Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у причорноморському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т

867

Закінчення табл. 4.54

Провідну роль у землеробстві відіграє зернове виробництво. Основними зерновими культурами є озима пшениця, а також ку­курудза, ячмінь, просо. На полях штучного зрошення в районах, що прилягають до Північно-Кримського каналу та в гирлі річок, вирощують рис. Серед технічних культур провідними є соняш­ник (30 % посівів в Україні), зосереджений переважно в Одеській і Миколаївській областях; ефіроолійні (коріандр, троянда, лаван­да, шавлія та ін.), які вирощують здебільшого в передгірних і гір­ських районах Криму; тютюн (лісостепові райони Одеської обла­сті та Південного берегу і передгір'я Криму); цукрові буряки (лісостеп Одещини та північний степ Миколаївщини). Міжра­йонне значення мають овочебаштанні культури (помідори, перець солодкий, баклажани і кабачки, кавуни та дині).

У районі розвинуте приміське овочівництво (навколо Одеси, великих центрів консервної промисловості Херсона та Ізмаїла), в південно-західній частині Криму, де знаходяться переробні під­приємства (Сімферополь, Севастополь, Ялта, Алушта). Баштанні продовольчі культури (кавуни та дині) в межах району теж куль­тивують повсюдно, але найбільше на Херсонщині та в степовому Криму.

Причорноморський економічний район спеціалізується на са­дівництві і виноградарстві. Садівництво поширене по всій тери­торії району, але особливо в Криму. У насадженнях домінують аб-

868

рикоси, персики, черешня, вишня, слива, яблуня, груша, грець­кий горіх і мигдаль.

Основні галузі тваринництва — скотарство молочно-м'ясного і м'ясомолочного напрямку, а також свинарство, вівчарство, пта­хівництво, бджільництво і шовківництво. Район є найважливішим виробником тонкорунної вовни (з асканійської породи овець) у державі.

У Причорноморському економічному районі можна виокре­мити такі сільськогосподарські зони: виноградарсько-зерново-олійна з садівництвом і молочно-м'ясним тваринництвом — пів­денні райони Одеської, Миколаївської, Херсонської областей; зе­рново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом — північні райони Одеської, Миколаїв­ської і Херсонської областей; овоче-молочна приміського типу — навколо Одеси, Миколаєва, Херсона; виноградно-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом, зокрема вівчарством, — пе­редгір'я Криму, Південний берег Криму.

На харчову промисловість припадає понад 34 % продукції промисловості регіону. Провідна роль (за випуском продукції) належить м'ясній, хлібопекарській, виноробній, рибній, олійно-жировій, маслосироробній і молочній та плодоовочевій галузям. У табл. 4.55 наведені показники виробництва основних видів продовольчих товарів. У Причорноморському районі зосередже­ний найбільший у країні рибопереробний комплекс. Вилов риби здійснюється в Азовсько-Чорноморському басейні, Дніпропет­ровському, Бузькому, Дністровському та інших лиманах, дельті Дунаю, штучних водоймах. Найбільші центри рибної промисло­вості: Одеса, Керч, Севастополь, Очаків, Бєлгород-Дністров-ський, Генічеськ, Ялта, Кілія, Вилкове. Найбільші плодоовочеві комбінати розміщені у Херсоні, Ізмаїлі, Одесі та Сімферополі, навколо яких склались спеціалізовані сировинні зони. Центри виноробної промисловості — Масандра, Сімферополь, Алушта, Судак, Феодосія (Крим), Одеса, Херсон; олійножирової — Оде­са, Херсон, Миколаїв, Вознесенськ; цукрової — Котовськ, Зап-лази (на півночі Одеської області), Одеса, Первомайськ, Засілля; м'ясної— Одеса, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл, Сімферополь, Керч, Первомайськ, Вознесенськ; тютюново-ферментаційної — Ялта, Сімферополь, Феодосія; ефіроолійної — Сімферополь, Бахчиса­рай, Алушта, Судак.

Капітальні вкладення в економіку визначають інвестиційну активність, структуру і обсяги нагромаджувальних процесів, які формують майбутню структуру економіки.

