logo
Лекции РЭ

15.2. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища

Україна сьогодні має законодавчо визначені у програмних доку­ментах стратегії екологізації розвитку базових галузей і секторів еко­номіки. Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства по­лягає у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки лю­дини стосовно природи.

Найбільш суттєві правила такої поведінки закріплюються держа­ною у законодавстві і стають загальнообов'язковими для виконання га дотримання нормами права, які забезпечуються державним при­мусом у випадку їх невиконання.

Стратегія природокористування України має бути однією з фундаментальних складових стратегії розбудови правової, демократичної держави з розвиненою ринковою економікою. Одним з таких незапе­речних прав є право громадян на екологічну безпеку, яке забезпечується комплексом юридичних, економічних, технологічних і гуманітарних чинників.

Вадою чинного законодавства з охорони навколишнього середо­вища є сьогодні те, що воно сформувалось за поресурсною ознакою, тобто окремому регулюванню підлягають земельні, водні, гірничі, лісові, атмосфероохоронні та інші природовідносини. Такий підхід не забезпечує комплексності в регулюванні відносин щодо природного середовища як єдиного організму.

Одним із перших законодавчих актів суверенної України був Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., який передбачає систему гарантій екологічної безпеки люди­ни, вносить певну впорядкованість у систему управління в галузі при­родокористування. Він закріплює право громадян України на безпечне для життя навколишнє середовище. Це право реалізується шляхом участі громадян в розробці та здійсненні заходів щодо охорони при­родного середовища, раціонального використання природних ре­сурсів, об'єднання в громадські природоохоронні організації і отри­мання повної і достовірної інформації про стан навколишнього при­родного середовища.

Цей Закон зобов'язує державні органи надавати всебічну допомо­гу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності та врахову­вати їхні пропозиції щодо цього. За цим Законом громадяни України мають не лише права, але й обов'язки щодо збереження природи, раціонального використання її багатств, дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища. У Законі вста­новлені принципи охорони навколишнього природного середовища:

- пріоритетність вимог екологічної безпеки;

- гарантування екологічно безпечного становища для життя та здоров'я людей;

- екологізація матеріального виробництва;

- науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства;

- збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і компонентів;

- гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього середовища, формування у населення екологічного світогляду;

- науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище;

- стягнення плати за спеціальне користування природними ре­сурсами, за забруднення навколишнього природного середовища та зниження якості природних ресурсів;

- вирішення проблем охорони навколишнього природного сере­довища на основі широкого міжнародного співробітництва.

Цим Законом закріплюються екологічні права та обов'язки грома­дян України:

- право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

- участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення та реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;

- участь у проведенні громадської екологічної експертизи;

- одержання повної і достовірної інформації про стан навколиш­нього природного середовища та його вплив на здоров'я населення;

- право на подання до суду позовів на державні органи, підприє­мства, установи, організації і громадян про відшкодування збитків, заподіяних здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на на­вколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов’язані:

- берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність із дотриманням вимог екологіч­ної безпеки, екологічних нормативів;

- не порушувати екологічні права та законні інтереси інших суб'єктів;

- вносити плату за спеціальне природокористування;

- компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим нега­тивним впливом на навколишнє природне середовище.

Закон визначає повноваження Верховної Ради та місцевих рад на­родних депутатів, органів управління в галузі охорони навколишньо­го природного середовища.

Спеціальним уповноваженим органом управління в цій галузі є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки України), створене в 1995 р.

Закон надає широкі повноваження громадським об'єднанням, зокрема:

- брати участь у проведенні спеціально уповноваженими орга­нами перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;

- проводити громадську екологічну експертизу і обнародувати її результати;

- одержувати інформацію про стан навколишнього природного середовища і джерела його забруднення;

- виступати з ініціативою проведення республіканського та місцевих референдумів з питань охорони навколишнього природного середовища;

- подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення екологічного законодавства.

