6.4. Проблеми та перспективи розвитку

і розміщення галузей лісопромислового комплексу

Головним завданням лісопромислового комплексу є забезпе­чення країни лісоматеріалами і виробами з деревини в умовах обмежених лісосировинних ресурсів. Його розвиток у перспекти­ві йтиме в напрямі підвищення ефективності виробництва на ос­нові вдосконалення його організації і структури, зростання та ін­тенсифікації виробничого потенціалу, переходу на ресурсозбері­гаючі і маловідходні технології, забезпечення галузі власними ресурсами деревної сировини. Пріоритетом розвитку залишаєть­ся випереджальне зростання прогресивних виробництв, насампе­ред целюлозно-паперового, меблевого і деревних плит, продукція

443

яких користується підвищеним попитом, задовольняє потреби спо­живачів і вимог ринку.

У розвитку нових організаційних форм лісопромислового комп­лексу важливою ланкою є формування мережі малих і середніх під­приємств, що сприятиме активізації структурної перебудови галу­зі, дозволить більш оперативно реагувати на ринковий попит, швид­ко перепрофілювати виробництво на виготовлення нової продукції.

Особливе значення матиме розширення асортименту і поліп­шення споживчих властивостей галузевої продукції, збільшення виробництва імпортозамінних виробів, зміцнення експортного потенціалу, поліпшення структури експорту.

Основою технічного розвитку лісопромислового комплексу в умовах обмеженого інвестування найбільш доцільним буде здій­снення реконструкції, модернізації і розширення перспективних підприємств, застосування на їх базі нових технологій, передусім з метою підвищення якості виробів, ефективного використання сировини, економії енергоресурсів, зменшення трудових витрат. У період, коли через дефіцит коштів практично неможливо замі­нити морально застаріле і зношене устаткування, основна увага повинна зосереджуватися на модернізації — швидкому, відносно дешевому і доступному способі оновлення устаткування, засто­суванні нових технологій, удосконаленні структури виробництва, безперервному впровадженні інновацій. Мета модернізації — зростання обсягів та ефективності виробництва. Важливість нап­рямів модернізації окремих галузей, виробництв і підприємств за­лежить від їх пріоритетності, техніко-технологічного стану, назрі­лої необхідності структурних змін, фінансових можливостей тощо.

Розвиток лісозаготівельної промисловості в умовах відносної стабілізації лісосічного фонду йтиме шляхом освоєння і впрова­дження технологій, основаних на машинному способі заготівлі деревини, комплексної механізації і автоматизації нижньосклад-ських робіт і первинної переробки лісоматеріалів, розширення мережі магістральних лісових доріг і парку лісовозного транспор­ту. Важливим завданням є забезпечення технічними засобами лісо­заготівель і транспортування деревини в гірських умовах Карпат, а також повсюдне оснащення лісозаготівельних підприємств пе­ресувним устаткуванням і спеціально обладнаним транспортом для переробки низькоякісної, тонкомірної деревини і лісосічних відходів безпосередньо в місцях проведення рубок лісу. Основ­ним напрямом використання цих важливих сировинних ресурсів залишається виробництво технологічної тріски для целюлозних і деревноплитних виробництв.

444

Обмеженість ресурсів деревної сировини і помірний попит стримуватимуть у перспективі виробництво пиломатеріалів, де­рев'яної тари та іншої найбільш сировинновитратної продукції. Ви­пуск пиломатеріалів за таких умов стабілізується на рівні 3 млн м³. Розвиток лісопильного виробництва спрямовуватиметься на впро­вадження нової техніки і технології з метою поліпшення якості продукції і комплексного використання деревини. Завданням тех­нічного переоснащення є широке впровадження агрегатних ліній на базі фрезерно- і стрічкопильних верстатів, автоматизованих сис­тем розкрою пилопродукції, обладнання для з'єднання коротко-мірних пиломатеріалів по довжині і ширині для збільшення виходу пилопродукції необхідних розмірів і форм, модульних сушильних камер та ін. Широке застосування матимуть заходи із захисту пило­матеріалів — антисептування, консервування, а також сушіння пи­ломатеріалів, окорювання всієї деревної сировини.

Прогресивні зрушення в тарному виробництві здійснювати­муться на основі впровадження ресурсозберігаючих технологій і прогресивних конструкцій тари, зокрема, виготовлення деталей тари зменшених товщин, тонкостінних армованих ящиків для ово­чів і фруктів, здійснення уніфікації і скорочення типорозмірів спо­живчої і транспортної тари.

