17.5. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
Основною цілеспрямовастью Державної програми раціонального використання природних ресурсів є принцип дотримання балансу між негативним впливом антропогенної діяльності на об’єкти навколишнього природного середовища та їх здатністю до самозбереження самовідновлення. Раціональне природокористування передбачає відтворення спожитих відновних первинних природних ресурсів і мінімальне споживання невідновних при одночасному мінімальному утворенні не утилізованих відходів, які потрапляють навколишнє середовище.
Державна політика охорони і раціонального використання природних ресурсів визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер.
Земельні ресурси відіграють найбільш важливу роль у ефективному природокористуванні. Для їх раціонального використання здійснюють інвентаризацію земель, що закріплені за населеними пунктами, промисловими підприємствами, установами, організаціями транспорту і зв’язку,оборони, лісового фонду тощо. Визначають площі, що належать до загальнодержавної та комунальної власності, резервуються землі для науково – дослідної діяльності та спеціалізованого сільськогосподарського виробництва, природоохоронного реакційного призначення. Уточнюється державний реабілітаційний фонд земель з угідь, що потребують вжиття заходів для відновлення їх родючості. Здійснюється кадастрова оцінка земель за регіонами.
Для формування високопродуктивних екологічно стійких агроландшафтів впроваджують оптимізацію структури угідь. При цьому слід дотримуватись науково-обгрунтованих вимог:
- розораність орних земель зменшити і довести до 50 %;
- частку лук, пасовищ і сіножатей збільшити до 20 %;
- природоохоронний фонд земель довести до середньосвітового рівня -5%.
Заходами передбачається впровадження ґрунтозахисної системи землеробства. Зокрема, розширення площ безполицевого обробітку ґрунту, щілювання ріллі, смугове розміщення посівів і парів, першопо-чаткове залуження та консервація сильно еродованих та схилових земель. Розробляються проекти землеустрою з контрольно-меліоративною організацією територій, де передбачається створення захисних лісонасаджень, спорудження протиерозійних гідротехнічних споруд.
Важливою проблемою ефективного використання земельних ресурсів є поліпшення екологічного стану зрошувальних земель, на яких виникає підтоплення, вторинне засолення, водна ерозія, руйнація природної структури грунтів. Нинішній науково-технічний потенціал дозволяє створювати такі технології водокористування, які враховують рівень фізіологічних потреб сільськогосподарських культур, зміни мікроклімату зрошувальних ділянок та забезпечують відповідні врожаї без деградації земель. Для поліпшення балансового меліоративного стану осушених земель потрібно збільшити посіви багаторічних трав до 50 % загальної площі і домогтись до 70 % регулювання систем двостороннього водного режиму.
Однією із проблем є рекультивація порушених земель, площа яких становить понад 190 тис. га, та повернення їх у сферу сільськогосподарського виробництва. Рекультивація земель має здійснюватись на ландшафтно-екологічних принципах, які передбачають оптимальне співвідношення різних напрямів відновлення порушених територій, створення високопродуктивних ценозів, підвищення родючості рекультивованих ґрунтів та запобігання негативному впливу техногенних утворень на довкілля.
Водні ресурси. Стратегія гармонійного розвитку виробництвата водоохоронних заходів має сприяти задоволенню потреб у продукції і послугах, екологічній безпеці людини та водних екосистем.Цього можна досягти при ефективному розвитку техніки і технологійвиробництва, застосуванні передових методів очищення стічних вод,реалізації заходів щодо запобігання аваріям і удосконалення системиуправління й моніторингу. З цією метою потрібно сформувати ефективну організаційно-правову систему функціонування збалансованихводних об'єктів, здійснити зонування територій та вдосконалити методи контролю й оцінки стану водних об'єктів і антропогенного впливуна них. Має бути запроваджене платне водоспоживання з урахуванням складу і властивостей стічних вод. На їх основі розроблені нормативи якості природних вод для різних водо споживачів.
Разом із структурною і технологічною перебудовою промисловості у першу чергу в паливно-енергетичному комплексі, чорній металургії та хімічній промисловості необхідно запровадити високоефективні системи очищення стічних вод, системи оборотного та повторного водокористування, ефективні системи очищення викидів у атмосферу, системи захисту від шкідливого впливу поверхневого стоку. Для цього потрібно розробити і впровадити новітні технології очищення поверхневого стоку, промислових і господарсько-побутових стічних вод на основі застосування модульно-ланцюгової системи поступового відбору та утилізації важких металів і хіміко-токсичних речовин з кінцевим доочищенням на загальноміських чи районних очисних спорудах.
Використання водних ресурсів має спрямовуватись на забезпечення здоров'я населення та створення збалансованого водно-ресурсного потенціалу для потреб сільського, комунального та рибного господарства, промисловості, енергетики, транспорту тощо.
