8.4.2. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
Чисельність населення зростає за рахунок відтворення (природного руху). Відтворення населення — процес безперервного відновлення поколінь людей в їх історичній обумовленості, основне поняття демографії, яке визначає її предмет, тобто сукупність методів дослідження, процесів, які підлягають вивченню й управлінню в межах демографічної політики.
В демографії існує три підходи до визначення відтворення населення, в основу яких покладено три види руху населення: природний, міграційний, соціальний.
Характерною особливістю природного руху населення України за останні роки є помітне скорочення його приросту. Під приростом населення розуміють збільшення чисельності жителів будь-якої території (області, району, населеного пункту) за будь-який проміжок часу (рік, період між переписами тощо). Такий приріст населення називається загальним і оцінюється у абсолютних чи відносних величинах.
Абсолютні величини приросту визначаються як різниця між кількістю населення даної території на кінець контрольованого періоду та на його початок і можуть бути додатними (позитивними) або від'ємними (негативними). Абсолютні значення загального приросту беруться за основу кількісних оцінок чисельності (динаміки) населення.
Відносні показники приросту визначаються у темпах приросту або через різні коефіцієнти. Темп приросту — відношення абсолютної величини приросту до загальної чисельності населення на початку досліджуваного періоду, що вимірюється у відсотках. Серед коефіцієнтів найбільшим поширенням користується відношення абсолютної величини загального приросту населення до пересічної за досліджуваний період чисельності населення даної території, яке вимірюється у проміле (%о), тобто показує величину приросту на 1000 жителів. Величина загального приросту населення складається з природного та механічного (міграційного) приросту.
Природний приріст населення (ПП) визначається алгебраїчною різницею між чисельністю народжених (Н) і померлих (П) на певній території за певний проміжок часу (обчислюється на 1000 жителів за рік).
Народжуваність в Україні протягом останніх десятиріч зменшується. Загальний коефіцієнт народжуваності знизився з 13,3% у 1989 р. до 8,1% у 2002 р. (у містах з 13,6% до 7,7, в селах - з 12,9% до 9,0). Переважна більшість дітей (82,6 % у 2001 р.) народжуються жінками віком до 30 років. Через зменшення показників шлюбності населення і поширення незареєстрованих шлюбів (шлюбів де-факто) зростає частка дітей, народжених жінками, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Сумарний коефіцієнт народжуваності (кількість дітей, народжених однією жінкою впродовж усього життя) зменшився з 1989 р. уміських поселеннях удвічі, у сільських півтора рази. Більшість шлюбних пар обмежуються однією дитиною. За сумарним коефіцієнтом народжуваності області України чітко розподіляються на 3 групи: східні — з найменшими показниками (коефіцієнт — менше 1 дитини: Донецька, Луганська, Харківська, Дніпропетровська та Запорізька області), західні — з відносно високими показниками (1,3-1,6) та інші області — з коефіцієнтом від 1 до 1,3
Загальноєвропейські тенденції народжуваності не дають підстав очікувати істотного збільшення сумарних коефіцієнтів народжуваності впродовж наступних 10-15 років. Втрати ненародженими внаслідок епідемії ВІЛ/ СНІДу протягом 2003 - 2010 р. р. можуть становити 100 - 200 тис У зв'язку з тим, що негативні тенденції у динаміці народжуваності посилюються, ці втрати матимуть істотний вплив на формування молодих поколінь. Тільки після 2015 р. за умови зміни репродуктивних настанов можна розраховувати на підвищення цього показника до 1,35 -1,45 у розрахунку на одну жінку. Слід підкреслити, що і такий варіант розвитку не забезпечуватиме навіть просте заміщення поколінь.
В Україні поступово поліпшується показник очікуваної тривалості життя при народженні, який є вищим, ніж у країнах із середнім рівнем розвитку людського потенціалу — 66,9 проте, поступається такому у країнах з високим рівнем розвитку людського потенціалу, де він дорівнював 77,0.
Показник загальної смертності є вищим, ніж у країнах із середнім рівнем розвитку людського потенціалу .
Структура смертності населення за окремими нозологічними причинами за останні роки залишається стабільною: перше місце займають хвороби системи кровообігу (61,3 %), друге - злоякісні новоутворення (13,5%), третє - нещасні випадки, отруєння та травми (9,8 %), четверте - хвороби органів дихання (6,9 %). За останні роки серед причин смертності називають так звану соціально детерміновану смертність, пов'язану зі зловживанням алкоголю, наркотиків і тютюну, туберкульозом, ВІЛ/СНІДомта самогубствами.
Зберігається позитивна динаміка зменшення рівня смертності дітей віком 0-14 років. Смертність немовлят з другої половини 90-х р.р. систематично зменшується. Основною причиною позитивних змін стало поліпшення охорони здоров'я дитинства.
Найгострішою демографічною проблемою України є неухильне і поки що неподолане зростання смертності населення працездатного віку. Показники смертності цього контингенту є найрухливішими і саме вони визначають динаміку середньої тривалості життя населення.
Для України характерні істотні розбіжності смертності населення, за якими регіони країни можна об'єднати у три групи. До першої (з найсприятливішими показниками) належать Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області та м. Київ.
