1.5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України

Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної полі­тики держави набувають на сучасному етапі виняткового значення.

Це пов'язано, по-перше, з низкою чинників внутрішнього ха­рактеру: знаходженням економіки країни на перехідному етапі до ринкової системи господарювання, яка перебуває в ситуації об'єк­тивної незбалансованості структури економіки та її повільної струк­турної перебудови; надмірною енерго- і ресурсомісткістю галузей народного господарства; низькою конкурентоспроможністю націо­нального виробництва; поступовим занепадом науково-техніч­ного і високотехнологічного промислового потенціалів та ін.

По-друге, це зумовлено системою зовнішніх чинників: надмір­ною (від 20 до 90 %) залежністю економіки України від монопо­льних імпортних ринків постачання стратегічно важливих товар­них позицій (енергоносіїв, сировинних та інших матеріальних ре­сурсів) для життєво важливих галузей виробництва; наявністю тисяч українських підприємств, задіяних у виробничих циклах, кінцева продукція яких виробляється за межами України; висо­кою залежністю процесу структурного та технологічною рефор­мування економіки України від різних форм зовнішніх джерел фінансування; відсутністю розвинутої зовнішньоторговельної інфраструктури (інформаційної, законодавчої, маркетингової, ор­ганізаційної, трейдерської, біржової, виставочної, рекламної то­що); зберіганням Україною статусу «торговельного аутсайдера» у світовій торгівлі через відсутність повного чи асоційованого членства у Світовій Організації Торгівлі (СОТ), Європейському Союзі, Центральноєвропейській асоціації вільної торгівлі (ЦЕФТА) та інших торговельно-інтеграційних угрупованнях системи ГАТТ/COT, а через це слабкою конкурентозахищеністю зовніш­ньоекономічної діяльності України в умовах жорсткої конкурент­ної боротьби на міжнародних ринках товарів, капіталів і послуг; певним тиском інших країн на зовнішньоекономічну діяльність України через прямі та побічні форми різноманітних торговель­них, інвестиційних торговельно-стандартних, фітосанітарних, тех­нологічних і фінансових обмежень.

949

Перспективи та основні напрями подальшого розвитку зовнішніх економічних зв'язків України з урахуванням їх світової і регіональ­ної геополітичної структури можуть бути визначені таким чином.

Країни СНД і Балтії. Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв'язків з країнами СНД, які утворили Економічний союз, та з країнами Бал­тії. Через створення умов для ефективних торговельних відносин з цими країнам можна прискорити досягнення стабілізації у віт­чизняному виробництві. Проте актуальність розвитку цих відно­син не зменшуватиме значення розвитку економічних зв'язків з іншими країнами світу.

Зовнішньоекономічні зв'язки з цією групою країн будуть роз­виватися переважно на двосторонній основі з одночасним удо­сконаленням торговельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямовуватимуться на:

• поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією;

• продовження і вдосконалення різних форм торговельно-економічних, коопераційних, інвестиційних двосторонніх стосун­ків з іншими країнами, в тому числі з членами Митного союзу (Казахстан, Киргизстан, Білорусь);

• поглиблення торговельних та інших форм економічних відно­син з країнами, які не є членами Митного союзу (Узбекистан, Турк­менистан, Грузія, Вірменія); створення за участю цих країн товарно-транспортних ліній з мінімальним використанням транзитних тери­торій третьої країни (море — залізниця — авіатранспортні шляхи);

• розвиток і поглиблення різнобічного торговельно-економіч­ного співробітництва з Молдовою шляхом обопільної реалізації всіх переваг угоди про вільну торгівлю двостороннього Митного союзу;

• забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигід­них умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб на­родного господарства. З цією метою вживатимуться заходи для збільшення експорту українського капіталу, насамперед у формі прямого інвестування відповідних підприємств нафтогазодобувної та гірничодобувної промисловості країн СНД, освоєння розташо­ваних на їхніх територіях окремих родовищ на основі концесій;

• створення спільних підприємств, транснаціональних компа­ній, спеціалізованих і кооперативних виробництв на базі угод про спільну діяльність;

• відновлення і зміцнення виробничих зв'язків за кооперацією на базі традиційної внутрішньої та міжгалузевої спеціалізації;

• формування і розвиток нових зв'язків на основі спільного використання прогресивних технологій;

950

• розвиток прямих договірних економічних зв язків з окреми­ми суб'єктами (регіонами) Російської Федерації, насамперед з та­кими, як Тюмень, Комі, Карелія, Якутія, Башкортостан, Татарстан, Далекий Схід, де зосереджено паливно-енергетичні ресурси, які становлять інтерес для традиційного імпорту України;

• забезпечення конкурентоспроможності традиційних вітчиз­няних товарів (продукції агропромислового комплексу і чорної металургії, машинобудування) на ринках країн СНД і Балтії; збіль­шення ступеня інтеграції з країнами Балтії шляхом створення умов для ефективної реалізації режиму вільної торгівлі та поси­лення через ці зв'язки торговельно-економічних відносин з краї­нами Центральної і Північної Європи.