869

Таблиця 4.55

ВИРОБНИЦТВО ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ В ПРИЧОРНОМОРСЬКОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ РАЙОНІ у 2000 р., тис. т

Обсяги інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень) у 2000 р. в економіку України порівняно з 1990 р. зменшились біль­ше ніж на 70 %, а в економіку Причорноморського району — на 80,2 %. Найбільше скорочення обсягу капітальних вкладень спо­стерігалось у Херсонській області — 89,2 % від рівня 1990 p., най­менше в Одеській — 72 %. Важливим індикатором інвестиційної діяльності виступає обсяг капітальних вкладень на душу населен­ня. Якщо в середньому по Україні обсяг капітальних вкладень на душу населення у 2000 р. становив 283,4 грн, то у Миколаївській області — 208,7, Одеській — 340,2, у Херсонській — лише 138,5, а в Криму — 226,7 грн. Найбільше скорочення капітальних вкладень спостерігалось в об'єкти виробничого призначення по всіх облас­тях району, що пов'язано зі зменшенням обсягу виробництва і мо­жливостями нарощування виробничих потужностей.

870

Будівельний комплекс району включає промисловість буді­вельних матеріалів і будівництво. У системі промисловості буді­вельних матеріалів провідним є виробництво збірних залізобе­тонних і бетонних конструкцій та деталей, цегли і черепиці. У районі видобувають і переробляють нерудні будівельні матеріа­ли: облицювальний мармуровий вапняк і будівельний камінь у Кри­му і Одеській області, граніти з Миколаївської області. На Оде­ському лінолеумовому заводі виробляються лінолеум та лінк­руст. Функціонують цементні заводи — Миколаївський, Бахчиса­райський, Одеський. Різноманітне будівництво здійснюють чис­ленні будівельні та монтажні організації.

Економічна криза негативно вплинула на будівельний комп­лекс району. Будівельні та монтажні роботи у період 1990— 2000 рр. скоротились майже на 81,3 %. Відповідно зменшилось і введення основних фондів у цій галузі. Вирішення проблем буді­вельного комплексу лежить у площині поліпшення загальноеко­номічної ситуації в державі і регіоні.

Транспорт і зв'язок. Вигідне географічне положення, специфіка територіальної організації господарства, природні умови сприяли розвитку в районі морського, залізничного, автомобільного, річ­кового, трубопровідного та повітряного видів транспорту, які фор­мують єдину транспортну систему і доповнюють один одного.

Найбільше значення не тільки на регіональному, а й на держав­ному рівні має морський транспорт (Азово-Чорноморське і Ду­найське пароплавства). На морському узбережжі і на Дунаї роз­ташовано 12 основних торгових портів, з яких найбільші — Іллі-чівськ, Одеса, Керч, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл.

Найбільший обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорно­го моря — Севастополь, Ялту, Євпаторію, Одесу. У 1978 р. стала до ладу міжнародна морська залізнична поромна переправа Іллі-чівськ—Варна (Болгарія). Залізнична колія Арм'янськ—Джан-кой—Керч дає сполучення поромною переправою АР Крим з Північним Кавказом, діє поромна переправа з Одеси в Хайфу (Із­раїль). Введена в дію у 1999 р. поромна переправа Іллічівськ— Поті є найкоротшим шляхом між Україною та Грузією.

У структурі перевезення вантажів морським транспортом у 2000 р. найбільша частка припадає на Одеську область, далі йдуть Херсонська, Миколаївська та інші області.

Річковий транспорт. У перевезенні вантажів та пасажирів про­відне місце належить Дніпровському басейну (1/2 водних шляхів). Най­більшими річковими портами є: Миколаївський, Херсонський, Ново-Каховський, Гола Пристань, Ізмаїльський, Бєлгород-Дністровський.

871

Важливе значення, особливо для міжнародних зв'язків, має суд­ноплавство по Дунаю. Судноплавство здійснюється також по річ­ках Південний Буг та Дністер.

Залізничний транспорт. Найбільшою є густота залізничних колій в Одесі (33 км/1000 км²). Експлуатаційна довжина залізнич­них магістралей загального користування становить 2921 км.

Основу залізничної мережі району становлять такі відрізки ма­гістралей, як Одеса—Київ, Миколаїв—Знам'янка—Харків, Хер­сон—Дніпропетровськ, Севастополь—Сімферополь, Севастополь— Сімферополь—Київ, Одеса—Львів, Ізмаїл—Одеса—Миколаїв— Херсон—Джанкой—Керч — Причорноморська магістраль.

Автомобільний транспорт. Загальна довжина автомобільних шляхів по території Причорноморського економічного району стано­вить 24,5 тис. км, у тому числі з твердим покриттям — 24,1 тис. км. Основні автомобільні шляхи державного та міжнародного зна­чення: Миколаїв—Одеса—Кишинів, Миколаїв—Херсон—Сімфе­рополь, Миколаїв—Кіровоград, Миколаїв—Кривий Ріг, Рені— Ростов-на-Дону, Одеса—Ізмаїл. У Криму діє єдина в країні міжмі­ська тролейбусна лінія Сімферополь—Ялта.

Трубопровідний транспорт. За винятком газопроводів Глібівка— Сімферополь—Севастополь і Джанкой—Сімферополь, усі інші га­зопроводи району починаються за його межами. Через район про­ходить транзитний газопровід Шебелинка (Харківська обл.) — Дніпропетровськ — Одеса—Кишинів (Молдова) з відгалуджен-ням через Снігурівку до Одеси.

Газо- та нафтопроводи України з'єднані відповідно між собою і всі разом є частиною транс'європейської системи.

Зараз ведеться будівництво нафтопроводу з Уралу через Азер­байджан до портів Грузії (у квітні 1999 р. здана дільниця нафто­проводу Баку—-Супса). Завершене будівництво нафтопроводу Оде­са—Броди (Львівська обл.) та нафтотерміналу поблизу Одеси.

Через Причорноморський економічний район проходять части­ни таких транспортних коридорів: Балтійське море — Чорне море (Гданськ — порти Чорного моря); Євро-Азіатський. Іллічівськ (по­ромна переправа через Чорне море) — Грузія—Азербайджан (по­ромна переправа через Каспійське море) — Туркменія. У рамках Чорноморського Економічного Співробітництва створено транс­портний коридор, який проходить через причорноморські країни. По території України він проходить через такі пункти: Рені—Ізма­їл—Одеса—Іллічівськ—Миколаїв—Херсон—Колосівка—Помош-на—Знам'янка—Дніпропетровськ—Ясинувата—Квашне; а також два Критські коридори: 1) Гельсінкі—Москва—Київ—Одеса—Ки­шинів—Бухарест—Александрополіс; 2) по річці Дунай.

872

Розвиток соціальної сфери району, як матеріально-побуто­вих, так і соціально-культурних її галузей, має забезпечити від­творення головної продуктивної сили — людини; її інтелект, знання і творчий потенціал мають стати визначальним чинником розвитку українського суспільства. Це вимагає врахування світо­вих тенденцій розвитку соціально-культурної сфери, модернізації системи освіти, охорони здоров'я, відродження української націо­нальної культури, підвищення добробуту населення, реформування системи пенсійного забезпечення, створення розвинутої мережі закладів соціальної інфраструктури.

Споживчий ринок Причорноморського економічного району за­безпечує населення послугами торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування. У районі функціонує 16,3 тис. об'єктів роздрібної торгівлі, які займають торговельну площу 987 тис. м²,4,9 тис. підприємств громадського харчування (ресторанного господар­ства) на 250 тис. місць. Поступово зростають обсяги платних по­слуг, особливо в побутовій сфері. Загальний обсяг реалізації плат­них послуг у 2000 р. становив 2704,2 млн грн (табл. 4.56).

Система освіти представлена дошкільними, середніми, про­фесійно-технічними та вищими навчальними закладами і налі­чує 2949 середніх навчальних закладів, 144 вищі навчальні за­клади, у тому числі 98 закладів І—II рівнів акредитації та 46 — III—IV рівнів. За умов інтелектуалізації виробництва зростає значення освітнього рівня і кваліфікації працівників. Відповідно до перспектив розвитку ринку праці та завдань, пов'язаних з використанням новітніх науково-технічних досягнень, є необ­хідність удосконалення змісту та форм роботи навчальних за­кладів, механізму управління та фінансування, підтримки про­цесів інтеграції з науковою сферою.

Основною метою розвитку системи охорони здоров'я має стати розширення обсягів медичної допомоги населенню з урахуванням умов життя та стану здоров'я, доступності її на­дання для всіх верств населення, підтримка та модернізація матеріально-технічної бази галузі, поліпшення кадрового по­тенціалу, територіальної організації медичних закладів, удо­сконалення механізму державного фінансування медичного обслуговування.

Існує необхідність збереження та розширення рівня забезпе­ченості населення послугами галузі культури та мистецтва. Це стосується закладів мистецтва, бібліотечного обслуговування, культурного обслуговування села. Загалом у районі діє 24 театри, 48 музеїв, 2912 бібліотек та 2631 заклад клубного типу.

