Семінарські і практичні заняття

Мета - поглиблення та закріплення знань з питань теорії та практики проектного менеджменту, удосконалення умінь і навичок:

• наукового аналізу проектної діяльності – опанування засад, специфічних методів та інструментів проектного менеджменту;

• виконання основних функцій управління проектами – організації, планування та контролю;

• участі в дискусіях і аргументованого відстоювання власної точки зору.

1. Питання до семінару можуть бути конкретизовані й уточнені викладачем з урахуванням спеціалізації слухачів і форм навчання. Наприклад, аналіз оточення проекту (його середовища) можна обмежити завчасно підготовленими доповідями слухачів щодо організаційної взаємодії учасників того проекту, в якому приймає участь слухач. Відповідно уточнюється література, а також підбирається додаткова інформація, яка надається слухачам завчасно. Семінару має передувати самостійне опрацювання слухачами літературних джерел і додаткової інформації.

2. Проведення семінарського заняття

Сценарій семінарських занять ґрунтується в основному на класичному підході до проведення модераційних семінарів. Слухачами можуть бути внесені для обговорення і нові питання в межах теми семінару.

Доцільно учасників розбити на групи (в кількості 4 – 5 чол.). Надалі кожна така мала група готує обґрунтовану відповідь на певне питання за участю викладача як консультанта. Тривалість роботи в малих групах (включаючи організацію) – від 30 до 45 хвилин.

Після завершення роботи кожна група робить презентацію на загальному засіданні з використанням наочних засобів навчання (від 10 до 15 хвилин). Виступ представників груп повинен супроводжуватися відкритою дискусією всіх учасників семінару. Викладач підбиває підсумки. Кінцевим результатом заняття можуть бути підготовлені пропозиції в залежності від теми семінару.

Викладач може застосувати для проведення семінару й інший підхід. Наприклад, запропонувати слухачам конкретний документ, при аналізі якого вони могли б застосувати отримані теоретичні знання.

СЕМІНАР НА ТЕМУ:

«Взаємодія органів публічної влади з інститутами громадянського суспільства в процесі формування управлінських рішень і реалізації соціальних програм»

Мета заняття:. формування умінь забезпечувати партнерство органів державної влади, органів місцевого самоврядування, приватного бізнесу, громадських організацій та їх асоціацій в процесі вироблення і реалізації публічної політики.

Завдання:

- визначити суспільно-значиму проблему для певної адміністративної одиниці (району, міста, області, АРК), роль органів публічної влади і зацікавлені сторони у її вирішенні;

- сформулювати ключові положення платформи партнерської співпраці і визначити механізми її забезпечення (загальні завдання, напрями створення органами публічної влади умов для виявлення громадської активності, наділення неурядових структур відповідними повноваженнями, організаційний механізм взаємодії, інше).

Порядок проведення заняття:

Самостійна робота: підбір необхідних матеріалів, опрацювання літературних і документальних джерел, підготовка індивідуальних пропозицій.

Аудиторна робота: робота у малих групах над проектом документу (аналітичної записки і/або принципової схеми взаємодії партнерів при розробленні та виконанні соціального проекту щодо вирішення зазначеної проблеми).

Презентація розроблених проектів, підготовка узгодженого варіанту документу.

Додаткові джерела:

1. Указ Президента України від 15 вересня 2005 р. № 1276 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державного політики» // htpp: // www.rada.kiev.ua

2. Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства. Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1035-р від 21 листопада 2007 р. //htpp://www.kmu.gov.ua

3. Державне управління: основи теорії, історія і практика : [навч. посібн.] / В.Д. Бакуменко, П.І. Надолішній, М.М. Іжа, Г.І. Арададжі / за заг. ред. Надолішнього П.І., Бакуменка В.Д. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 394 с.

4. Головінов О.М. Держава у ринковому середовищі: питання теорії: Монографія. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2007. - 279с.

СЕМІНАР НА ТЕМУ:

«ЗАПРОВАДЖЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ РИНКОВИХ МЕХАНІЗМІВ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ»

Концепція заняття: швидкий розвиток інноваційних концепцій державного управління та методів урядування докорінно змінив роль сучасної держави та спонукав уряди до запровадження нових процедур та видів надання суспільних послуг із максимальною віддачею від використаних державних коштів.

Мета заняття: формування умінь застосування інноваційних підходів до управління публічної сферою, втілення в практичну діяльність більш ефективних, економічних та орієнтованих на громадян моделей державного управління.