Розвиток виробництва деревних плит йтиме переважно за раху­нок повнішого використання існуючих потужностей. З цією метою необхідно модернізувати діючі технологічні лінії для стабілізації параметрів плит і підвищення їх якості, а також замінити зношене обладнання. Підвищення в перспективі попиту на деревні плити ви­кличе необхідність збільшення потужностей цього виробництва. їх нарощування поряд з реконструкцією і технічним переоснащенням діючих підприємств здійснюватиметься за рахунок будівництва но­вих заводів, в першу чергу, заводів деревних плит нового поколін­ня — деревноволокнистих середньої щільності (мікроструктурних, типу MDF) — прогресивного конструкційного матеріалу для вироб­ництва меблів та інших видів продукції. З метою підвищення якості і конкурентоспроможності плит ставляться вимоги розширення ви­пуску плит знижених товщин, з поліпшеною якістю поверхні, під­вищеної товарної готовності і різного функціонального призначен­ня, з допустимим вмістом токсичних речовин. Передбачається, що підприємства деревних плит зможуть повною мірою забезпечува­тись дешевою сировиною — переважно низькоякісною деревиною та відходами деревообробних і лісозаготівельних підприємств.

У цьому ж плані певне значення матиме створення потужнос­тей для виготовлення суцільнопресованих і пластифікованих ви-

445

робів із подрібненої деревини, сировиною для яких служитимуть також деревні відходи, малоцінна і м'яколистяна деревина.

Фанерне виробництво, за експертними оцінками, не матиме перспективи значного кількісного зростання. Через нестачу си­ровини випуск клеєної фанери в поточному десятиріччі не пере­вищить 120 тис. м³. Тому розвиток фанерного виробництва по­винен спрямовуватися на впровадження нових технологій і обладнання з метою поліпшення якості продукції, освоєння но­вих, менш сировинновитратних виробів. В їх асортименті доціль­но збільшити випуск спеціальних видів фанери із заданими вла­стивостями, підвищеної атмосферо-, водо-, біо- і вогнестійкості, зниженої токсичності, а також розширити виробництво ребрис­тої і комбінованої фанери, що сприятиме зменшенню витрат фа­нерної сировини. Модернізація фанерного виробництва спрямо­вуватиметься на впровадження сучасного устаткування з комп­лексної механізації і автоматизації процесів підготовки сиро­вини, лущіння, сушіння і склеювання шпону, пресування, сушін­ня і обрізки фанери.

Розвиток меблевої промисловості вимагає перш за все відро­дження попиту, що стане можливим за умови виробництва висо­коякісної і конкурентоспроможної продукції. З цією метою необ­хідно поновити інвестиційну та інноваційну діяльність, створити якісно нові робочі місця на базі сучасних технологій. У розвитку цієї важливої галузі лісопромислового комплексу основна увага приділятиметься реконструкції й модернізації виробництва, за­стосуванню найновіших технологій і матеріалів.

Неодмінною умовою зростання ефективності меблевого вироб­ництва поряд з підвищенням якості виробів є систематичне онов­лення і розширення асортименту меблів з урахуванням сучасних естетичних вимог, нового планування квартир, застосування про­гресивних матеріалів. Особливістю розвитку сучасного меблево­го виробництва є використання техніки і технологій, що забезпе­чують високу мобільність виробництва, швидку переналадку ви­пуску продукції відповідно до кон'юнктури ринку. Ця проблема може бути вирішена на основі впровадження гнучких автомати­зованих технологічних ліній і нового позиційного обладнання.

З метою економії лісоматеріалів і поліпшення якості продукції в меблевому виробництві широко застосовуватимуться перспек­тивні види деревних плит, недеревні конструкційні і облицюваль­ні матеріали.

Особливе значення матиме нарощування випуску експортних меблів.

446

Розвиток целюлозно-паперової промисловості визначатиметься рівнем виробництва напівфабрикатів. Тому першочерговим зав­данням цієї галузі є багаторазове збільшення виробництва целю­лози і деревної маси і на їх основі розширення випуску паперу, картону, тароматеріалів. З цією метою необхідно модернізувати і переоснастити малопотужне виробництво целюлози і деревної маси на діючих підприємствах, здійснити в перспективі будівницт­во нових целюлозних заводів і створити потужності з виробницт­ва хіміко-термомеханічної маси.

У зв'язку із значним зносом виробничого устаткування папе­рових і картонних підприємств папероробні і картоноробні ма­шини, виготовлені до 1960 p., доцільно вивести з експлуатації, а решту — модернізувати. Приріст потужностей повинен досяга­тися переважно за рахунок встановлення нових машин на діючих підприємствах і будівництва нових фабрик, оснащених сучасним устаткуванням. Нарощуючи потужності, в першу чергу слід збіль­шити їх у виробництві газетного і друкарських видів паперу, сані­тарно-гігієнічного і пакувального паперу, транспортної тари, па­перових мішків.

Будівництво підприємств, зокрема целюлозних заводів, вкрай необхідних для лісопромислового комплексу, стане можливим після створення умов для їх інвестування. Целюлозно-паперова промисловість належить до капіталомістких галузей і її розвиток можливий лише за умови достатніх капіталовкладень. Стратегія галузі полягає в тому, щоб у перспективі випускати достатню кіль­кість якісної продукції, забезпечити насамперед внутрішній ри­нок, обмеживши імпорт аналогічних товарів.

