5.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу

Клімат і рельєф Центрального економічного району цілком сприятливі для розміщення промислових підприємств, створення нових шляхів сполучення, а рівнинні степові простори — для ме­ханізованого сільськогосподарського виробництва. Клімат у ре­гіоні прмірно-континентальний, середня температура січня — 6...- 8 С, а самого теплого місяця — липня — + 16 ...+ 20 °С, кі­лькість опадів — від 450 до 650 мм. Особливістю клімату в райо­ні, як і по всій території України, є значні коливання погодних умов з року в рік, разом з вологими бувають і посушливі роки.

Регіон характеризується різноманітністю ґрунтового покриву, але переважають дерново-підзолисті фунти та чорноземи, в де­яких районах (зокрема Київській області) зустрічаються світло-сірі лісові ґрунти, які характеризуються невисоким вмістом гуму­су та підвищеною кислотністю.

Лісовий покрив району представлений у вигляді хвойних та змішаних лісів.

Регіон характеризується сприятливими природно-кліматичними умовами для відпочинку і лікування населення. Тут зосереджені значні площі лісів, річки та природні озера, які визначають основні рекреаційні ресурси. Складовою рекреаційних ресурсів є також під­земні мінеральні води, в тому числі лікувальні. У Київській та Чер­каській областях зустрічаються родонові води різного хімічного складу. Необхідно зазначити, що в результаті аварії на Чорнобиль­ській АЕС якість рекреаційних ресурсів на окремих територіях по­мітно знизилась, але разом з тим у регіоні існують традиційні і пер­спективні санаторно-курортні зони для відпочинку і лікування.

735

Головним джерелом водопостачання регіону є Дніпро з його потужними водосховищами (Київське, Канівське, Кременчуць­ке). Поверхневі води мають в основному промислове призначен­ня, а також використовуються для зрошення сільськогосподарсь­ких угідь. Але останнім часом особливе місце в регіоні належить підземним водам. Вони найбільш чисті і тому переважно викори­стовуються для задоволення потреб населення. Враховуючи за­паси поверхневих і підземних вод, регіон може забезпечити влас­ні народногосподарські потреби в прісній воді.

Центральний економічний район, який займає 8,2% території України і зосереджує 11,9 % її населення, виробляє 9,3 % продукції промисловості і 10,7% валової продукції сільського господарства.

Мінерально-сировинні ресурси. Район має значні природні ресурси, які використовуються у господарській діяльності. На те­риторії регіону відомо понад 400 родовищ і 11 видів корисних копалин. Сировинна база регіону не достатньою мірою забезпе­чує поточну і перспективну потребу району в мінеральній сиро­вині, особливо це стосується паливної, яка представлена бурим вугіллям та торфом у незначних кількостях.

У Черкаській області, де кількість родовищ більша порівняно з іншими областями регіону, загальнодержавне значення мають тільки запаси бентонітових глин та каолінів, які використовуються як формувальні матеріали. Сировинна база промисловості стінової кераміки не задовольняє її потреби як в кількісному, так і в якіс­ному відношенні, оскільки значна частина розроблених родовищ глин та суглинків припадає на дрібні та середні родовища. Розві­дані запаси будівельного каменю характеризуються високим сту­пенем освоєння і лімітом земельної площі, тому відсутні резерви для нових розробок. Рівень мінерально-сировинної бази не дає змоги задовольняти потреби області в будівельних пісках, дефіцит яких поповнюється поставками з київського річкового порту, але значним резервом поповнення цього ресурсу є вскришні породи на родовищах каолінів та вогнестійких глин. Київ та Київська область характеризуються відносно невеликими запасами корисних копа­лин. Достатніми є балансові запаси і ресурси піску для будівель­них розчинів і бетону, шляхового будівництва, силікатних матері­алів, глиняної сировини для отримання грубої кераміки. Разом з тим відсутня сировинна база для виробництва цементу, гіпсу, вап­на, азбесту, скляна сировина відноситься до розряду низькоякісної. Обмежені можливості виявлення нових родовищ будівельного ка­меню, і тому дефіцит цього ресурсу поповнюється поставками із Житомирської, Вінницької та деяких інших областей.

736

Водні ресурси. Регіон має достатні ресурси поверхневих і під­земних вод, але з точки зору господарської діяльності інтерес представляють відновлювальні ресурси річкового стоку і підзем­ні джерела.

Головними річками регіону є, перш за все, Дніпро з притока­ми, який в основному забезпечує водопостачання, Десна та Пів­денний Буг, а найбільш значними малими річками є Рось, Сула, Супій, Тясмин, Ятрань та ін. У районі існує велика кількість озер та ставків, які мають переважно рекреаційне значення. На тери­торії регіону розташовані Київське водосховище, більша частина Кременчуцького та частина Канівського водосховищ.