Завдання:

- проаналізувати нові принципи державного управління (НПДУ), що поєднали найкращі ринкові підходи до управління державним сектором, визначити дієві ринкові механізми залучення приватного сектора до виконання неосновних державних функцій;

- сформулювати ключові положення платформи інноваційного державного управління і визначити механізми її забезпечення (загальні завдання, напрями створення органами публічної влади умов для забезпечення активності приватного сектору, наділення неурядових структур відповідними повноваженнями, організаційний механізм взаємодії, інше).

Порядок проведення заняття:

Самостійна робота: підбір необхідних матеріалів, опрацювання літературних і документальних джерел, підготовка індивідуальних пропозицій.

Аудиторна робота: робота у малих групах над контент-аналізом широкого спектру інноваційних інструментів, підходів до управління, які можна використовувати в діяльності органів публічної влади України. Підготовка плану дій щодо запровадження інноваційних інструментів управління (по два інструменти для кожної групи) в поточну діяльність органів публічної влади.

Презентація розроблених планів дій.

Додаткові джерела:

1. Бушуев С.Д., Бушуева Н.С. и др. Креативные технологии управления проектами и программами: Монография. – К.: «Саммит-Книга», 2010. – 768 с.

2. Гавриш Р. Нова парадигма державного управління як фактор випереджаючого розвитку для України [Електронний ресурс] / Р. Гавриш // Революція управлінців і (не)ефективність державного управління в Україні : Вісн. школи політичної аналітики Національного університету Києво-Могилянська Академія. — №3. — К. : [НУ КМА], 2008. — Режим доступу : http://www.spa.ukma.kiev.ua/visnyk.

3. Голобуцький О. П. Електронний уряд [Текст] / О. П. Голобуцький, О. Б. Шевчук. — К. : Атлант, 2002. — 174 с.

4. Лащенко О. Бенчмаркінг як елемент системи муніципального маркетингу [Текст] / Оксана Лащенко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. — Вип. 3 (29). — Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2007. –– С. 272—278.

5. Мартиненко В. М. Інноваційний процес розвитку організаційних форм реалізації регіональної кадрової політики у сфері публічного управління [Текст] / В. М. Мартиненко // Інноваційні технології та механізми державного управління на регіональному рівні : матер. наук.-практ. конф. (28 листопада та 21 грудня 2006 р., м. Харків). — Х. : ХарРІДУ НАДУ, Магістр, 2007. — С. 112—118.

6. Надолішній П. Концепція демократичного урядування: сутність і проблеми формування та реалізації [Текст] / Петро Надолішній // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. — Вип. 2 (30). — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. — С. 46—55.

7. Рудніцька Р. М. Перспективи використання управління за результатами для підвищення ефективності державного управління [Текст] / Руслана Михайлівна Рудніцька // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. ; за заг. ред. А. О. Чемериса. — Вип. 8. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2005. — С. 307—315.

СЕМІНАР НА ТЕМУ:

«ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ В ПУБЛІЧНІЙ ТА ПРИВАТНІЙ СФЕРАХ»

Мета заняття: поглиблення та закріплення знань щодо використання методології управління проектами в публічній та приватній сферах.

Завдання:

• з’ясувати що таке проект та проектна діяльність; системну модель процесу реалізації проекту;

• визначити критерії вибору проекту;

• виявити процеси та функції управління проектами;

• сформулювати загальні принципи побудови логічної матриці проекту, WBS-структури, організаційної структури проекту.

Порядок проведення заняття:

Самостійна робота: пошук додаткового матеріалу, опрацювання теоретичного та практичного матеріалу, підготовка індивідуальних повідомлень.

Аудиторна робота: робота у малих групах над розробкою логічної матриці проекту та WBS-структури (структура декомпозиції робіт проекту) та організаційної структури, обраного для розробки в групі проекту.

Презентація розроблених проектів.

Додаткові джерела:

1. Ахметов К.С. Практика управления проектами. – М.: Русская редакция, 2004. – 272 с.

2. Бэгьюли Ф. Управление проектами. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 208 с.

3. Воропаев В.И. Управление проектами в России. – М.: Аланс, 1995. – 225 с.

4. Гейзлер П.С., Завьялова О.В. Управление проектами. – Мн.: Книжный дом, 2005. – 288 с.

5. Грашина М., Дункан В. Основы управления проектами. – СПб.: Питер, 2006. – 208 с.

6. Пайпе С. Проектный менеджмент. – М.: Дело и Сервис, 2005. – 192 с.

