8.4.1. Чисельність, склад і структура населення України.
Населення — історично складена і безперервно відновлювана в процесі відтворення безпосереднього життя сукупність людей, які проживають на певній території. Аналогом поняття населення є термін народонаселення, якому при розробці концепції системи знань про населення у 60-70 р. р. XX ст. надавалося широке соціальне значення. Властивістю населення є його відтворення шляхом постійної зміни поколінь у їхній соціально-економічній обумовленості. Процес відтворення населення становить природний рух населення - міграція, демографічні аспекти розвитку сім'ї і розвитку демографічних структур.
Вивченням закономірностей відтворення населення в їх соціально-економічній обумовленості займається демографія. Демографія — суспільна наука про народонаселення, що вивчає чисельність, склад, розміщення і рух населення. Демографія дає розгорнуту систему стану і динаміки населення, вивчає соціально-економічні закономірності зміни населення, його відтворення на основі біологічних, економічних, соціальних факторів і умов. На теорії і практиці народонаселення базується демографічна політика, що регулює демографічні процеси.
Демографічна політика — частина соціально-економічної політики держави, спрямована на управління процесом демографічного розвитку країни та її окремих регіонів, тобто відтворенням і міграцією населення по території країни.
Найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення є чисельність населення, його динаміка, статево-вікова структура.
В Україні сучасна демографічна ситуація викликає занепокоєння. Скорочення чисельності населення, зменшення тривалості життя і народжува ності, від'ємне сальдо міграції стали характерними ознаками сучасноъ демографічної ситуації дев'яностих років. Низка історичних подій - величезні людські втрати внаслідок першої та другої світових війн, трьох голодоморів (1921, 1932-1933,1947 р. р.), політичних репресій 30-50-х р. р., форсованої індустріалізації, примусової колективізації, Чорнобильської катастрофи - вкрай негативно вплинули на нормальний процес демографічної трансформації, призвели до помітних деформацій складу населення. У поєднанні зі зменшенням народжуваності ще в 60-х роках це обумовило вичерпання демографічного потенціалу, що призвело до високого рівня старіння і депопуляції.
Депопуляція — абсолютне зменшення чисельності населення територій чи країн, при якому чисельність наступних поколінь менша чисельності попередніх. Депопуляція настає, якщо величина загального коефіцієнта смертності перевищує величину загального коефіцієнта народжуваності.
На відміну від економічно розвинутих держав в Україні з кінця 60-х р.р. тривалість життя населення зазнавала хвилеподібних змін — періоди зменшення смертності змінювалися її зростанням. На якісний склад населення негативно вплинули міграційні процеси, викликані розпадом єдиної держави. Той факт, що у пошуках роботи виїжджають в держави ближнього та дальнього зарубіжжя молоді працездатні люди, а повертаються переважно пенсіонери істотно посилює процес старіння. Внаслідок постійного відбору фахівців і їхньої концентрації за межами країни зменшувався професійний та освітній потенціал України. Впродовж 90-х р. р. відбувалося зменшення народжуваності внаслідок передусім економічних і соціопсихологічних чинників; зростання смертності населення працездатного віку при стагнації показників у післяпрацездатному віці і зменшенні у допрацездатному. Проте, починаючи з 2001 р., зростає середня тривалість життя. Оцінюючи характер демографічних зрушень, що відбулися у міжпереписний період (від 12 січня 1989 р. - дати останнього Всесоюзного перепису населення до 5 грудня 2001 р. до дати першого Всеукраїнського перепису), важливо враховувати істотні структурні зрушення: збільшення числа осіб похилого віку і зменшення активної репродуктивної та працездатної частки населення, що є загальною демографічною тенденцією розвинених країн. Це зменшує загальний коефіцієнт народжуваності та збільшує коефіцієнт смертності населення. Зазначені фактори у своїй сукупності визначають особливу складність демографічної ситуації в Україні.
За даними Держкомстату України загальна чисельність наявного населення України станом на 5 грудня 2001 р. за уточненими даними Всеукраїнського перепису населення становила 48 млн 457 тис. осіб. Зменшення кількості населення мало місце у більшості регіонів країни, за винятком Волинської, Закарпатської, Рівненської областей та м. Києва.
Для України характерна висока щільність населення — відносна величина, яка визначає чисельність мешканців, що припадає на одиницю площі (осіб на 1 км2) і відображає фактичну концентрацію населення. Цей показник заданими Всеукраїнського перепису населення в середньому по країні становив 80 осіб/км2. Зменшеними значеннями щільності населення характеризуються північно-західні та південні області країни, де вона становила менше 60 осіб/км2. Особливо низький цей показник у Чернігівській області - 39 осіб/км2. Найгустіше заселені східні індустріальні області, де цей показник перевищував 90 осіб/км2, а в Донецькій області сягав 183 особи/км2. Зрозуміло, що у кожній адміністративній області населення розміщується також нерівномірно — його щільність змінюється у широкому діапазоні за окремими районами і особливо зростає на території міських населених пунктів.
У статевій структурі за результатами Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків становила 46,3%, жінок — 53,7%. Наведені дані свідчать про поступове зменшення статевої диспропорції у складі населення України. Крім того, за даними останнього перепису співвідношення чисельності жінок та чоловіків у репродуктивному віці стало ще більш сприятливим, оскільки відносний показник для жінок цієї вікової групи у розрахунку на 1000 чоловіків відповідного віку склав 1031.
Особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. У національному складі населення України переважають українці, чисельність яких становить 77,8 % від загальної чисельності населення. Друге місце за чисельністю посідають росіяни, питома вага яких у загальній чисельності населення зменшилася на 4,8 % і складала 17,3 %. У межах України розміщені основні регіони проживання кримських татар, караїмів, кримчаків і частково гагаузів.
