2.6. Електроенергетика

Важлива роль енергетики у розвитку народного господарства визначається тим, що будь-який виробничий процес та будь-який вид обслуговування населення пов'язані з використанням енергії.

У процесі розвитку продуктивних сил безперервно змінюють­ся і вдосконалюються джерела та види споживаної енергії. На су­часному етапі технічного прогресу енергетичною основою розвитку

294

продуктивних сил є електрична енергія. Застосування електроенер­гії дало змогу просторово роз'єднати робочі машини і первинні ге­нератори, відокремити місце виробництва енергії від її споживачів. У результаті виробництво енергії, її передача і розподіл відокреми­лись у самостійну галузь — електроенергетику, а споживачі енергії розосередились по різних галузях промисловості і народного госпо­дарства. Це сприяло концентрації виробництва в різних галузях і розміщенню виробництва на відстані від енергетичних джерел.

Електроенергетика є високомеханізованою галуззю промисло­вості. У зв'язку з цим у витратах на виробництво енергії відносно мала питома вага заробітної плати. Разом з тим високий техніч­ний рівень зумовлює високу кваліфікацію робітників та інженер­но-технічного персоналу.

Таким чином, електроенергетика є провідною галуззю промисло­вості, а використання її продукції—електричної енергії— забезпечує підвищення технічної озброєності і зростання продуктивності праці. Створення матеріально-технічної бази існування будь-якого суспільства нерозривно пов'язане з електрифікацією і вдоскона­ленням на цій основі техніки, технології і організації виробництва. У промисловості електроенергія використовується на здійснення силових, теплових, електрохімічних процесів та на освітлення.

Великий економічний ефект дає електрифікація транспорту і сільського господарства. Перехід на електротягу дозволяє збільши­ти вагу та швидкість руху поїздів. У сільському господарстві елект­рифікація є основою його комплексної механізації, поліпшення умов праці і побуту.

Умови і чинники розміщення об'єктів електроенергетики за­лежно від типу генеруючих потужностей та напруги передачі елект­роенергії різні.

Район розміщення теплової електростанції і її потужність повин­ні визначатися з урахуванням розвитку електроспоживання, наяв­ності паливних ресурсів та відомостей щодо гідрології районів. Ва­ріант розміщення електростанції вибирається після проведених по­рівняльних розрахунків вартості перевезення палива та передачі електроенергії в район споживання. При виборі конкретного місця будівництва ТЕС, яка працює на твердому паливі, повинна врахо­вуватись можливість збільшення вантажопотоків по залізницях та водних шляхах сполучень. Для розміщення електростанції на рідко­му чи газоподібному паливі враховується розвиток трубопровідно­го транспорту. Під час вибору місця будівництва уточнюється мож­лива остаточна потужність електростанції щодо водопостачання, паливопостачання та генерального плану розміщення об'єкта.

295

Теплові електростанції розміщуються, як правило, з орієнтацією на наявність великих запасів дешевих паливно-енергетичних ре­сурсів та потужного споживача.

Площадки для розміщення ТЕС необхідно вибирати з урахуван­ням таких вимог:

• електростанції повинні бути максимально наближені до дже­рел палива і водопостачання, споживача енергії і під'їзних шляхів;

• рівень ґрунтових вод має бути нижче глибини підвалів, остан­ні не повинні затоплюватися паводковими водами;

• не можна розташовувати станції над заляганням корисних ко­палин, а також на зсувних ділянках;

• ухил площадки розміщення не повинен перевищувати — 0,5°—1°;

• електростанції повинні розміщатися поблизу населеного пунк­ту з урахуванням санітарної зони;

• шлако- і золовідвали повинні розміщатися на негожих земель­них ділянках, якомога ближче до площадки електростанції.

Теплові атомні станції, враховуючи великі обсяги споживання води, слід розміщувати поблизу водних об'єктів. Крім цього, атомні станції повинні будуватися на значній відстані від великих міст. ГЕС та ГАЕС розміщуються біля водних об'єктів з мінімальним затопленням земель під водосховища.

Одним із важливих чинників розміщення об'єктів електроенер­гетики є екологічна безпека, додержання санітарних норм і міні­мізація екологічних втрат як під час будівництва, так і в процесі експлуатації об'єкта.

Потенціал галузі електроенергетики визначають потужності з генерації електроенергії, магістральні та розподільчі електроме­режі, а в перспективі — також обсяги природних джерел енергії, які будуть залучатися в економічний оборот країни.

Основна частка продукції галузі виробляється об'єднаною ене­ргетичною системою (ОЕС) України. ОЕС країни включає 8 ра­йонних енергосистем і 27 енергопостачальних компаній. Вироб­ництво електроенергії здійснюють 4 генеруючі компанії теплових електростанцій, 2 гідрогенеруючі компанії та компанія «Енергоа-том». Близько 7 % електрогенеруючих потужностей зосереджено на підприємствах, що знаходяться на самостійному балансі.

Основними районами концентрації великих конденсаторних електростанцій (КЕС або ДРЕС) є: на сході України — Дніпропет­ровська, Запорізька, Донецька, Харківська та Луганська області; на Заході — Львівська та Івано-Франківська області; у центрі — Вінницька та Київська області (рис. 3.4).

296

Рис. 3.4. Електроенергетика

Таблиця 3.19