7. Руководство к Своду знаний по управлению проектами. – 4-е изд. (руководство PMBOK). – Project Management Institute, Inc., 2008. – 402 с.

СЕМІНАР НА ТЕМУ:

«ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗРОБЛЕННЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТА ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ»

Мета заняття: ознайомлення слухачів з навичками підготовки аналітичних документів про соціально-економічний стан адміністративно-територіальних одиниць, з досвідом розробки та результатами реалізації цільових програм в регіонах України.

Завдання:

- визначити порядок розробки та затвердження державних цільових програм;

- сформулювати проблеми регіонів України, які є підставами для розробки цільових програм;

- підготувати аналітичний документ про соціально-економічний стан обраної області.

Порядок проведення заняття:

Самостійна робота: пошук додаткового матеріалу, опрацювання теоретичного та практичного матеріалу, підготовка індивідуальних повідомлень.

Аудиторна робота: робота у малих групах над розробкою аналітичного документу про соціально-економічний стан області, обраної для аналізу в групі. При розробці документу обов’язково спиратися на Типову структуру програми соціально-економічного розвитку області, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України «Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету».

Презентація аналітичних документів.

Додаткові джерела:

1. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України [Текст] : закон України № 1602 від 23 березня 2000 р. — [чинний] / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 25. — Ст. 195. — (Нормативно-правовий документ ВРУ. Закон).

2. Про державні цільові програми [Текст] : закон України № 1621 від 18 березня 2004 р. — [чинний] / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 25. — Ст. 352. — (Нормативно-правовий документ ВРУ. Закон).

3. Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету : постанова Кабінету Міністрів України № 621 від 26 квітня 2003 р. — [чинний] / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України [Електронний ресурс]. — 2003. — (Нормативно-правовий документ КМУ. Постанова). — Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua.

4. Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм : постанова Кабінету Міністрів України № 106 від 31 січня 2007 р. — [чинний] / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України [Електронний ресурс]. — 2007. — (Нормативно-правовий документ КМУ. Постанова). — Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua.

5. Про затвердження Концепції вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України : розпорядження Кабінету Міністрів України № 504 від 4 жовтня 2006 р. — [чинний] / Кабінет Міністрів України [Електронний ресурс]. — 2007. — (Нормативно-правовий документ КМУ. Розпорядження). — Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua.

6. Про затвердження методичних рекомендацій щодо формування регіональних стратегій розвитку : наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 224 від 29 липня 2002 р. — [чинний] / Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України [Електронний ресурс] — 2002. — (Нормативно-правовий документ Мінекономіки України. Наказ). — Режим доступу : http://www.me.gov.ua.

7. Про затвердження порядку обліку державних цільових програм : наказ Міністерства економіки України № 250 від 31липня 2007 р. — [чинний] / Міністерство економіки України [Електронний ресурс]. — 2007. — (Нормативно-правовий документ Мінекономіки України. Наказ). — Режим доступу : http://www.me.gov.ua.

8. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання : наказ Міністерства економіки України № 367 від 4 грудня 2006 р. — [чинний] / Міністерство економіки України [Електронний ресурс]. — 2006 р. — (Нормативно-правовий документ Мінекономіки України. Наказ). — Режим доступу : http://www.me.gov.ua.

1. Загальні зауваження. Для аналізу має бути запропонована проблемна ситуація чи управлінське завдання, що відповідає компетенції учасників заняття і зі змістом якого вони мали можливість заздалегідь ознайомитися. Практичні заняття, як і семінари, передбачають попередньо самостійну роботу. При виконанні практичного завдання слухачам слід орієнтуватися на вивчений матеріал, а також ураховувати власний професійний досвід, результати наукових досліджень.

2. Сценарій проведення заняття ґрунтується зазвичай на комбінованому підході. Протягом 20 (чи більше) хвилин за участю викладача учасники заняття уточнюють зміст певних понять, визначають принципи, методичні підходи, технології, необхідні для виконання даного практичного завдання. Потім учасники розбиваються на робочі групи (в кількості 4 – 5 чол.). Кожна група самостійно аналізує і оцінює ситуацію, розробляє пропозиції згідно з шаблоном, підготовленим для даного заняття викладачем.

Тривалість роботи в малих групах залежить від тривалості заняття – дві чи чотири академічних години. Викладач надає в малих групах консультативну допомогу. За підсумками роботи кожна така група робить презентацію на загальному засіданні навчальної групи з використанням наочних засобів навчання (в середньому по 10 – 15 хвилин). Презентації мають супроводжуватися відкритою дискусією всіх учасників заняття. Викладач підбиває підсумки.

Практичне заняття завершується підготовкою письмових пропозицій щодо розв’язання проблемної ситуації чи вирішення управлінського завдання. Як на семінарських так і на практичних заняттях доцільно (за наявною можливістю) залучати фахівців з питань, що розглядаються

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ НА ТЕМУ:

«РОЗРОБКА ПРОЕКТУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЦІЛЬОВОЇ ПРОГРАМИ»

Мета заняття: формування навичок розробки проектів регіональних цільових програм як сукупності взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на розв'язання найактуальніших проблем розвитку регіону або окремих галузей економіки чи соціально-культурної сфери регіону.

Завдання:

• з’ясувати нормативно-правову базу та основні вимоги щодо розробки і впровадження державних та регіональних цільових програм;

• визначити сутність регіональних цільових програм і систематизувати їх класифікаційні ознаки;

• запропонувати заходи щодо покращення правових, інституційних, фінансових та інших умов розробки та реалізації регіональних цільових програм;

• сформулювати основні стадії розроблення та виконання регіональних цільових програм.

Порядок проведення заняття:

Самостійна робота: пошук додаткового матеріалу, опрацювання теоретичного матеріалу та нормативно-правової бази, знайомство з прикладами розробки та реалізації регіональних цільових програм певних областей.

Аудиторна робота: Групова дискусія з наступних питань:

• Короткий аналіз нормативно-правової бази і вимог щодо розробки та впровадження державних і регіональних цільових програм.

• Мета і основні умови розроблення регіональних цільових програм.

• Основні складові елементи регіональної цільової програми.

• Класифікація регіональних цільових програм.

• Регіональні цільові програми в системі планування і прогнозування економічного та соціального розвитку області.

Модерація. Позитивні результати та проблеми на шляху розробки регіональної цільової програми, як інструменту управління соціально–економічним розвитком регіону.

Командна робота:

• розбір конкретних ситуацій та наявних місцевих проблем певної області;

• збір та узагальнення доступної інформації щодо наявних довго-, середньо- та короткострокових загальнодержавних, державних цільових і регіональних програм, які реалізуються у певній області;

• аналіз відповідності вказаних програм і проектів пріоритетам регіональної стратегії розвитку певної області;

• підготовка пропозиції до регіональних цільових програм обраної області;

• розробка командного проекту регіональної цільової програми.

Презентація розроблених проектів.

Додаткові джерела:

1. Закон України «Про державні цільові програми» від 18 березня 2004 р. № 1621/IV // ВВР України. – 2004. - №25. – Ст.352.

2. Методичні рекомендації щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання. Наказ Міністерства економіки України від 4 грудня 2006 р. N 367. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ME06796.html

3. Любовный В.Я. Целевые программы развития регионов: рекомендации по совершенствованию разработки, финансирования и реализации / В.Я. Любовный, И.Ф. Зайцев, А.Б. Воякин и др. – Режим доступа: http://vasilieva.narod.ru/mu/stat_rab/books.

4. Пілунський І.В. Про класифікацію комплексних программ територіального розвитку/ І.В. Пілунський // Вісник НАДУ. – 2005. - №3. – С.292 – 297.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ НА ТЕМУ:

«ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ»

Мета заняття: формування теоретичних знань у сфері територіального маркетингу, формування навичок у використанні територіального маркетингу на практиці з метою підвищення ефективності територіального управління.

Завдання:

• визначити загальні основи управління територією з позиції територіального маркетингу;

• продемонструвати необхідні механізми для рішення конкретних завдань сегментації ринку та позиціонування території;

• сформулювати основні уявлення щодо мотивів вибору території, критеріях відання переваги території для різних груп споживачів;

• виявити шляхи розвитку конкурентних переваг території.

Порядок проведення заняття:

Самостійна робота: пошук додаткового матеріалу, опрацювання фактичного та теоретичного матеріалу, знайомство з досвідом реалізації окремих заходів у сфері територіального маркетингу як на прикладі закордонних, так і на прикладі українських міст, регіонів.

Аудиторна робота: Дискусія з наступних питань:

• Що є метою територіального маркетингу?

• За яких умов впровадження територіального маркетингу є необхідним і можливим?

• Які основні етапи впровадження територіального маркетингу можна виділити? Визначте завдання та очікуваний результат кожного етапу.

• Які розділи включає в себе маркетинговий план території?

