3. Методи макроекономічного аналізу

Рівноважний та нерівноважний методи аналізу макросистем

Вважається, що термін "рівновага" ввів у науковий обіг Джеймс Стюарт у1769 році. З того часу цей термін використовується для аналізу стани рівноваги (чи нерівноваги).¹

Загальна економічна рівновага є станом, при якому обсяги виробництва і пропорції обміну сформувалися таким чином, що на всіх ринках одночасно досягнута рівновага між попитом і пропозицією та жоден з учасників процесу не зацікавлений змінювати свої обсяги покупок та продажу. При цьому стані можливе зростання запасів у товаровиробників та змушених збільшень заощаджень у споживачів.

Досягнення стану загальної рівноваги не означає, що кожний учасник ринкового господарства задоволений своїм станом. Загальна рівновага лише свідчить про те, що ніхто з учасників економічного процесу не може покращити свій стан шляхом зміни обсягів купівель або продаж. Стан рівноваги не свідчить і про те, що економіка стабільно розвивається. Рівновага може існувати і при невеликих обсягах попиту і пропозиції.

Рівновага не є постійним станом економіки, оскільки діють чинники, які порушують рівновагу.

Цілі і задачі макроаналізу.

Виходячи з визначення предмету макроекономіки, методів дослідження даної науки, можна таким чином сформулювати цілі та задачі макроаналізу:

- визначити агрегати, які створюють економічний організм країни, проаналізувати закономірності та механізми їх функціонування, виявити зв'язки між ними, їх взаємовплив та вплив на економіку країни в цілому;

- дослідити закономірності, роль та механізм функціонування макроекономічних суб'єктів (домогосподарств, підприємницький сектор, державний та закордонний сектори);

-виявити, які саме заходи держави (уряду) будуть найбільш ефективними для досягнення основних цілей економічної політики _ стабільного економічного зростання, стабільності цін та зменшення безробіття.

Метою вивчення макроекономічної теорії є розуміння механізму функціонування економіки, у основі теорії лежать економічні спостереження.