Корисні копалини. На території України розвідано близько 8тис. родовищ, майже 90 видів корисних копалин, з яких 20 мають важливе економічне значення. Серед них: нафта, газ, залізні, марганцеві, титанові, уранові руди, вугілля, сірка, ртуть, каолін, графіт, вогнетривкі глини, питні мінеральні води та ін. їх ефективне використання в розвитку народного господарства країни має винятково важливе значення.
Державна програма охорони, раціонального використання та відновлення надр передбачає:
- збалансоване видобування та перероблення мінерально-сировинних ресурсів і забезпечення потреб промисловості, енергетики, сільського господарства, будівництва, транспорту тощо;
- забезпечення максимального резервування покладів корисних копалин;
- рекультивацію земель від відходів та відпрацьованих підземних виробіток і відкритих кар 'єрів;
- мінімізацію використання надр для захоронення відходів у зв'язку з практичною відсутністю закритих геологічних структур.
Мінерально-сировинна база України займає 0,5 % суші і переробляє 5 % світового обсягу мінеральної сировини. Розвиток мінерально-сировинного комплексу передбачається здійснювати за такими основними напрямами:
- розширення мінерально-сировинної бази діючих підприємств, що використовують власну сировину (нафту, природний газ, вугілля, чорні метали, титанову сировину, уран, нерудні та будівельні матеріали);
- максимальне використання техногенних родовищ корисних копалин;
- створення національної мінерально-сировинної бази для діючих підприємств, які використовують імпортну сировину (мідь, цинк, свинець, олово, вольфрам, молібден, ніобій, тантал, фосфорити тощо) та мінерально-сировинної бази нових, нетрадиційних для України корисних копалин (лантаноїди, ітрій, скандій, золото, алмази, плати-ноїди) для забезпечення потреб авіаційної та космічної промисловості, приладобудування, електроніки, радіотехніки та інших галузей промисловості;
- геологічне вивчення й оцінка мінерально-сировинної бази Світового океану, зокрема в межах акваторій Чорного й Азовського морів.
Атмосферне повітря. Воно є одним із головних джерел життяна Землі. Повітря використовується в багатьох виробничих процесах,оскільки є окислювачем при горінні. З метою стабілізації стану повітряного басейну та поліпшення якості повітря необхідно розробити стандарти якості атмосферного повітря. При цьому необхідно узгодити їх зміжнародною системою стандартів та створити нову систему екологічного нормування шляхом введення технологічних стандартів і нормативів утворення забруднювальних речовин під час здійснення технологічних процесів.
Атмосферне повітря є не лише життєдайним «буфером» між Космосом і поверхнею нашої планети та носієм тепла і вологи, адже через нього здійснюється фотосинтез і обмін енергії-головні процеси біосфери. Тому антропогенна діяльність повинна ці фактори враховувати і в певній мірі регулювати його використання.
Ресурси флори і фауни. Рекреаційна та заповітна справа. Одним із найбільш важливих ресурсів флори є лісокористування. Стратегія його визначається зростаючими потребами в деревинній сировині та різким зростанням кліматорегулюючої, захисної, санітарногігієнічної, рекреаційно-туристичної та естетичної ролі лісів в умовах екологічної кризи. Головним визначальним принципом ефективного використання деревинних ресурсів має стати безвідходне лісокористування. Значним резервом додаткового одержання сировини є збільшення використання деревинної біомаси (до 80 % порівняно із сучасним - 48 %) без шкідливого впливу на родючість ґрунтів та рослинні ресурси. Це має забезпечуватися за рахунок створення і широкого впровадження безвідходних та маловідходних технологій. За підрахунками науковців впровадження в лісопереробному комплексі ресурсозберігаючих технологій, використання замінників і вторинної сировини може щорічно економити понад 2,0 млн. м3 деревини. Раціональне використання та відтворення лісових ресурсів потребує створення системи моніторингу лісів, що забезпечить управління лісовим господарством шляхом оптимізації системи лісокористування та запобігання критичним екологічним явищам і процесам.
З метою збереження біоресурсів передбачається розвиток мережі природно-заповідного фонду України і резервування в процесі земельної реформи цінних для заповідання природних територій та об' єктів. Збереження та раціональне використання ресурсів флори й фауни здійснюватиметься таким шляхом:
організації комплексного моніторингу стану популяції тваринного й рослинного світу та створення і ведення державного кадастру;
розроблення та впровадження сучасних наукових методів оцінки оптимальних рівнів використання біологічних ресурсів;
розроблення та впровадження державних регіональних і міждержавних програм з охорони, використання та відтворення видів рослинного й тваринного світу, яким загрожує зникнення внаслідок негативного впливу господарської діяльності.
Програмою передбачається ефективне використання лікувальних ресурсів. Для цього необхідно здійснити наукові розробки оцінки перспективних рекреаційних територій державного значення, картування й затвердження їх як зон, що не підлягають приватизації, провести роботи з медичного зонування курортно-рекреаційних територій України. На основі проведених наукових досліджень скласти територіальні комплексні схеми охорони навколишнього природного середовища основних курортно-рекреаційних регіонів.
