової активності як громадян працездатного віку, так і осіб інших вікових категорій.

827

Таблиця 4.44

ТРУДОВІ РЕСУРСИ КАРПАТСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ у 2000 р.

Розселення. Регіональна система розселення представлена 79 містами (1 — найбільше, 3 — великі, 6 — середніх, 69 — малих), 86 селищами міського типу, 3596 сільськими населеними пунк­тами. У складі Карпатського регіону знаходяться Ужгородська і Хустська міжрайонні системи розселення (Закарпатська обл.), Івано-Франківська і Коломийська (Івано-Франківська обл.), Львів­ська і Дрогобицька міжрайонні системи розселення (Львівська обл.), та Чернівецька (Чернівецька обл.).

Усі області району мають винятково вигідне економіко-географічне положення. У Закарпатті розміщення центру області Ужгорода різко ексцентричне відносно території області і харак-

828

теризується високою густотою населення. Основні міські посе­лення, крім обласного центра, представлені містами: Мукачеве, Берегове, Виноградів, Іршава, Чоп. У структурі міської поселен­ської мережі переважають міста з чисельністю до 50 тис. чол., а сільська поселенська мережа включає як великі села з людністю понад 1000 чол., так і малі та середні села (відповідно до 500 і 100 чол.). Івано-Франківська область також має ексцентричне розміщення обласного центру, в якому проживає понад 37 % жи­телів міст області. Найбільш урбанізованою є північ області, де в зоні Івано-Франківськ — Рогатин проживає понад 60 % міського населення. Малі міста і селища міського типу формуються біля Коломиї. Мережа сільських населених пунктів представлена 765 селами, переважно великими і малими селами, кількість середніх і малих сіл постійно зменшується.

Львівська область відзначається центральним розміщенням обласного центра і домінуючою роллю в загальній чисельності населення (у Львові зосереджено близько половини міських жи­телів області), для неї характерне рівномірне розміщення мережі міських поселень з концентрацією найбільш великих з них у вуз­лах залізниць і автошляхів та вздовж транспортних артерій. Ос­новна частина сільських поселень — села з людністю до 500 чол. Нині відбувається скорочення великих і середніх сіл. Цей процес триває вже понад 20 років, що призвело до збільшення кількості

малих сіл.

Чернівецька область відрізняється більш високими показни­ ками урбанізації, ніж сусідні. Місто Чернівці розташоване симет­ рично відносно території області. Майже всі міські поселення розташовані в долинах рік (Дністра, Черемоша, Прута) або в між- гірських і передгірських долинах. Гірські райони населені пере­ важно сільськими жителями. Густота населення Чернівецької об­ ласті — П5 чолУкм² — є однією з найбільш високих в Україні. У структурі міської поселенської мережі переважають малі міста з населенням до 20 тис. чол. Більше половини сіл — великі з люд­ ністю понад 1000 чол. .

Науково-технічний потенціал. У районі функціонує 95 ви­щих навчальних закладів І—II рівнів акредитації, де навчається 72,8 тис. студентів і 18 вищих навчальних закладів III—IV рівнів з 124,8 тис. студентів. Серед них: Львівський державний універ­ситет ім. І.Франка та університет «Львівська політехніка», При­карпатський університет, Ужгородський університет, Чернівець­кий університет, Університет нафти і газу, медичні, педагогічні інститути, Буковинська медична академія.

829

У Львові знаходиться Західний науковий центр НАН України та більшість наукових установ, що входять до його складу: аст­рономічна обсерваторія, Інститут геології і геохімії горючих ко­палин, Інститути прикладних проблем механіки і математики, Ін­ститут регіональних досліджень та ін. У регіоні працюють: від­ділення Інституту філософії НАН України, відділ економічних досліджень Львівського відділення НАНУ Інституту регіональ­них досліджень, філіал Інституту лісового господарства і агролі­сомеліорації, відділення Інституту матеріалознавства, відділ Ін­ституту соціальних і економічних проблем зарубіжних країн НАН України, Науково-дослідний інститут токсикометрії та ін. Вони виконують велику науково-дослідну роботу в різних науко­вих напрямах на світовому науковому рівні. В них працює 13,1 тис. осіб, серед яких фахівці становлять 7,9 тис, науково-допоміжний персонал — 2,1 тис, усього 1549 осіб мають науковий ступінь: 216 докторів та 1333 кандидати наук. Серед науковців 259 осіб є ака­деміками і членами-кореспондентами академій наук: НАНУ — 15, УААН — 9, АПН — 1, АМН — 3, інших галузевих академій — 262.