Законом передбачається розробка заходів: щодо екологічних вимог до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об’єктів; про застосування мінеральних доб­рив, засобів захисту рослин, токсичних хімічних речовин; щодо охо­рони навколишнього природного середовища від шкідливого біоло­гічного впливу, шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактив­ного забруднення; від забруднення виробничими, побутовими та інши­ми відходами.

Законом дається визначення зон надзвичайних екологічних ситу­ацій (екологічні катастрофи, підвищення екологічної небезпеки). Вста­новлена дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.

Визначені такі правопорушення:

- порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

- порушення норм екологічної безпеки;

- порушення вимог законодавства про проведення екологічної ек­спертизи;

- допущення наднормативних, аварійних, залпових викидів і скидів у навколишнє природне середовище;

- самовільне використання природних ресурсів, перевищення встановлених лімітів та порушення інших вимог використання при­родних ресурсів;

- невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологіч­них наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє при­родне середовище;

- порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспор­туванні, використанні, захороненні хімічних, токсичних та радіоак­тивних речовин, виробничих, побутових та інших відходів;

- відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інфор­мації про стан навколишнього природного середовища, джерел його забруднення тощо.

Законодавством закріплена обов'язковість екологічної експертизи. Позитивний її висновок є підставою для відкриття фінансування за всіма проектами і програмами, реалізація яких без такого висновку забороняється. Законом передбачаються й інші форми екологічної ек­спертизи: громадська, наукова, які проводяться незалежно від держав­ної. Визначена система екологічних нормативів: гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому середовищі, гранично допустимі й тимчасово узгоджені викиди і скиди забруднюючих речовин; гранично допустимі рівні шуму, електромагнітного випромінювання та інших шкідливих впливів, а також норми і прави­ла радіаційної безпеки; норми і правила природокористування, які встановлюються і вводяться у дію Міністерством охорони здоров'я та Мінекобезпеки України.

Згідно з Законом громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо). Природні ресурси поділяють на загальнодержавні та місцеві. До загальнодержавних віднесено територіальні води, природні ресурси континентального шельфу та економічної (морської) зони і поверхневі води, що розташовані або використовуються на території більшій, ніж одна область; види рослин і тварин, занесені до Червоної Книги Ук­раїни; природні ресурси у межах об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

У Законі передбачено, що Україна приєднується до усіх видів міжна­родного співробітництва у галузі охорони природи та раціональної о використання природних ресурсів шляхом укладання відповідних угод.

Земельний кодекс України, що прийнятий 13 березня 1992 р., регулює охорону і раціональне використання земель. Кодексом вста­новлено три форми власності на землю: державна, кооперативна і при­ватна. Земельний кодекс встановив переважне надання земель для потреб сільського господарства з метою забезпечення раціонального використання родючих земель.

Охорона цінних і продуктивних земель (ріллі, ділянок з багаторіч­ними насадженнями, земель природоохоронного, рекреаційного при значення, курортів тощо) досягається встановленням особливого п рядку їхнього вилучення для державних і громадських потреб. З м тою охорони земель Земельний кодекс встановлює обов'язки власників земельних ділянок та землекористувачів:

- використовувати землю ефективно і відповідно до цільового призначення;

- підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обста­новки внаслідок своєї господарської діяльності;

-здійснювати захист земель від водної та вітрової ерозії, заб­руднення та інших процесів руйнування для збереження і підвищення родючості землі.

У разі порушення вимог земельного законодавства (самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель, невико­нання вимог природоохоронного режиму використання земель, роз­міщення, проектування, будівництва і введення у експлуатацію об'єктів, котрі негативно впливають на стан земель та ін.) настає ад­міністративна, кримінальна або цивільна відповідальність згідно з за­конодавством країни.

Водний кодекс України забезпечує правову охорону вод від забруднення, засмічення і виснаження та регулює порядок їхнього вико­ристання.

Водним кодексом передбачено пріоритет життєвого і побутового водокористування. Для охорони вод, які використовуються для пит­них і побутових потреб, курортних, лікувальних і оздоровчих потреб, встановлюються округи і зони санітарної охорони із суворим режи­мом використання, а також водоохоронні зони лісів.

