70 Міграційні зрушення в контексті розвитку ринку праці

Міграція робочої сили - це головний вид як зовнішньої, гак і внутрішньої міграції, причому в країнах розвиненої рин­кової економіки міграція є результатом співвідношення між пропозицією робочої сили і попитом на неї, що склалося на ринках праці різних регіонів чи різних країн. Хоча зміни мож­ливостей зайнятості відіграють вирішальну роль у формуванні міграційного обміну робочою силою між окремими країнами і регіонами, а напрямки міграційних потоків - досить стабільні, міграція робочої сили, як свідчить аналіз обсягів і потоків міжнародних міграцій за 1950 - 1990 рр., надзвичайно рідко є безпосереднім відгуком на ринкові коливання, її обсяги кори­гуються урядовими заходами, спрямованими перш за все на збалансування пропозиції робочої сили з боку власного насе­лення з наявними в країні робочими місцями.В умовах значного структурного безробіття міграція є ефективним способом регулювання ринку праці, причому імміграція сприяє забезпеченню ро­бочою силою тих виробництв і підприємств, що не користують­ся попитом з боку корінного населення, а еміграція призводить до зростання рівня зайнятості або за рахунок прямого відпливу представників тих професійних груп, що не користуються попи­том на місцевих ринках праці.Еміграція взагалі сприяє скороченню пропозиції робочої сили і зростанню загальної чисельності трудоактивного населення. Зворотна міграція взагалі у світі в широких масштабах спостерігається тільки після другої світової війни. Як демоекономічне явище цей вид міграції являє собою повернення на батьківшину після перебування й країні імміграції, коли одні групи замінюються іншими. Пізніше мігранти, що повернули­ся додому, можугь знов емігрувати на певний строк або назав­жди, причому аналіз міжнародних по'юків первинної і вторин­ної міі ранії не виявляє зв'язку між її напрямками, хоча фор­мування стабільних міграційних потоків, особливо зовнішніх, є насамперед наслідком саме зворотної міграції. Взагалі не­обхідно зазначиш, що зворотна ми рація характерна головним чином для міжнародного обміну робочою силою; внутрішні по-юки мають більшою мірою посіїйний характер.Зворотна міграція максимально відбиває наявнісгь полігичпих у згоджень між державами і можливість вільного обігу робочої сили в межах єдиного ринку праці. Під дією цих регуля­торів відбувається оберт робочої сили, наприклад, між Україною і певними ренонами Сибіру, Далекого Сходу, Африки тощо. Аж до теперішніх часів основним напрямком зворотної міграції був первинний виїзд робочої сили з України з наступ­ною ротацією груп (тих, що повернулися) новими. Про це свідчагь хоча б відомості про масштаби трудової діяльності ук­раїнських громадян у країнах Східної Європи і навпаки - іно­земців в Україні. Якщо другий контингент ледь налічує 20000 осіб (причому гретина працюючих в Україні іноземців -в'єтнамці), то за непрямими оцінками чисельність громадян Ук­раїни, то працюють нині за кордоном, перевищує 600000.