17.5. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів

Основною цілеспрямовастью Державної програми раціонального використання природних ресурсів є принцип дотримання балансу між негативним впливом антропогенної діяльності на об’єкти навколишнього природного середовища та їх здатністю до самозбереження самовідновлення. Раціональне природокористування передбачає відтворення спожитих відновних первинних природних ресурсів і мінімальне споживання невідновних при одночасному мінімальному утворенні не утилізованих відходів, які потрапляють навколишнє середовище.

Державна політика охорони і раціонального використання природних ресурсів визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер.

Земельні ресурси відіграють найбільш важливу роль у ефективному природокористуванні. Для їх раціонального використання здійснюють інвентаризацію земель, що закріплені за населеними пунктами, промисловими підприємствами, установами, організаціями транспорту і зв’язку,оборони, лісового фонду тощо. Визначають площі, що належать до загальнодержавної та комунальної власності, резервуються землі для науково – дослідної діяльності та спеціалізованого сільськогосподарського виробництва, природоохоронного реакційного призначення. Уточнюється державний реабілітаційний фонд земель з угідь, що потребують вжиття заходів для відновлення їх родючості. Здійснюється кадастрова оцінка земель за регіонами.

Для формування високопродуктивних екологічно стійких агроландшафтів впроваджують оптимізацію структури угідь. При цьому слід дотримуватись науково-обгрунтованих вимог:

- розораність орних земель зменшити і довести до 50 %;

- частку лук, пасовищ і сіножатей збільшити до 20 %;

- природоохоронний фонд земель довести до середньосвітового рівня -5%.

Заходами передбачається впровадження ґрунтозахисної системи землеробства. Зокрема, розширення площ безполицевого обробітку ґрунту, щілювання ріллі, смугове розміщення посівів і парів, першопо-чаткове залуження та консервація сильно еродованих та схилових зе­мель. Розробляються проекти землеустрою з контрольно-меліоратив­ною організацією територій, де передбачається створення захисних лісонасаджень, спорудження протиерозійних гідротехнічних споруд.

Важливою проблемою ефективного використання земельних ре­сурсів є поліпшення екологічного стану зрошувальних земель, на яких виникає підтоплення, вторинне засолення, водна ерозія, руйнація природної структури грунтів. Нинішній науково-технічний потенціал дозволяє створювати такі технології водокористування, які врахову­ють рівень фізіологічних потреб сільськогосподарських культур, зміни мікроклімату зрошувальних ділянок та забезпечують відповідні вро­жаї без деградації земель. Для поліпшення балансового меліоратив­ного стану осушених земель потрібно збільшити посіви багаторічних трав до 50 % загальної площі і домогтись до 70 % регулювання систем двостороннього водного режиму.

Однією із проблем є рекультивація порушених земель, площа яких становить понад 190 тис. га, та повернення їх у сферу сільськогоспо­дарського виробництва. Рекультивація земель має здійснюватись на ландшафтно-екологічних принципах, які передбачають оптимальне співвідношення різних напрямів відновлення порушених територій, створення високопродуктивних ценозів, підвищення родючості ре­культивованих ґрунтів та запобігання негативному впливу техноген­них утворень на довкілля.

Водні ресурси. Стратегія гармонійного розвитку виробництвата водоохоронних заходів має сприяти задоволенню потреб у про­дукції і послугах, екологічній безпеці людини та водних екосистем.Цього можна досягти при ефективному розвитку техніки і технологійвиробництва, застосуванні передових методів очищення стічних вод,реалізації заходів щодо запобігання аваріям і удосконалення системиуправління й моніторингу. З цією метою потрібно сформувати ефективну організаційно-правову систему функціонування збалансованихводних об'єктів, здійснити зонування територій та вдосконалити методи контролю й оцінки стану водних об'єктів і антропогенного впливуна них. Має бути запроваджене платне водоспоживання з урахуванням складу і властивостей стічних вод. На їх основі розроблені нормативи якості природних вод для різних водо споживачів.

Разом із структурною і технологічною перебудовою промисловості у першу чергу в паливно-енергетичному комплексі, чорній металургії та хімічній промисловості необхідно запровадити високоефективні системи очищення стічних вод, системи оборотного та повторного водокористування, ефективні системи очищення викидів у атмосфе­ру, системи захисту від шкідливого впливу поверхневого стоку. Для цього потрібно розробити і впровадити новітні технології очищення поверхневого стоку, промислових і господарсько-побутових стічних вод на основі застосування модульно-ланцюгової системи поступо­вого відбору та утилізації важких металів і хіміко-токсичних речовин з кінцевим доочищенням на загальноміських чи районних очисних спо­рудах.

Використання водних ресурсів має спрямовуватись на забезпечен­ня здоров'я населення та створення збалансованого водно-ресурс­ного потенціалу для потреб сільського, комунального та рибного гос­подарства, промисловості, енергетики, транспорту тощо.

Корисні копалини. На території України розвідано близько 8тис. родовищ, майже 90 видів корисних копалин, з яких 20 мають важливе економічне значення. Серед них: нафта, газ, залізні, марганцеві, титанові, уранові руди, вугілля, сірка, ртуть, каолін, графіт, вог­нетривкі глини, питні мінеральні води та ін. їх ефективне використан­ня в розвитку народного господарства країни має винятково важливе значення.