У кодексі закріплені обов'язки водокористувачів щодо раціональ­ного використання водних об'єктів, економного витрачання води, підновлення і поліпшення її якості. Власники засобів водного транспорту, лісосплавні організації не повинні допускати забруднення і засмічення вод внаслідок впливу масел, хімічних речовин, нафтопродуктів тощо.

У галузі сільського господарства водокористувачі повинні поперед­жувати забруднення вод мінеральними добривами і отрутохіміката­ми. Водним кодексом встановлена адміністративна або кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства (самовільне за­хоплення водних об'єктів, забруднення і засмічення вод, без господарське використання вод, введення в експлуатацію підприємств та інших об'єктів без споруд, які попереджують забруднення і засмічення вод тощо). Водним кодексом передбачено відшкодування збитків, які заподіяні порушеннями водного законодавства.

Лісовий кодекс України регулює відносини з охорони і відтво­рення лісів, посилення їх корисних властивостей та підвищення про­дуктивності, раціонального використання лісів з метою задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах.

У кодексі визначені основні завдання, вимоги і зміст організації лісового господарства, критерії поділу лісів на дві групи за їхнім еко­логічним і господарським призначенням; встановлений порядок та види загального і спеціального використання лісових ресурсів, права і обв'язки лісокористувачів, порядок охорони, захисту, раціонального використання та відновлення лісів.

Усю відповідальність за порушення лісового господарства несуть особи, винні у:

- незаконній вирубці та пошкодженні дерев і чагарників;

- порушенні вимог пожежної безпеки у лісах, знищенні або ушкодженні лісу внаслідок підпалу або необережного поводження з вогнем; внаслідок забруднення лісу хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами та іншими видами шкідливого впливу;

- порушенні строків лісовідновлення;

- знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або сад­жанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також; природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу тощо.

Кодекс України про надра регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального та комплексного використання надр для задоволення потреб суспільства у мінеральній сировині, для охорони надр, гарантування безпеки людей, майна, навколишнього природ­ного середовища при користуванні надрами.

У Кодексі дано визначення поняття про надра, порядок і види користування надрами, основні вимоги у галузі охорони надр. Такими вимогами, зокрема, є:

- забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

- дотримання встановленого законодавством порядку надання надр у користування;

- раціональне вилучення і використання корисних копалин і наяв­них у них компонентів;

- недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користу­ванням надрами;

- охорона родовшц корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копа лин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їхню розробку.

Кодекс про надра встановлює перелік правопорушень законодав­ства про надра, які тягнуть за собою дисциплінарну, адміністративну цивільну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Зокрема:

- самовільне користування надрами;

- порушення норм, правил і вимог щодо проведення робіт з геологічного вивчення надр;

- вибіркове вироблення багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних витрат корисних копалин;

- наднормативні витрати і пошкодження якості корисних копа­лин при їхньому добуванні;

-пошкодження родовищ корисних копалин;

- невиконання правил охорони надр та вимог щодо безпеки лю­дей, майна і навколишнього природного середовища стосовно шкідли­вого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами.

Закон України про охорону атмосферного повітря. Цей За­кон спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної безпеки людини, а також відвернення шкідливого впливу на навко­лишнє природне середовище.

Законом встановлені екологічні нормативи у галузі охорони атмос­ферного повітря, екологічної безпеки атмосферного повітря (гранич­но допустимих концентрацій забруднюючих речовин у атмосферно­му повітрі, гранично допустимих викидів забруднюючих речовин для кожного стаціонарного і пересувного джерела викиду).

Закон регулює діяльність, що впливає на погоду і клімат. Підприєм­ства, які своєю діяльністю впливають на кліматичні умови, повинні скорочувати і в подальшому повністю припинити виробництво та використання речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар або можуть призвести до негативних змін клімату. Закон встановлює ви­моги щодо охорони атмосферного повітря при видобуванні корисних копалин, при застосуванні засобів захисту рослин, міндобрив та інших і препаратів; при розміщенні й розвитку міст та інших населених пунктів; при погодженні місць забудови, проектів будівництва і реконструкції підприємств та інших об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря.