17.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища

Природоохоронні заходи мають на меті поліпшення стану навколишнього середовища та створення відповідних умов для цього. Основними ознаками природоохоронних заходів є:

- підвищення екологічності продукції, що випускається підприємствами для суспільного і особистого споживання;

- зниження споживання природних ресурсів на одиницю продукції, що випускається та здійснення ефективної господарської діяльності;

- зменшення забруднення природних комплексів викидами, стоками, відходами, фізичними випромінюваннями;

- поліпшення стану середовища існування людей.

Обгрунтування та оцінка природоохоронних заходів є основою економічного методу управління охороною навколишнього природного середовища. Оцінка ефективності природоохоронних заходів здійснюється за соціальними, економічними та еколого – економічними результатами.

Соціальні результати природоохоронних заходів полягає:

- поліпшенні фізичного розвитку населення;

- скороченні захворювання людей;

- зростанні тривалості життя і періоду активної діяльності;

- поліпшенні умов праці і відпочинку;

- підтримці екологічної рівноваги, включаючи збереження генетичного фонду;

- збереженні естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів,пам’яток природи, заповідних зон і інших охоронних територій

Економічні результати природоохоронних заходів передбачають:

- скорочення збитків, що завдаються природі;

- економію витрат природних ресурсів;

- з ниження забруднення навколишнього середовища;

- зростання продуктивності фауни:

- підвищення працездатності людей і їх життя.

Еколого-економічні результати передбачаюсь:

- зниження негативних впливів на природу та покращення стану флори і фауни;

- зниження витрачання природних ресурсів;

- зменшення збитків, що завдаються навколишньому середовищу забрудненнями.

Оцінка економічної ефективності природоохоронних заходів здійснюється за такими показниками:

1) Загальна економічна ефективність витрат (Е) на природоохоронні заходи:

де Е – економічний ефект і-го виду діяльності на j – му об’єкті;

m – кількість видів діяльності на j – му об’єкті;

В – витрати на природоохоронні заходи.

2) Порівняльна економічна ефективність використовується при виборі варіанту оптимального технічного рішення (В). Порівняння здійснюється з витратами на спорудження та експлуатацію природоохоронних об’єктів:

де С – експлуатаційні витрати на утримання природоохоронних споруд(собівартість);

К – капітальні вкладення в природоохоронні заходи;

Н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (від дорівнює 0.1 – 0.15 від залежності від галузі.

3) Чистий економічний ефект від природоохоронних заходів визначається за формулою:

4) Економічна ефективність капітальних вкладень:

де ∆П – економічний збиток, якого вдалося уникнути внаслідок впровадження природоохоронних заходів.

5) Показник зниження негативного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище:

де ∆В – зниження величини негативного спливу на навколишнє середовище.

6)Покращення стану навколишнього середовища внаслідок проведення природоохоронних заходів:

де ∆В – покращення стану навколишнього середовища.

Комплексний аналіз впливу сучасного виробництва на стан навколишнього середовище і існуючих методів його оцінки показує, що найбільш розповсюджені методи визначення впливу виробничих процесів на навколишнє середовище спираються на натуральні показники. Це – концентрація шкідливих домішок у середовищах і маси шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище протягом року. Оцінюється ступінь їхньої відповідальності нормам (ГДК, ГДВ, ГДС тощо).

Кількісні оцінки можуть мати вигляд інтегральних показників навантаження (наприклад, індексів забруднення). Очікувана тривалість життя – один із припустимих критеріїв для оптимізації рівня безпеки. Цей критерій має необхідне представництво, оскільки саме на очікувану тривалість життя впливають техногенні і природні процеси. Проведені окремими вченими дослідження доводять недоцільність єдиного узагальнюючого еколого – економічного показника для оцінки наслідків природокористування.

Як економічний показник оцінки впливу виробничого об’єкта на навколишнє середовище часто застосовують кількісну характеристику економічного збитку, що спричиняється в результаті забруднення.

Для проведення аналізу встановлення доцільності і прийняття для суспільства рівня безпеки та ризику виникає необхідність у здійсненні багатокритеріального аналізу умов і шляхів сталого розвитку. Під сталістю розуміється збереження вихідних параметрів «Людина – природа». Як критерії сталого розвитку і безпеки, як правило, сприймають таки параметри6 валовий національний дохід (ВНД), якість життя, здоров’я людини.

Пошук ефективних рішень приводиться з урахуванням витрат на підвищення надійності і безвідмовності технічних систем і якості продукції, що виготовляється, та соціальних ефектів. Суть методу полягає в зіставленні й аналізі двох величин:

- витрат на забезпечення надійності і безвідмовності;

- економічного й інших збитків у вартісному виявленні.

Рівень безпеки, що відповідає тому чи іншому стану суспільства, його науково – технічним і економічним можливостям, має стохастичну (випадкову) природу і визначається низкою випадкових явищ. У загальному випадку він характеризується:

Імовірністю виникнення техногенних аварій, катастроф, небезпечних природних явищ і можливим збитком під час цих подій;

Ступенем негативного впливу на людину і навколишнє середовище техногенних і природних процесів;

Імовірністю переростання екологічної обстановки в кризу і катастрофічну.

Зазначені вище вірогідні характеристики, відповідно до прийнятих уявлень, по суті відображають ризик виникнення певних подій: у першому випадку – ризик техногенних аварій, катастроф і небезпечних природних подій, у другому – ризик здоров’я людини, негативних змін у навколишньому середовищі тощо за не екстремальних умов, а третьому – ризик виникнення надзвичайної ситуації екологічного характеру.

Визначання рівня прийнятої безпеки і ризику є складним завданням, що вимагає проведення наукового аналізу економічних, соціальних, екологічних, демографічних та інших факторів.

Для балансу між пріоритетами екологічного і економічного характеру вводять категорію. Соціально прийнятного ризику, що визначає, який рівень ризику гарантує екологічну безпеку.

Концепція соціально прийнятного ризику як засобу пошуку балансу між стратегіями економічного і екологічного розвитку передбачає можливий прийнятий рівень екологічного ризику за рахунок підвищення рівня соціально – економічного добробуту населення за умови, що витрати на рівень екологічного ризику не перевищуватимуть рівень соціально прийнятого ризику.