• Що може служити результатом реалізації маркетингового плану території?

Робота у малих групах над розробкою комплексу маркетингових комунікацій, що можна використовувати при просуванні територіального продукту.

Презентація розроблених проектів маркетингових комунікацій.

Додаткові джерела:

1. Котлер Ф., Асплунд К., Рейн И., Хайдер Д. Маркетинг мест. Привлечение инвестиций, предприятий, жителей и туристов в города, коммуны, регионы и страны Европы. / Ф. Котлер, К. Асплунд, И. Рейн, Д. Хайдер – СПб.: Стокгольмская школа экономики, 2005. – 417 с.

2. Панкрухин А.П. Маркетинг территорий: Учебное пособие. / А.П. Панкрухин – М.: РАГС, 2002. – 124 с.

3. Сачук Т.В. Территориальный маркетинг. / Т.В. Сачук – СПб.: Питер, 2009. – 217 с.

4. Старцев Ю.Н. Территориальный маркетинг: Учебное пособие. / Ю.Н. Старцев – Челябинск: Издатель Татьяна Лурье, 2004. – 197 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ НА ТЕМУ:

«ВИЗНАЧЕННЯ ТА РОЗПОДІЛ РИЗИКІВ, ПРИТАМАННИХ ПРОЕКТУ ДПП»

Мета заняття: засвоєння знань з теорії та практики визначення ризиків; формування умінь аналізу ризиків з точки зору ймовірності та прогнозованого впливу на проект, а також розподілу ризиків між державним та приватним сектором.

Завдання:

- вивчити сутність та цілі визначення ризиків для проектів державно-приватного партнерства;

- визначити як позначається кожен ризик на конкретній схемі ДПП;

- сформулювати найбільш результативну стратегію розподілу усіх дотичних ризиків проекту між сторонами.

Порядок проведення заняття:

Самостійна робота: підбір додаткового матеріалу з обраного проекту ДПП, опрацювання фактичного та теоретичного матеріалу, знайомство з досвідом та перспективами впровадження державно-приватних партнерств в Україні та за кордоном.

Аудиторна робота: робота у малих групах над розробкою документу «Звіт про визначення та розподіл ризиків»:

• обробка усієї наявної інформації про запропонований проект ДПП, як-то узагальнений опис проекту, наявні результати технічного, фінансового та економічного аналізів, а також усієї іншої інформації як у формі докладних досліджень за допомогою кількісного аналізу, так і у формі узагальнених описів некількісного характеру;

• визначення найбільш притаманних проекту ризиків за допомогою таблиці «Визначення ризиків у проектах ДПП» (Додаток А);

• надання додаткових пояснень щодо наслідків основних ризиків і причин, через які вони вважаються значущими для даного проекту;

• розробка власної структури розподілу ризиків, яка буде найкращим чином задовольняти конкретні потреби проекту (Додаток Б);

• підготовка узгодженого варіанту документу «Звіт про визначення та розподіл ризиків»

• презентація розроблених стратегій.

Додаткові джерела:

1. Про державно-приватне партнерство : Закон України № 2404- VI від 1 липня 2010р. - [чинний] // [Електронний ресурс]. — 2007. — Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

2. Акитоби Б., Хемминг Р., Шварц Г. Государственные инвестиции и государственно-частные партнерства. // Вопросы экономики - № 40 – 24 с.

3. Досвід та перспективи впровадження державно-приватних партнерств в Україні та за кордоном / Винницький Б., Лендьел М., Онищук Б., Сегварі П. – К.: «К.І.С.», 2008. – 146 с.

4. Посібник з публічно-приватних партнерств / Під ред. Маслюківська О.- Київ: «Діалог-Київ», 2009. – 80 с.

ПІСЛЯСЛОВО

«У сучасному світі немає бідних

і багатих країн, а є погано і

добре керовані держави»

Пітер Друккер

Так склалося, що в Україні питання управління проектами в публічній сфері нарешті набуло своєї гостроти та актуальності. У чому причини?