Українці переважають в усіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчисельнішою етнічною групою є росіяни (відповідно 71,6 % та 58,3 %). Майже в усіх інших регіонах росіяни посідають друге місце за чисельністю і лише удвох — четверте: на Закарпатті (після українців, угорців і румун) та на Буковині (після українців, румун і молдован). Висока питома вага росіян спостерігається також у Донбасі (38-39 %), в інших східних та південних регіонах, на Сумщині.
Вичерпання потенціалу демографічного зростання України визначає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні - 80 років) протягом найближчого десятиріччя чисельність населення України неухильно зменшуватиметься. За оптимістичним варіантом прогнозу, до 2026 р. загальна чисельність населення України скоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним — до 40,4.
Загальні параметри демографічного руху змінюватимуться відповідно до коливання числа народжених, померлих і загальної чисельності населення. Депопуляція, ймовірно, дещо послаблюватиметься протягом першого десятиріччя XXI ст. (за оптимістичним варіантом —до середини другого десятиріччя) завдяки вступу до найбільш активного репродуктивного віку когорти народжених у середині 80-х років (останнього періоду істотного підвищення народжуваності в Україні). З цього часу різниця між чисельністю померлих та народжених неминуче збільшуватиметься. З метою покращення демографічної ситуації в Україні доцільно розробити Комплексну програму активізації національної демографічної політики до 2025 р., реалізація якої стане визначальним пріоритетом діяльності органів виконавчої та законодавчої влади як у центрі, так і на місцях. Особливо важливим є підвищення рівня наукових досліджень з актуальних проблем демографічної політики, їх кваліфіковане інформаційне забезпечення. Поряд із створенням потрібних економічних умов слід сконцентрувати зусилля на включенні демографічних пріоритетів (репродуктивних, міграційних) до духовної сфери суспільства. У ранг державної політики слід поставити проблему популяризації здорового способу життя, трансформації відповідних культурних настанов.
- Розділ і. Теоретичні засади регіональної економіки
- Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- Визначення предмету курсу
- 1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- 1.4. Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"
- 1.5. Завдання і структура курсу "Регіональна економіка"
- Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів. План викладу матеріалу
- 2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- 2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил.
- 2.3. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.
- 2.4. Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва
- 2.5. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
- 2.6. Основні напрями формування та удосконалення територіальної організації виробництва
- Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства. План викладу матеріалу
- 3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства.
- Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори
- 3.3. Принципи економічного районування
- Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів
- 3.4. Економічне районування і його практичне значення
- Особливості районування та сучасна мережа економічних районів
- 3.6. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- Тема 4. Регіони у системі територіального поділу праці План викладу матеріалу
- 4.1.Територіальний поділ праці – основа формування
- Економічних районів
- 4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- 5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- 5.2. Об’єкти і суб’єкти державної регіональної політики
- 5.3. Основні цілі державної регіональної економічної політики
- 5.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- 5.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- 6.1. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- 6.2. Цiльова організаційно-правова база реалізації регіональної економічної полiтики
- 6.3. Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- Розділ II. Економіка україни як цілісна соціально-економічна система
- Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах План викладу матеріалу
- 7.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- 7.2. Структура економіки, її сутність та поняття
- 7.3. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- 7.4. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України План викладу матеріалу
- 8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
- 8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов
- 8.3. Балансові, промислові, геологічні та прогнозні запаси сировини і палива (корисних копалин)
- 8.4. Населення і трудовий потенціал України
- 8.4.1. Чисельність, склад і структура населення України.
- 8.4.2. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
- 8.4.3. Міграційні процеси та їх види
- 8.4.4. Особливості формування та розселення сільського та міського населення
- 8.4.5. Зайнятість населення та державна політика зайнятості
- Тема 9. Міжгалузеві комплекси та регіональні особливості їх розвитку План викладу матеріалу
- 9.1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення
- 9.2. Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів
- 9.3. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- Тема 10. Економіка України як регіональна система та її розвиток у ринкових умовах План викладу матеріалу
- 10.1. Методологічні основи і сутність регіональної економіки
- 10.2. Основні передумови регіонального економічного розвитку
- 10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- 10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- 10.5. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- Тема 11. Особливості розвитку продуктивних сил регіонів України (на прикладі Донецького регіону) План викладу матеріалу
- Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни.
- Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- Територіальна і галузева структура господарства регіону
- Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- Тема 12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури План викладу матеріалу
- 12.1. Міжнародний поділ праці, його суть і значення у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків
- 12.1.2. Механізм зовнішньоекономічної діяльності України: сутність та принципи формування
- Зовнішньоторговельна діяльність України на сучасному етапі
- 12.4. Економічні зв'язки України з країнами снд
- 12.5. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
- 12.6. Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему
- 12.7. Гармонізація законодавства України з законодавством єс
- Розділ іv. Економіка природокористування та охорони навколишнього природного середовища.
- Тема 14. Наукові засади раціонального природокористування. План викладу матеріалу
- 14.1. Еволюція економічних принципів природокористування
- 14.2. Еколого-економічні засади раціонального природокористування
- 14.3. Напрями раціонального природокористування в галузях народного господарства
- Тема 15. Економічний моніторинг та система екологічної інформації План викладу матеріалу
- 15.1. Стан навколишнього природного середовища в Україні
- 15.2. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- Тема 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища План викладу матеріалу
- 16.1. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- 16.2. Міжнародні природні ресурси та співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища
- Економічний механізм природокористування.
- Тема 17. Економічна та соціальна ефективність упровадження природоохоронної діяльності.
- 17.2. Державна програма охорони навколишнього природного середовища
- 17.3. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу
- 17.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- 17.5. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- Література