Країни Європейського Союзу. Розвиток відносин з ЄС у довго­строковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний та історичний європейський статус України, має залишатися од­ним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Метою розвитку зовнішньоекономічних відносин України з ЄС є забезпе­чення економічної інтеграції господарства України у загальноєв­ропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від реалізації положень Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною та Тимчасової угоди про торгівлю.

Основними пріоритетами мають стати:

• трансформація політичного визначення України як держави з перехідною економікою до юридичного закріплення її статусу в законодавстві ЄС з метою отримання відповідних торговельно-економічних, фінансово-кредитних, інвестиційних преференцій;

• розширення доступу українських товарів, зокрема таких ва­жливих, як текстиль, продукція металургійної промисловості та сільського господарства на європейські ринки;

• підтримка ефективних національних товаровиробників шля­хом удосконалення міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів, зокрема через укладення відповідних галузевих угод; зняття існуючих бар'єрів у торгівлі та поглиблення виробничої кооперації;

• гармонізація економічного законодавства відповідно до стан­дартів Європейського Союзу та світової системи торгівлі ГАТТ/COT з урахуванням національних економічних інтересів і специфіки економіки України.

Основним етапом на шляху набуття Україною повноправного членства в ЄС має стати створення економічних і правових пере­думов для початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

951

Країни «Великої сімки». Розвитку відносин з групою найбільш розвинутих країн світу приділятиметься значна увага. Саме вони є потенційно найважливішими постачальниками нових техноло­гій і високотехнологічних виробів, а також найпотужнішим дже­релом інвестицій.

Пріоритети співробітництва з чотирма з них (Великобританія, Італія, Франція, Німеччина) збігаються з їх визначенням стосовно країн ЄС.

Розвиток зв'язків із США і Канадою має бути спрямований насамперед на реалізацію і розвиток тих угод і домовленостей, які були досягнуті останнього десятиріччя, а саме:

• трансформація політичного визначення України як країни з перехідною економікою в юридичний статус з отриманням усіх преференцій, що випливають з цього;

• отримання постійного і повноосяжного статусу найбільш сприятливої нації (РНБ) з метою запобігання дискримінаційних обмежень у торгівлі;

• урегулювання питань щодо обмеження доступу ряду товарів українського походження на північноамериканський ринок (ме­тали, феросплави, ядерні матеріали, текстиль тощо).

Співробітництво з Японією спрямовуватиметься в першу чергу на залучення інвестицій у ті ефективні галузі, де Україна здатна брати участь у загальносвітовій спеціалізації (зокрема, електроз­варювальна техніка, штучні алмази, надтверді матеріали, окремі рід­кісноземельні метали), а також на спільне проведення науково-тех­нічних досліджень і впровадження їх результатів у виробництво.

Доцільно активно розвивати співробітництво в рамках гло­бальних науково-технічних проектів, які здійснюються «сімкою» на основі міжнародної кооперації, у тому числі у сферах енергети­ки, агропромислового комплексу, космосу, екології, охорони здо­ров'я, транспорту, зв'язку, інформатики, фундаментальних наук.

Країни Центральної Європи. Структуру економіки України та країн цього регіону (Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Бол­гарія, Румунія, Югославія, Хорватія, Македонія, Словенія, Алба­нія) сформовано відповідно до вимог колишньої РЕВ. Це зумов­лює необхідність співпраці між ними з подальшим створенням зон вільної торгівлі з найбільш розвинутими країнами регіону, насам­перед з країнами Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі.

Зовнішньоекономічна політика України стосовно цієї групи країн повинна передусім передбачити відновлення таких пріоритетів:

■S ефективних традиційних зв'язків, міжнародної спеціалізації і кооперування, зокрема у металургії, транспортному і сільсько-

952

господарському машинобудуванні, хімічній та легкій промисло­вості;

•S раціональних контактів у сфері науки і техніки, особливо з проблем розроблення нових матеріалів і технологій, біотехноло-гії, проблем фізики низьких температур, ядерної фізики тощо.

Перспективним напрямом співробітництва має стати участь у спільних конференціях, програмах.

Державна політика в прикордонних областях стимулюватиме розвиток пріоритетних напрямів зовнішньоекономічної діяльнос­ті з метою використання вигідного розташування цих територій. Основним напрямом транскордонного співробітництва стане здійс­нення обміну товарами та робочою силою, координація робіт у сфе­рі охорони навколишнього природного середовища, спільного вико­ристання інфраструктурних об'єктів, інформаційного обміну тощо.

Країни Чорноморської зони економічного співробітництва (ЧЕС). Крім країн зони ЧЕС, що входять до СНД та ЄС, Україна ак­тивно співпрацює з Туреччиною з метою виходу на ринки країн Близького Сходу для забезпечення диверсифікації джерел надхо­дження нафтопродуктів, а також імпорту для легкої промисловості.

