26. Взаємозв'язок інфляції та безробіття, крива Філліпса

Відомо, що монетаристи вважають інфляцію суто грошовим явищем. Кейнсіанці намагаються знайти зв'язок між інфляцією та ринком робочої сили. Широке розповсюдження отримав аналіз інфляції, заснований на кривій Філліпса. Філліпс виявив стійку статистичну залежність між ставками заробітної плати та рівнем безробіття у Великій Британії за період з 1861 по 1957 роки. Запропоноване Філліпсом співвідношення було замінене співвідношенням між темпом зростання товарних цін та рівнем безробіття. У такій інтерпретації крива Філліпса перетворилась на зручний інструмент макроаналізу та економічної політики.

Рис 1. Крива Філліпса

Припустимо, рівень безробіття u1, темп зростання цін Р1, тобто в країні незначна інфляція, але високий рівень безробіття. Щоб знизити рівень безробіття, за Кейнсом, треба здійснити низку заходів, стимулюючих попит. Внаслідок цих заходів зростуть обсяги виробництва і зайнятість. Рівень безробіття впаде до u2 , але інфляція зросте до Р2 , це - надто високий рівень інфляції. Уряд прийме заходи для "охолодження" економіки, ціну впадуть до Р3, але безробіття зросте до u3. Це - прийнятні для економіки рівні інфляції і безробіття. Таким чином, стверджують кейнсіанці, уряд може знайти на кривій Філліпса точку, яка дозволить дійти розумного компромісу між рівнем цін і зайнятістю.

поняття стагфляції

Спираючись на криву Філліпса, кейнсіанці стверджували, що в країні одночасно не може бути і інфляція, і високий рівень безробіття. Але на початку 70-х років ХХ сторіччя сталося раніше небувале: у більшості розвинених країн під час економічного спаду водночас спостерігався і високі темпи зростання цін і високий рівень безробіття. Виникло нове явище, яке отримало назву "стагфляція". Стагфляція - період спаду і зростання безробіття , яке супроводжується прискоренням інфляції (за словником Макміллана). Отже, Україна зараз переживає стагфляцію.

Антиінфляційна політика.

Антиінфляційна політика - комплекс заходів держави, спрямованих на боротьбу з інфляцією.

Антиінфляційна політика держави обов'язково повинна включати два блоки:

- регулювання сукупного попиту,- регулювання сукупної пропозиції.

Кейнс вважав, що підняти рівень пропозиції можна створивши ефективний попит. З цією метою необхідно збільшити державні витрати та знизити відсоткові ставки. Внаслідок цих дій зросте інвестиційний попит, тому зросте і пропозиція. Збільшення пропозиції призведе до зниження рівня цін, тобто інфляція зменшиться. Але збільшення державних витрат призводить до збільшення дефіциту державного бюджету. Дефіцит держбюджету ні в якому разі не можна покривати за рахунок грошової емісії - це найкоротший шлях до інфляції.

Недостатність кейнсіанських програм з роками виявлялась все чіткіше, оскільки у багатьох країнах став зростати державний борг.

Монетаристи, вважаючи інфляцію суто грошовим явищем, пропонують протилежні заходи , виділяючи три етапи у запровадженні антиінфляційної політики.

На першому етапі, за монетаристськими рекомендаціями, треба зменшити сукупний попит, з цією метою провести грошову реформу. (Це було зроблено в Україні у 1996 році).

На другому етапі - зменшити дефіцит державного бюджету шляхом скорочення соціальних витрат та підняти відсоткову ставку. Наслідком таких дій буде зменшення споживчого та інвестиційного попиту, банкрутство неефективних виробництв, посилення спаду виробництва; на ринку сформуються ніші, які до того займали збанкрутілі підприємства; на ринку залишаться сильні підприємства. Отже, монетаристи пропонують не заважати кризі очистити ринок від слабких підприємств. Після цього - приступати к третьому етапу.

На третьому етапі - зменшення податкових ставок. Наслідком цього буде зростання інвестиційного попиту, збільшення пропозиції та зниження цін.