Державна програма охорони, раціонального використання та відновлення надр передбачає:

- збалансоване видобування та перероблення мінерально-сиро­винних ресурсів і забезпечення потреб промисловості, енергетики, сільського господарства, будівництва, транспорту тощо;

- забезпечення максимального резервування покладів корисних копалин;

- рекультивацію земель від відходів та відпрацьованих підзем­них виробіток і відкритих кар 'єрів;

- мінімізацію використання надр для захоронення відходів у зв'язку з практичною відсутністю закритих геологічних структур.

Мінерально-сировинна база України займає 0,5 % суші і перероб­ляє 5 % світового обсягу мінеральної сировини. Розвиток мінераль­но-сировинного комплексу передбачається здійснювати за такими ос­новними напрямами:

- розширення мінерально-сировинної бази діючих підприємств, що використовують власну сировину (нафту, природний газ, вугілля, чорні метали, титанову сировину, уран, нерудні та будівельні ма­теріали);

- максимальне використання техногенних родовищ корисних ко­палин;

- створення національної мінерально-сировинної бази для діючих підприємств, які використовують імпортну сировину (мідь, цинк, сви­нець, олово, вольфрам, молібден, ніобій, тантал, фосфорити тощо) та мінерально-сировинної бази нових, нетрадиційних для України ко­рисних копалин (лантаноїди, ітрій, скандій, золото, алмази, плати-ноїди) для забезпечення потреб авіаційної та космічної промисловості, приладобудування, електроніки, радіотехніки та інших галузей про­мисловості;

- геологічне вивчення й оцінка мінерально-сировинної бази Світо­вого океану, зокрема в межах акваторій Чорного й Азовського морів.

Атмосферне повітря. Воно є одним із головних джерел життяна Землі. Повітря використовується в багатьох виробничих процесах,оскільки є окислювачем при горінні. З метою стабілізації стану повітря­ного басейну та поліпшення якості повітря необхідно розробити стандарти якості атмосферного повітря. При цьому необхідно узгодити їх зміжнародною системою стандартів та створити нову систему екологіч­ного нормування шляхом введення технологічних стандартів і норма­тивів утворення забруднювальних речовин під час здійснення техно­логічних процесів.

Атмосферне повітря є не лише життєдайним «буфером» між Космосом і поверхнею нашої планети та носієм тепла і вологи, адже через нього здійснюється фотосинтез і обмін енергії-головні процеси біосфери. Тому антропогенна діяльність повинна ці фактори враховувати і в певній мірі регулювати його використання.

Ресурси флори і фауни. Рекреаційна та заповітна справа. Одним із найбільш важливих ресурсів флори є лісокористування. Стратегія його визначається зростаючими потребами в деревинній сировині та різким зростанням кліматорегулюючої, захисної, санітарногігієнічної, рекреаційно-туристичної та естетичної ролі лісів в умовах екологічної кризи. Головним визначальним принципом ефективного використання деревинних ресурсів має стати безвідходне лісокористування. Значним резервом додаткового одержання сировини є збільшення використання деревинної біомаси (до 80 % порівняно із сучасним - 48 %) без шкідливого впливу на родючість ґрунтів та рослинні ресурси. Це має забезпечуватися за рахунок створення і широкого впровадження безвідходних та маловідходних технологій. За підрахунками науковців впровадження в лісопереробному комплексі ресурсозберігаючих технологій, використання замінників і вторинної сировини може щорічно економити понад 2,0 млн. м3 деревини. Раціональне використання та відтворення лісових ресурсів потребує створення системи моніторингу лісів, що забезпечить управління лісовим господарством шляхом оптимізації системи лісокористування та запобігання критичним екологічним явищам і процесам.

З метою збереження біоресурсів передбачається розвиток мережі природно-заповідного фонду України і резервування в процесі земель­ної реформи цінних для заповідання природних територій та об' єктів. Збереження та раціональне використання ресурсів флори й фауни здійснюватиметься таким шляхом:

організації комплексного моніторингу стану популяції тваринно­го й рослинного світу та створення і ведення державного кадастру;

розроблення та впровадження сучасних наукових методів оці­нки оптимальних рівнів використання біологічних ресурсів;

розроблення та впровадження державних регіональних і між­державних програм з охорони, використання та відтворення видів рослинного й тваринного світу, яким загрожує зникнення внаслідок негативного впливу господарської діяльності.

Програмою передбачається ефективне використання лікувальних ресурсів. Для цього необхідно здійснити наукові розробки оцінки пер­спективних рекреаційних територій державного значення, картуван­ня й затвердження їх як зон, що не підлягають приватизації, провести роботи з медичного зонування курортно-рекреаційних територій Ук­раїни. На основі проведених наукових досліджень скласти територіа­льні комплексні схеми охорони навколишнього природного середо­вища основних курортно-рекреаційних регіонів.

Підсумувавши наведене, можна стверджувати, що виконання Дер­жавної програми охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в значній мірі залежатиме від екологізації всіх видів антропогенної діяльності. Під екологізацією розуміють поши­рення екологічних принципів та підходів на всі сфери життєдіяльності людського суспільства: культуру, науку, виробництво та соціальні яви­ща. Таким чином, головне завдання - це запровадження загальної екологічної освіти та виховання з метою формування екологічно свідо­мого ставлення до навколишньої природи, встановлення гармоній­них зв'язків між нею та антропогенною діяльністю. З цією метою у відносинах між природою та потребами людського суспільства необ­хідно визначити науково обгрунтований оптимум, коли якість життя людини, що визначається сукупністю екологічних, матеріальних, ду­ховних та соціальних запитів, забезпечуватиметься з урахуванням можливостей природного розвитку як окремих екосистем, так і біосфери загалом, не порушуючи встановленої в природі динамічної рівноваги.