1. Поняття фінансово-кредитної системи. Сутність і функції

фінансів, структура та джерела їх формування

Характерною ознакою ринкової економіки є високорозвинута і розгалужена фінансово-кредитна система. Через неї здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання.

Фінанси є продуктом економічної діяльності субєктів господарювання – держави, фізичних та юридичних осіб - і повязані з мобілізацією коштів (фінансових ресурсів) та їх використанням на певні цілі.

У перекладі з латинського слово “фінанси” (finantio) означає “дохід”, “платіж”, обовязкову сплату грошей.

Фінанси – це сукупність економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами щодо акумуляції, та використанням грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу ВВП і національного доходу.

Фінанси невіддільна частина грошових відносин, тому їх роль і значення залежать від того, яке місце грошові відносини займають в економічних відносинах. Проте грошові відносини і фінанси – це не тотожні поняття. Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями. Гроші – це загальний еквівалент за допомогою якого насамперед вимірюються витрати праці асоційованих виробників, а фінанси – економічний інструмент розподілу і перерозподілу ВВП і національного доходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням коштів.

Головне їх призначення в тому, щоб шляхом утворення грошових доходів і фондів забезпечити не тільки потреби держави і підприємств у коштах, а й контроль за витратами фінансових ресурсів.

Без участі фінансів НД не може бути розподілений. Фінанси – невіддільна сполучна ланка між створенням і використанням НД. Фінанси впливають на виробництво, розподіл і споживання і носять обєктивний характер.

Функціонування фінансів забезпечується через фінансову систему, що являє собою систему фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування. На практиці ця система включає різноманітні фінансові інститути, які суспільство використовує з метою забезпечення кругообороту фінансових ресурсів різної цілеспрямованості, і поділяється на державні фінанси, фінанси підприємств і організацій, фінанси домогосподарств, фінанси громадських організацій, фінанси громадських обєднань. З урахуванням фінансових звязків країни з іншими країнами та міжнародними фінансово-кредитними організаціями використовують і міжнародні фінанси.

Державні фінанси – особлива сфера розподільчих відносин, що повязана з первинним і вторинним розподілом та використанням ВВП з метою утворення фонду грошових засобів, необхідною для здійснення державою покладених на неї функцій. До їх складу входять державний бюджет, державне соціальне страхування (пенсійний фонд, фонд соціального забезпечення, державний кредит, різноманітні фонди цільового призначення, соціального захисту населення тощо).

Фінанси підприємств і організацій є сукупністю фінансових ресурсів, необхідних для здійснення процесу відтворення (тобто виробництва, обміну, розподілу і споживання) на підприємстві та відносин економічної власності , які виникають і розвиваються при цьому.

Фінанси домогосподарств – це грошові ресурси, що формуються у громадян країни з доходів, отриманих від трудової та індивідуальної діяльності і спрямовуються на відтворення робочої сили і примноження їх власності.

Фінанси громадських обєднань – система відносин між:

- громадськими обєднаннями та їх членами;

- громадськими обєднаннями і підприємствами, організаціями й установами (добровільні внески, пожертвування, тощо);

- між різними рівнями громадських обєднань.

Міжнародні фінанси – відносини економічної власності між державою і національними субєктами зовнішньоекономічної діяльності, з одного боку, та міжнародними організаціями та іншими державами, - з іншою, з приводу виплати обовязкових платежів, а також функціонуванням і розвитком валютного ринку.

Сутність фінансів повніше розкривають виконувані ними функції:

1. нагромадження необхідної кількості фінансових ресурсів ( у тому числі капіталу) для здійснення процесу розширеного відтворення продуктивних сил і насамперед основної продуктивної сили (людини-працівника);

1. розподільна функція полягає у розподілі фінансових ресурсів між регіонами, галузями, різними напрямами видатків підприємств та організацій. Згідно з цією функцією, здійснюється розподіл ВВП, НД, грошової виручки підприємств та організацій;

1. регулювальна функція реалізується переважно тоді, коли потрібно внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. Іноді вона набуває характеру корегування розподілу доходів. Наприклад, надання додаткових коштів регіонам для ліквідації наслідків стихійних лих, подолання диспропорційності в розвитку окремих галузей і сфер економіки, реалізація пріоритетних напрямів економічного розвитку;

Контролююча функція полягає в тому, що фінансові показники є індикатором господарства країни, ефективності діяльності підприємств, використання грошових ресурсів. Ця функція забезпечує здійснення господарської діяльності згідно з вимогами чинного законодавств розгляду і затвердження проекту державного бюджету, а також звіту про його виконання.

Стимулююча функція реалізується через використання податкових пільг, зниженню податкових ставок, звільнення від податків, обмеження податкової бази. Обєктом податкових пільг є інвестиції в розвитку деяких пріоритетних галузей виробництва, підвищенню конкурентоспроможності робочої сили.