Підсумувавши наведене, можна стверджувати, що виконання Державної програми охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в значній мірі залежатиме від екологізації всіх видів антропогенної діяльності. Під екологізацією розуміють поширення екологічних принципів та підходів на всі сфери життєдіяльності людського суспільства: культуру, науку, виробництво та соціальні явища. Таким чином, головне завдання - це запровадження загальної екологічної освіти та виховання з метою формування екологічно свідомого ставлення до навколишньої природи, встановлення гармонійних зв'язків між нею та антропогенною діяльністю. З цією метою у відносинах між природою та потребами людського суспільства необхідно визначити науково обгрунтований оптимум, коли якість життя людини, що визначається сукупністю екологічних, матеріальних, духовних та соціальних запитів, забезпечуватиметься з урахуванням можливостей природного розвитку як окремих екосистем, так і біосфери загалом, не порушуючи встановленої в природі динамічної рівноваги.
- Розділ і. Теоретичні засади регіональної економіки
- Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- Визначення предмету курсу
- 1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- 1.4. Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"
- 1.5. Завдання і структура курсу "Регіональна економіка"
- Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів. План викладу матеріалу
- 2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- 2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил.
- 2.3. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.
- 2.4. Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва
- 2.5. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
- 2.6. Основні напрями формування та удосконалення територіальної організації виробництва
- Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства. План викладу матеріалу
- 3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства.
- Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори
- 3.3. Принципи економічного районування
- Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів
- 3.4. Економічне районування і його практичне значення
- Особливості районування та сучасна мережа економічних районів
- 3.6. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- Тема 4. Регіони у системі територіального поділу праці План викладу матеріалу
- 4.1.Територіальний поділ праці – основа формування
- Економічних районів
- 4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- 5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- 5.2. Об’єкти і суб’єкти державної регіональної політики
- 5.3. Основні цілі державної регіональної економічної політики
- 5.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- 5.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- 6.1. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- 6.2. Цiльова організаційно-правова база реалізації регіональної економічної полiтики
- 6.3. Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- Розділ II. Економіка україни як цілісна соціально-економічна система
- Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах План викладу матеріалу
- 7.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- 7.2. Структура економіки, її сутність та поняття
- 7.3. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- 7.4. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України План викладу матеріалу
- 8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
- 8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов
- 8.3. Балансові, промислові, геологічні та прогнозні запаси сировини і палива (корисних копалин)
- 8.4. Населення і трудовий потенціал України
- 8.4.1. Чисельність, склад і структура населення України.
- 8.4.2. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
- 8.4.3. Міграційні процеси та їх види
- 8.4.4. Особливості формування та розселення сільського та міського населення
- 8.4.5. Зайнятість населення та державна політика зайнятості
- Тема 9. Міжгалузеві комплекси та регіональні особливості їх розвитку План викладу матеріалу
- 9.1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення
- 9.2. Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів
- 9.3. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- Тема 10. Економіка України як регіональна система та її розвиток у ринкових умовах План викладу матеріалу
- 10.1. Методологічні основи і сутність регіональної економіки
- 10.2. Основні передумови регіонального економічного розвитку
- 10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- 10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- 10.5. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- Тема 11. Особливості розвитку продуктивних сил регіонів України (на прикладі Донецького регіону) План викладу матеріалу
- Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни.
- Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- Територіальна і галузева структура господарства регіону
- Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- Тема 12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури План викладу матеріалу
- 12.1. Міжнародний поділ праці, його суть і значення у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків
- 12.1.2. Механізм зовнішньоекономічної діяльності України: сутність та принципи формування
- Зовнішньоторговельна діяльність України на сучасному етапі
- 12.4. Економічні зв'язки України з країнами снд
- 12.5. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
- 12.6. Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему
- 12.7. Гармонізація законодавства України з законодавством єс
- Розділ іv. Економіка природокористування та охорони навколишнього природного середовища.
- Тема 14. Наукові засади раціонального природокористування. План викладу матеріалу
- 14.1. Еволюція економічних принципів природокористування
- 14.2. Еколого-економічні засади раціонального природокористування
- 14.3. Напрями раціонального природокористування в галузях народного господарства
- Тема 15. Економічний моніторинг та система екологічної інформації План викладу матеріалу
- 15.1. Стан навколишнього природного середовища в Україні
- 15.2. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- Тема 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища План викладу матеріалу
- 16.1. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- 16.2. Міжнародні природні ресурси та співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища
- Економічний механізм природокористування.
- Тема 17. Економічна та соціальна ефективність упровадження природоохоронної діяльності.
- 17.2. Державна програма охорони навколишнього природного середовища
- 17.3. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу
- 17.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- 17.5. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- Література