У Київській області середній багаторічний природний річко­вий стік становить 46,3 км в Києві поверхневий стік Дніпра ста­новить 44,0 км³. У Черкаській області величина місцевого та тра­нзитного стоку дорівнює 47,5 км³. Рівень забезпеченості одного жителя сумарним річковим стоком вищий, ніж середній показник по Україні.

Регіон має запаси підземних вод, гідравлічно не з'єднаних з річковим стоком, прогнозні експлуатаційні ресурси яких орієнто­вно оцінюються в 2,3 км³.

Серед галузей народного господарства найбільшим водоспо-живачем є промисловість. її частка в сумарному обсязі викорис­таної свіжої води в Києві та Київській області перевищує 70 %, у Черкаській області становить близько 30 %. Великий обсяг пов­ного промислового споживання в районі припадає на тепло- і електроенергетику. У цій галузі функціонує одна з найбільших в Україні Трипільська ГРЕС, яка працює на прямоточній системі водопостачання. Серед інших галузей промисловості, які викори­стовують свіжу воду для своїх потреб, велика частка споживання належить хімічній, харчовій, а також машинобудуванню.

Вирішенню проблеми економії води в промисловості сприя­тиме впровадження оборотних та оборотно-послідовних систем водопостачання, а з метою покращання її якості для побутових потреб необхідно будувати нові і реконструювати наявні очисні споруди. Враховуючи ситуацію, яка склалася після аварії на Чор­нобильській АЕС, доцільно передбачити можливість переважно­го забезпечення населення регіону питною водою за рахунок під­земних вод.

Лісові ресурси. Лісові ресурси відіграють істотну роль у роз­витку регіону. Загальна площа лісів становить 968 тис. га, запаси деревини — 141,2 млн м³, породний склад лісів представлений переважно твердолистяними (Черкаська обл.) і змішаними (Київ-

737

ська обл. і Київ) деревами, основними лісоутворювальними поро­дами є дуб, береза, сосна, вільха та ін.

За господарським призначенням ліси розподіляються на дві групи. До першої належать ліси санітарно-гігієнічного та оздоро­вчого призначення, їх частка в районі становить близько 70 % за­гальної площі. Друга група представлена експлуатаційними ліса­ми, спецзонами і смугами вздовж залізничних колій та автомо­більних шляхів.

У природному комплексі регіону значну роль відіграють захи­сні лісонасадження. Основне їх призначення — захист ґрунту від вітрової і водної ерозії, поліпшення мікроклімату на полях тощо, тому однією з важливих проблем є збільшення площі захисних лісових смуг. Ліси використовуються також у рекреаційних ці­лях, тому ведення лісового господарства повинно бути спрямо­ване на формування декоративних, біологічностійких насаджень з підвищеними санітарно-гігієнічними властивостями, а також на формування мальовничих ландшафтів.

Рекреаційні ресурси. Природні рекреаційні ресурси характе­ризуються помірно теплим кліматом, придатними для відпочинку лісами, що створює умови для коротко- і довгострокового ліку­вання населення.

Значне місце в організації короткострокового відпочинку відводиться лісопарковому захисному поясу та річці Дніпро, ре­креаційний потенціал якої зростає за рахунок великої розгалу­женості, наявності лісистості та природних пляжів. Рекреацій­ний потенціал мають також малі річки (довжиною більше 10 км), але в їх використанні домінує інтенсивність господарського, а не рекреаційного освоєння. Наявність родовищ родонових міне­ральних вод у Черкаській області дозволить розвивати мережу санаторно-курортних установ, однак на сучасному етапі мінера­льні води області використовуються для лікування населення вкрай обмежено.

Крім того, в районі налічується багато цікавих пам'яток при­роди, архітектури, історії та культури, що сприяє розгортанню тут великої туристичної діяльності.

Людський потенціал. Центральний економічний район є од­ним із середніх районів за чисельністю населення, яка у 2000 р. становила 5882,8 тис. чоловік (11,9 % загальнодержавної кількос­ті), у тому числі Київська область — 1810,5 тис. чол., Київ — 2637,1 і Черкаська область — 1435,2 тис. чол. Разом з тим район є одним з найбільш густо населених — густота населення ста­новить 118,0 чол. на км².

738

Істотний вплив на динаміку чисельності населення має різке падіння народжуваності, природного приросту населення. Так, у 2000 р. кількість новонароджених становила 7,3 чол., а померлих 13,8 чол. на 1000 чол. населення, причому дитяча смертність ста­новить 9,9 чол. на 1000 чол. загальної чисельності народжених. Причинами такої напруженої демографічної ситуації є забруд­нення навколишнього середовища, особливо внаслідок Чорно­бильської катастрофи, а також нестабільність економіки.

Розселення. Центральний економічний район складається з 45 районів, 42 міст, серед яких 18 міст мають статус державного, ре­спубліканського та обласного підпорядкування. У районі розта­шовано 45 селищ міського типу, є 1130 сільських рад, питома ва­га міського населення до загальної чисельності населення регіону становить 76,4 %.