873

Таблиця 4.56

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ у 2000 р.

Продовження табл. 4.56

Закінчення табл. 4.56

Таким чином, за умови належного використання ресурсів у цій галузі можна отримувати значні соціальні дивіденди, насам­перед, відновлення та зміцнення здоров'я населення, а також ва­лютні надходження до бюджету.

Зовнішньоекономічна діяльність. В умовах інтегрування України у світові структури дедалі більшого значення набуває зовнішньоекономічний (міжнародний) комплекс Причорномор'я. На його розвиток позитивно впливає дуже зручне транспортно-географічне положення району на морських виходах держави у Світовий океан. Це — морські ворота України, через які здійсню­ється велика кількість зовнішньоекономічних операцій.

Обсяги зовнішньоторговельного обороту Причорноморського економічного району у 2000 р. становили: експорт — 1364,3 млн дол. США, імпорт — 958 млн дол. США. Питома вага району в зов­нішньоекономічній діяльності України становить: 9,4 % експорту і 6,9 % загального обсягу імпорту товарів.

Характер зв'язків Причорноморського економічного району з іншими економічними районами багатогранний, сюди надходять електроенергія, вугілля, нафта, газ, метали, лісоматеріали, маши­ни і технологічне обладнання, продукція легкої промисловості, цукор, картопля. До інших районів України відправляють пше­ницю, олію, виноград, вина, фрукти, агломерат, тракторні приче­пи, трояндову і лавандову олію, устаткування для харчової про­мисловості, рибу і рибопродукти.

У Причорноморському економічному районі, як і в Україні в цілому, питання екологічної безпеки є актуальними, а інколи на­бирають особливої гостроти. Екологічні негаразди виникають через техногенний вплив на довкілля, що є наслідком тривалої господарської діяльності без урахування екологічних вимог. Ви­киди хімічної, газової промисловості та автотранспорту форму­ють основну частину забруднення в регіоні.

Відходами екологічно небезпечних галузей промисловості від їх діяльності постійно забруднюються всі великі річки району та їх притоки, Чорне та Азовське моря, куди попадають забрудню­ючі речовини з найбільших індустріальних центрів України і Єв­ропи (особливо р. Дунай).

Існує тенденція до зростання забруднення нафтовими вугле­водами морських вод, особливо у дельті річки Дунай, Дніпро-Бузькому лимані. Найбільш забрудненими є морські води порту Одеса, де середня концентрація за об'ємом фенолу становить 8 ГДК (гранично допустимих концентрацій). Найбільш забрудне­ним районом вважається північно-західна частина Чорного моря.

877

Саме тут у море впадає Північно-Кримський канал, вода якого вміщує отрутохімікати із зрошувальних полів.

За оцінками міжнародних експертів, економічні втрати від заб­руднення, скорочення рибного промислу і туризму в басейні Чор­ного моря становлять 500 млн дол. США щорічно.

Великі забруднення повітря діоксидами азоту і оксидами вуг­лецю пов'язані з роботою ТЕЦ, розташованих у великих містах, їх середньорічний вміст у містах Одесі, Севастополі у два і біль­ше разів перевищує гранично допустимі концентрації.

Сильно забруднює повітря автотранспорт. Викиди в атмосфе­ру становлять 40 % оксидів вуглецю та вуглеводнів, більше 30 % оксидів азоту (від загальної кількості викидів). В АР Крим вики­ди автотранспорту становлять близько 80 % загального об'єму ви­кидів в атмосферу.

Викиди шкідливих речовин в атмосферу у 2000 р. по окремих містах району становили: Херсон — 8,0 тис. т, Одеса — 9,4 тис, Миколаїв — 5,7 тис, Севастополь — 2,6 тис, Сімферополь — 2,0 тис т. З них переважають газоподібні речовини (сірчано-кис­лий ангідрид, окис вуглецю).

Питома вага району в об'ємах скидання забруднених стічних вод без очищення в природні поверхневі водні об'єкти становить 13,1 % від загальних обсягів в Україні, а також залпові аварійні забруднення водних об'єктів — 18,1 % до України, значна части­на з них припадає на Одеську область.

Таким чином, незбалансованість розвитку окремих галузей економіки, екстенсивне природокористування, погіршання при­родного середовища пов'язано з недотриманням природозбері-гаючої геоекологічної політики в розвитку промисловості, сіль­ського господарства, будівництва, як в Україні в цілому, так і в Причорноморському економічному районі.