Друга група складається переважно з областей центральної частини України: Вінницької, Волинської, Житомирської, Запорізької, Київської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Харківської, Черкаської. Сюди ж належить також Автономна Республіка Крим. Для другої групи характерні середні показники смертності та тривалості життя населення.
У більшості областей півдня і сходу України (третя група — Дніпропетровська, Донецька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Чернігівська області) параметри режиму смертності є вкрай несприятливими. Тут середня очікувана тривалість життя при народженні на 1,47 року менша, ніж загалом в Україні; відмінності цього показника за статтю найвідчутніші; а частка тих, хто доживає до старості, — найменша.
Зміни, що відбулися за останнє десятиріччя у народжуваності, смертності та природному прирості населення України, безпосередньо впливають на його вікову структуру.
Процес старіння населення є результатом передусім зменшення народжуваності та збереження її впродовж тривалого періоду на рівні, що не забезпечує навіть простого відтворення поколінь. В економічно розвинутих країнах до цього додається вплив зростання середньої тривалості життя населення. Істотною протидією старінню населення цих країн є міграція, оскільки приїжджає, в основному, молодь. В Україні ж, як і в більшості країн з перехідною економікою, міграція посилює вплив низької народжуваності, а помітного зростання середньої тривалості життя населення, особливо старшого віку, не спостерігається. Нині питома вага осіб у віці 60 років і старше в загальній чисельності населення становить 21,4 % і є однією з найвищих у світі.
Протягом останнього десятиліття міграційні процеси відбувалися за нових географічних, правових та економічних умов, пов'язаних з виникненням нових незалежних держав, ринковими реформами, входженням України до міжнародної системи обміну населенням.
- Розділ і. Теоретичні засади регіональної економіки
- Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- Визначення предмету курсу
- 1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- 1.4. Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"
- 1.5. Завдання і структура курсу "Регіональна економіка"
- Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів. План викладу матеріалу
- 2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- 2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил.
- 2.3. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.
- 2.4. Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва
- 2.5. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
- 2.6. Основні напрями формування та удосконалення територіальної організації виробництва
- Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства. План викладу матеріалу
- 3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства.
- Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори
- 3.3. Принципи економічного районування
- Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів
- 3.4. Економічне районування і його практичне значення
- Особливості районування та сучасна мережа економічних районів
- 3.6. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- Тема 4. Регіони у системі територіального поділу праці План викладу матеріалу
- 4.1.Територіальний поділ праці – основа формування
- Економічних районів
- 4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- 5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- 5.2. Об’єкти і суб’єкти державної регіональної політики
- 5.3. Основні цілі державної регіональної економічної політики
- 5.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- 5.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- 6.1. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- 6.2. Цiльова організаційно-правова база реалізації регіональної економічної полiтики
- 6.3. Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- Розділ II. Економіка україни як цілісна соціально-економічна система
- Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах План викладу матеріалу
- 7.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- 7.2. Структура економіки, її сутність та поняття
- 7.3. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- 7.4. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України План викладу матеріалу
- 8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
- 8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов
- 8.3. Балансові, промислові, геологічні та прогнозні запаси сировини і палива (корисних копалин)
- 8.4. Населення і трудовий потенціал України
- 8.4.1. Чисельність, склад і структура населення України.
- 8.4.2. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
- 8.4.3. Міграційні процеси та їх види
- 8.4.4. Особливості формування та розселення сільського та міського населення
- 8.4.5. Зайнятість населення та державна політика зайнятості
- Тема 9. Міжгалузеві комплекси та регіональні особливості їх розвитку План викладу матеріалу
- 9.1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення
- 9.2. Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів
- 9.3. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- Тема 10. Економіка України як регіональна система та її розвиток у ринкових умовах План викладу матеріалу
- 10.1. Методологічні основи і сутність регіональної економіки
- 10.2. Основні передумови регіонального економічного розвитку
- 10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- 10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- 10.5. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- Тема 11. Особливості розвитку продуктивних сил регіонів України (на прикладі Донецького регіону) План викладу матеріалу
- Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни.
- Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- Територіальна і галузева структура господарства регіону
- Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- Тема 12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури План викладу матеріалу
- 12.1. Міжнародний поділ праці, його суть і значення у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків
- 12.1.2. Механізм зовнішньоекономічної діяльності України: сутність та принципи формування
- Зовнішньоторговельна діяльність України на сучасному етапі
- 12.4. Економічні зв'язки України з країнами снд
- 12.5. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
- 12.6. Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему
- 12.7. Гармонізація законодавства України з законодавством єс
- Розділ іv. Економіка природокористування та охорони навколишнього природного середовища.
- Тема 14. Наукові засади раціонального природокористування. План викладу матеріалу
- 14.1. Еволюція економічних принципів природокористування
- 14.2. Еколого-економічні засади раціонального природокористування
- 14.3. Напрями раціонального природокористування в галузях народного господарства
- Тема 15. Економічний моніторинг та система екологічної інформації План викладу матеріалу
- 15.1. Стан навколишнього природного середовища в Україні
- 15.2. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- Тема 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища План викладу матеріалу
- 16.1. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- 16.2. Міжнародні природні ресурси та співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища
- Економічний механізм природокористування.
- Тема 17. Економічна та соціальна ефективність упровадження природоохоронної діяльності.
- 17.2. Державна програма охорони навколишнього природного середовища
- 17.3. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу
- 17.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- 17.5. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- Література