Безумовно, в першу чергу, це пов’язано з тим, що в урядових документах постійно наголошується на актуальності використання новітніх інноваційних управлінських технологій:

1. державні пріоритети інноваційної діяльності викладені в Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» - пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні зобов'язують органи виконавчої влади всіх рівнів створювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт, спрямованих на реалізацію відповідних пріоритетних напрямів, та концентрації на них фінансово-економічних та інтелектуальних ресурсів;

2. забезпеченню створення належних умов для соціально-економічного зростання України має сприяти виконання протягом 2010 року термінових заходів Кабінету Міністрів України, а також заходів щодо реалізації державної політики у 2010 році, визначених Державною програмою економічного і соціального розвитку України на 2010 рік. Метою Програми є концентрація ресурсів для активізації інвестиційної діяльності, спрямованої на модернізацію економіки та забезпечення сталого економічного розвитку. Програма є інструментом середньострокового інвестиційного планування, пов’язаного з бюджетним процесом. Програма також націлена на створення умов для залучення приватних інвестицій у реальний сектор економіки;

3. створення умов для активізації інвестиційної діяльності, спрямованої на модернізацію економіки та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку, є наступним кроком реалізації державної політики, реалізацію якого має забезпечити виконання завдань та заходів Державної цільової програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки. Серед основних шляхів реалізації є (2) удосконалення методології розробки та оцінювання інвестиційних проектів, розбудова системи державного управління інвестиційними проектами та програмами.

По-друге, будь-яка інновація в публічному управлінні може бути впроваджена тільки за допомогою реалізації проекту. У державі під назвою «проект» реалізується значна кількість конкретних справ - оригінальних, епізодичних, самодостатніх. Часто вони не сприймаються як фрагменти певної стратегії чи програми, не складають системи. Стосуються різноманітних сфер і напрямів діяльності. Формуються і реалізуються незалежно один від одного, від загальносуспільних інтересів, від перспектив розвитку. Тому роль державного управління повинна зводитись до ефективного управління проектами, з’ясування спільних тенденцій різновекторних проектів; до узагальнення безсистемних та хаотичних проектів; до виявлення реальної потреби суспільства у запровадженні проектів. Тим більше, що діяльність органів державної влади у сфері управління проектами має наступні методичні основи: Закон України від 23.03.2000 № 1602-ІІІ «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку в Україні», Закон України від 18.03.2004 № 1621-IV «Про державні цільові програми», постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 № 621 «Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету», постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 106 «Порядок розроблення та виконання державних цільових програм» тощо.

Управління проектами на сьогодні є однією з найбільш актуальних та прогресивних управлінських технологій, що продовжує швидко розвиватись. Напрямів застосування концепції проектного менеджменту надзвичайно багато, і вони можуть охоплювати практично всі сфери людського життя, у тому числі й державне управління. Але на сьогодні інструменти проектного менеджменту поки ще не знайшли широкого застосування в органах публічної влади.

Відтак однією з найважливіших проблем підвищення ефективності діяльності органів публічної влади є формування державної системи управління проектами та програмами, що припускала б різноаспектну та відредаговану (до умов мінливого середовища) методологію запуску та ведення проектів; єдине розуміння відповідальності та повноважень учасників проектної діяльності; дозволяла б сформувати єдину картину проектів, наскрізну звітність за ними тощо. Професійне застосування інструментів, методів та технологій управління проектами дозволить державним установам забезпечити ефективність проектної діяльності в національних масштабах, зменшити витрати та виконати проект у встановлений термін.

На теоретичне осмислення й методологічне забезпечення поставленої проблеми і зорієнтовано зміст даного навчального посібника. Його призначення – надати базові знання, що сприятимуть осягненню сутності процесів сучасного розвитку публічної сфери, удосконаленню умінь об’єктивно реагувати на суспільні виклики шляхом використання сучасних інноваційних інструментів прийняття рішень та технологій управління змінами.

Автори виходили з того, що завдання, які постали перед топ-менеджерами як з бізнес-середовища, так і з публічної сфери, вимагають від них високої виконавчої майстерності, практичних навичок проактивного управління. Основу системи управління проектами в публічній сфері мають складати високопрофесійні кадри, здатні здійснювати випереджаюче, науково обґрунтоване управління, орієнтоване на забезпечення стабільного результату. Для цього їм необхідно розуміти природу, сутність та закономірності державного і проектного менеджменту, вміти враховувати ризики і принципи публічного управління, приймати результативні та ефективні управлінські рішення. І що особливо актуально, оволодівши системними знаннями, брати активну участь у розробці та реалізації стратегії, конкретних програм, економічних та інституційних реформ.

Сподіваємося, що запропонований матеріал буде корисним як у процесі навчання, так і при вирішенні практичних завдань управління проектами в публічній сфері.

Автори вдячні усім вченим та практикам, на чиї праці вони мали змогу спертися у процесі підготовки цього навчального посібника.