Взаємодія нно й органів влади в процесі формування рішень.

^{У 2006 році Департаментом комунікації влади з громадськістю було розроблено Концепцію взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства.} Основним каналом взаємодії влади і громадян визначено інститути громадянського суспільства, що мають право брати участь у процесі прийняття та реалізації таких рішень на всіх його етапах – від початкових стадій обговорення доцільності їх прийняття до остаточного прийняття та реалізації.

В Україні застосовуються досить різноманітні організаційні форми участі ННО у формуванні рішень органами публічної влади. Серед них можна виділити дві основні групи:

• підрозділи і/чи посадові особи органів публічної влади, на які покладена відповідальність по взаємодії з організаціями третього сектору;

• спеціально створені структури по зв'язках із громадськістю, роль яких вбачається в організації та координації роботи різного роду консультативних, координаційних рад, комітетів, нарад, круглих столів і т.п., учасниками яких є представники органів публічної влади й ННО. Саме такі форми і способи співпраці є найбільш результативними, через те, що забезпечують прозорість та систематичність співпраці, а також можливість участі всіх зацікавлених суб'єктів партнерства на рівноправних засадах.

Указом Президента України від 31 липня 2004 р. № 854 ^«Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики^» було визначено основні принципи такого діалогу, зокрема:

• проведення консультацій з громадськістю;

• організація широкого роз’яснення вимог законодавства щодо участі громадян в управлінні державними справами;

• забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади;

• активізація діалогу керівників органів виконавчої влади з громадськістю.

На підставі цього Указу, Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378 ^«Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики^» було затверджено порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, у якому основна роль відводилася новому суб’єкту діалогу між владою і громадянами – Громадській раді при Кабінеті Міністрів та громадським радам при місцевих органах виконавчої влади.

Функціонально, Громадська рада при Кабінеті Міністрів визначається як консультативно-дорадчий орган, що здійснює координацію діяльності громадських рад при центральних, місцевих органах виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики. Основними завданнями громадських рад усіх рівнів є консультації з громадськістю, сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами; забезпечення врахування громадської думки у процесі підготовки та організації виконання рішень органів виконавчої влади всіх рівнів.

Громадська рада, до складу якої, в залежності від узгодженості, мають входити представники організацій, підприємств, установ та закладів, громадських об’єднань, бізнесових структур тощо,створюється з метою забезпечення врахування громадської думки при формуванні та реалізації державної політики, здійсненні моніторингових заходів, пов'язаних з оцінкою ефективності дій органів публічної влади у задоволенні потреб населення в послугах. Діяльність Громадської ради, як дорадчо-консультаційного органу, має засновуватися на принципах соціальної відповідальності сторін за взяті на себе зобов’язання, взаємовигідному та добровільному, реалістичному та прагматичному характері співпраці, розмежуванні основних функцій та поєднання різних рівнів, інформаційній відкритості.

Громадські ради, поєднуючи ресурси та зусилля, сприятимуть координації діяльності інститутів громадянського суспільства, органів державної влади, бізнесу для комплексного вирішення конкретних цілей. Це має відбуватися шляхом вирішення питань забезпечення взаємодії між органами місцевого самоврядування, виконавчої влади та громадськими, релігійними об’єднаннями, населенням; досягнення суспільної згоди при вирішенні найважливіших соціальних, економічних та політичних питань місцевого значення; підтримки стійкого соціально-економічного розвитку регіону.