Переоснащення діючих і будівництво нових підприємств ви­магають значних валютних коштів, основним джерелом надхо­дження яких є експорт галузевої продукції. Розвиток експорту, у свою чергу, вимагає поліпшення асортименту і якості товарів, підвищення їх конкурентоспроможності. Ставиться завдання об­межити до мінімуму експорт необробленого лісу, пиломатеріалів та порівняно дешевих товарів із деревини і орієнтуватися на вар­тісну продукцію, ефективний асортимент. Для лісопромислового комплексу, який має обмежені лісосировинні ресурси для влас­ного використання, експорт деревної сировини і пиломатеріалів слід розцінювати як негативну зовнішньоторговельну операцію.

Найбільш перспективним експортним товаром деревооброб­ної промисловості є меблева продукція. її виробництву сприяють наявність висококваліфікованих майстрів-червонодеревників, ви­сокоякісної деревини цінних порід, давні традиції виробництва

447

меблів у багатьох районах Полісся, Карпат, Поділля. Проте асор­тимент меблів, які поставляються на експорт, не можна вважати задовільним. Замовлення, що пропонуються зарубіжними фірма­ми, обмежуються здебільшого такими виробами, як стільці, стела­жі, малогабаритні корпусні меблі. Обмеженість асортименту пояс­нюється невідповідністю вітчизняних меблів вимогам ринку, відс­талою технологією виробництва, недостатньою якістю фурнітури та інших матеріалів, що використовуються для їх виготовлення.

Для виробництва конкурентоспроможної продукції і нарощу­вання на цій основі експортного потенціалу необхідно вирішити ряд технічних, економічних та організаційних питань. Насамперед це стосується застосування нових технологій і матеріалів, зокрема, розширення використання масивної деревини цінних порід у ви­робництві висококласних меблів, деревноволокнистих плит серед­ньої щільності, сучасної фурнітури, якісних лакофарбових матеріа­лів. Важливою умовою успішного розвитку експорту є також часта зміна асортименту меблів при мінімальних витратах часу на перена­ладку виробництва і поставки їх на ринок невеликими партіями.

Поряд з меблевими виробами, експортний потенціал необхід­но зміцнювати за рахунок якісних деревних плит, фанери, паркету, спеціальних видів паперу і картону та іншої вартісної продукції. З цією метою слід розширити коло підприємств і спеціалізованих цехів для переорієнтації виробництва на випуск експортних товарів, передбачивши оснащення їх сучасним устаткуванням.

Експорт продукції є основним джерелом коштів для переосна­щення і нового будівництва підприємств, підвищення якісних тем­пів економічного зростання лісопромислового комплексу на основі інноваційної діяльності — впровадження нових науково-технічних розробок, придбання нововведень за кордоном, введення в дію су­часних механізованих і автоматизованих ліній і дільниць, гнучких виробничих модулів і систем, застосування прогресивних техноло­гічних процесів і матеріалів, освоєння нових видів продукції тощо.

Ринкові умови вимагають перебудови управління виробницт­вом і збутом продукції, переходу на систему маркетингу, удоско­налення системи стимулювання виробника. З метою збільшення виробництва продукції і підтримки власного виробника необхід­но обмежити імпорт товарів-аналогів встановленням певних квот і підвищенням ввізного мита.

Забезпечення деревообробної і целюлозно-паперової промис­ловості сировиною в перспективі передбачається переважно за ра­хунок власних лісосировинних ресурсів. Ця проблема може бути вирішена за умови раціонального і комплексного їх використання,

448

поліпшення структури споживання, широкого впровадження ре­сурсозберігаючих і маловідходних технологій. Основним напрямом економії деревини є використання всієї маси деревної сировини, включаючи низькосортну, тонкомірну, відходи лісопильно-дерево­обробних виробництв і лісозаготівель. Досягнутий науково-техніч­ний прогрес дозволяє переробляти практично всю цю сировину на целюлозу, деревну масу і деревні плити з високим економічним ефектом. Потреба в сировині целюлозно-паперової промисловості, крім того, частково задовольнятиметься за рахунок макулатури. Нестача деревної сировини і лісоматеріалів повинна покриватися їх імпортом. Досвід розвинутих країн переконливо свідчить, що імпор­тувати сировину набагато вигідніше, ніж закуповувати готові вироби. Забезпечення лісопромислового комплексу лісосировинними ресурсами, підвищення його ефективності і зростання виробницт­ва значною мірою залежатимуть від поліпшення структури галу­зі, перш за все від прискореного розвитку целюлозно-паперової і меблевої промисловості, виробництва деревних плит та іншої прог­ресивної продукції.