Завдання зовнішньої економічної політики України стосовно Болгарії та Румунії переважно зберігатимуться згідно з визначе­ними завданнями щодо відносин з країнами Центральної Європи. Крім того, співробітництво з Болгарією та Румунією матиме важ­ливе значення для розвитку придунайської торгівлі.

Серед заходів, що сприятимуть створенню передумов для плід­ного співробітництва в рамках ЧЕС, є такі, як подолання або зни­ження митних бар'єрів, укладення міждержавних угод про режим прибережної торгівлі, створення багатосторонньої системи роз­рахунків з використанням спільного міждержавного банку відпо­відних країн, створення ряду прибережних спеціальних (вільних) локальних економічних зон.

Країни Близького та Середнього Сходу. Активізація економіч­них стосунків з Ліваном, Кувейтом, Туреччиною, Єгиптом, Сирією, Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами та ін­шими країнами регіону має велике значення з погляду забезпечення економіки України альтернативними джерелами енергоносіїв та фі­нансовими «портфельними» інвестиціями. Регіон може стати також великим споживачем інженерно-технічних послуг України зі спо­рудження промислових та цивільних об'єктів, транспортної та ко­мунальної структури. За певних умов доцільно буде співробітнича­ти у розвитку трансконтинентальної системи транспорту та зв'язку. Виважена політика дозволить українським підприємствам військово-

953

промислового комплексу одержати необхідні для конверсії кошти від торгівлі військовою технікою, озброєнням та ремонтними по­слугами.

Індія, Китай. Індія та Китай є одним із головних суб'єктів міжнародної торгівлі для України. Але подальше збільшення ма­сштабів торгових операцій повинно доповнюватися розвитком виробничої кооперації з ефективним використанням фінансово-економічних можливостей Китаю, дешевої сировини для легкої, харчової і хімічної промисловості — з Індії, а також науково-технічного потенціалу України. Необхідним є пошук резервів для значного збільшення експорту української продукції машинобу­дування і передових технологій на взаємовигідній основі, насам­перед для реконструкції об'єктів, споруджених за часів колиш­нього СРСР.

В'єтнам, Індонезія та нові індустріальні країни Азії. В'єтнам, Індонезія та країни Південно-Східної Азії — потенційні партнери для нашої економіки у XXI ст. Вони можуть стати значними рин­ками для торгівлі машинно-технічною продукцією, для надання науково-технічних послуг, підготовки кадрів тощо. Україна може брати участь у реалізації значного інвестиційного капіталу, що спрямовується на будівництво великих об'єктів енергетичного та промислового призначення.

Одним з напрямів розвитку економічних відносин повинно стати співробітництво, пов'язане із впровадженням у вітчизняне виробництво сучасних науково-технічних досягнень з наступним спільним виходом на ринки третіх країн з високотехнологічною продукцією.

Поширюватиметься залучення в Україну іноземних інвести­цій, збільшуватимуться обсяги експорту традиційної продукції української промисловості (металопрокат, вироби важкого ма­шинобудування, верстати середньотехнічного рівня, мінеральні добрива, інша хімічна продукція) та імпорту порівняно дешевих, але високотехнологічних виробів для виробничого і невиробни­чого використання.

Бразилія, Аргентина, Чилі та інші країни Латинської Америки. Протягом багатьох років між Україною та країнами Латиноамери­канського континенту існували розгалужені економічні зв'язки (українська сторона здійснювала поставки енерготурбін, тракторів, екскаваторів, автонавантажувачів, кранів, українські фахівці брали участь у будівництві різноманітних об'єктів). Надалі потрібно по­новити і розширити зв'язки, що існували раніше, для просування українських товарів на латиноамериканському ринку.

954

Враховуючи заінтересованість Аргентини, Бразилії, Чилі в ре­алізації своїх національних космічних програм, корисним вбача­ється співробітництво у сфері обміну ліцензіями та ноу-хау в аерокосмічній галузі.

Інші країни. Серед інших країн світу Україна співпрацювати­ме і розширюватиме економічні зв'язки з країнами Північної (Єгипет, Марокко, Туніс та ін.) і Західної (зокрема Гвінейська Ре­спубліка) Африки, з іншими арабськими державами Середземно­мор'я, а також з Ізраїлем.

Набуватимуть подальшого розвитку економічні зв'язки з Мек­сикою, з нафтовидобувними країнами — Індонезією, Брунеєм, Нігерією, Південно-Африканською Республікою.

Перспективи подальшого розвитку та вдосконалення зовніш­ніх економічних зв'язків України пов'язані з проведенням єдиної зовнішньоекономічної політики держави, реалізацією її економі­чних інтересів і безпеки, проникненням та зміцненням позицій національного товаровиробника на зовнішніх ринках товарів та послуг, посиленням конкурентоспроможності української проду­кції, збільшенням її експорту, надходжень іноземних інвестицій, здійсненням контролю за надходженням в Україну валютних цінностей, захистом прав та законних інтересів України, вітчиз­няних та зарубіжних суб'єктів господарської діяльності.