У регіоні спостерігається приріст міського населення в осно­вному за рахунок міграції, частка якої становить понад 50 % за­гального збільшення чисельності міських жителів, здебільшого за рахунок молоді. Тому крім зміни загальної чисельності місь­кого і сільського населення, міграція зумовлена зрушенням в їх віковій структурі.

Трудовий потенціал. Особливості демографічного розвитку регіону вплинули на чисельність та динаміку трудових ресурсів в усіх сферах економічної діяльності. Так, якщо в 1990 р. чисель­ність трудових ресурсів у середньорічному вимірі становила 3729,3 тис. чол., то в 2000 р. вона зменшилась на 41,5 тис. чол. і дорівнювала 3687,8 тис. чол. (табл. 4.23). Крім того, скоротилась питома вага працездатного населення в загальній чисельності трудових ресурсів.

Падіння обсягів виробництва, конверсійні процеси, зміна форм власності і перепрофілювання підприємств створили умови для перерозподілу трудових ресурсів між галузями народного госпо­дарства, у зв'язку з чим постає загроза масового безробіття. Так, рівень зареєстрованого безробіття у 200 р. у районі становив 3,8 %. Тому поруч зі скороченням зайнятості, перш за все в промис­ловості та на будівництві, потрібно створювати робочі місця у сфері обслуговування населення, у виробництві товарів народно­го споживання, на приватних підприємствах.

Науково-технічний потенціал. Потенціал науково-техніч­ної діяльності району включає в себе 84 вищі навчальні закла­ди І—II рівня акредитації, 76 вищих навчальних закладів III— IV рівнів і 300 науково-дослідних та проектно-конструктор­ських організацій. У них працює 108,5 тис. працівників (33,5 %

739

від загальноукраїнської кількості). З 1990 р. звільнилось та працевлаштувалось в інших галузях економіки близько 32 тис. чол., а на початку 90-х pp. в їх складі вели дослідження 141,5 тис. чол., або 31,5%.

У 2000 р. науковими розробками займались 70,7 тис. фахівців високої кваліфікації, дослідження яких профінансовані в розмірі 350,4 млн грн, або 37,1 % від загальнодержавних витрат. Здійс­нено 19 783 наукові розробки, з них 33,7 % — зі створення нових видів техніки і технології і використано 12,7 власних винаходів.

Таблиця 4.23

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ЦЕНТРАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ в 2000 р.

Структура основних фондів суттєво різниться по областях регіо­ну. Так, якщо в загальній структурі основних фондів Київської та Черкаської області виробничі фонди становлять 68,7 та 67,6 % від­повідно, то в Києві, де розгорнуто широкомасштабне будівництво житла, багато культурних, освітніх та медичних закладів, інтенсив­но розвивається сфера послуг, переважає частка невиробничих фон­дів, яка становить 58,6 % від загального показника по району.

Слід зазначити, що якісні показники основних фондів не по­вною мірою відповідають сучасним вимогам. У регіоні спостері­гається значний фізичний і моральний знос основних фондів, особливо в промисловості і будівництві. Це пов'язано із загаль­ними для країни процесами старіння фондів в умовах накопичен­ня їх фізичної маси внаслідок відсутності балансу між введенням нової та виведенням застарілої техніки.

5.3. Галузева і територіальна структура господарства

У загальнодержавному поділі праці Центральний економічний район виступає важливим промисловим та аграрним комплексом. Показник ВДВ в розрахунку на душу населення в Центральному економічному районі у 1999 р. на 677 грн перевищував середній рівень даного показника по країні. При цьому його рівень у Києві більший, ніж у Київській та Черкаській областях на 1926 і 2480 грн відповідно.

Структура господарського комплексу регіону порівняно з Україною характеризується значно нижчою часткою галузей ма­теріального виробництва у ВДВ; при цьому частка промисловості у ВДВ району в 1,4 раза нижче, ніж у цілому по Україні. Питома вага всіх інших галузей матеріального виробництва у ВДВ райо­ну вища за середні показники по країні.

Частка економіки району в цілому у ВДВ України — 17,3 %, з якої 24,3 % припадає на промисловість. Також помітні частки ВДВ району вносять такі галузі, як сільське господарство — 14,9%, транспорт і зв'язок — 17,2, галузі і сфери обігу 14,0% (табл. 4.24).

Промисловість. Основу виробничого потенціалу району утворюють 1174 промислові підприємства, що перебувають на самостійному балансі; з них 31,0 % припадає на галузь машино­будування і металообробки, 10,4 % — на легку промисловість, 9,1 % — на промисловість будівельних матеріалів.

741

У 2000 р. частка харчової промисловості, машинобудування і металообробки та хімічної і нафтохімічної промисловості Централь­ного району в галузевій структурі промислової продукції в 1,5—З рази перевищувала середньодержавні показники (табл. 4.25).

Найбільшу питому вагу у промисловому виробництві Київсь­кої області має електроенергетика — 26,7 %, а в Черкаській та Києві — харчова промисловість — відповідно 42,1 та 27,2 %.

Таблиця 4.24