3.4.Чинники трудової активності

Базою формування трудової активі юсі і, безумовно, с працезда шість, звичайно повна, але інколи - час<кова (залиш­кова). У загальному розумінні працездатність вишачається на­самперед станом здоров'я, але сучасне виробництво ставить більш високий рівень вимог до робочої сили. Відповідно сучас­на трактовка працездагності містить також певний освітній і професійно-кваліфікаційний ценз. Однак цього теж не досить. Необхідний ще відповідний потяг до прані, тобто трудова ак­тивність.

Головним узагальнюючим факгором її формування є соціально-економічні умови життєдіяльності, псіполоігші насганови і економічні стимули трудової діяльності. Суттєві ко­рективи при цьому вносяться соціопсихологічним оточенням, що формуються відповідно до загальних ідеологічних і політич­них настанов держави і одночасно поділчють всю сукупність населення на окремі групи за професіями, освітою, соціальним статусом, рівнем добробуту, сімейним станом тощо.

Таким чином, перелік чинників, що формують кон­кретні рівні трудової активності, містить такі групи.

Соціально-демографічпі: стать, вік, сімейний стан,

наявність малолітніх дітей, утриманців і членів сім'ї, які потре­бують систематичного догляду, стан здоров'я.

Цємоекономічні: рівень освіти і професійно-кваліфіка­ційної підготовки, рівень доходів і їх співвідношення з можли­вим заробітком, наявність інших (крім заробітної плати) дже­рел життєдіяльності.

Соціопсихологічш: мобільність (професійна, галузева,

територіальна), ставлення до легальної і нелегальної трудової діяльності, готовність до зміни при необхідності первинних умов своєї трудової діяльності, настанови на рівень інтенсив­ності праці (орієнтація на часткову, повну або вторинну зай­нятість).

Економічні: потреба в робочої силі, рівень оплати праці і його співвідношення з прожитковим мінімумом, мож­ливості працевлаштування після перекваліфікації.

Вплив перелічених чинників помітно диференційований по території. Насамперед виділяються індустріальні регіони з переважною концентрацією великих підприємств, які навіть за умов швидкої приватизації збережуть потребу в великій кількості найманих працівників; відповідно і населення цих регіонів виявляє підвищений подяг до найманої праці, яка тут градиційно забезпечує не лише прибутки, а й соціальний статус.

Міста, що є крупними центрами не тільки промисло­вості, а й торгівлі, культури, науки, можливо рекреації, поряд з високорозвиненин державним сектором економіки мають за-зодки приватного сектору, сімейних підприємств тощо. Це за-зезпечує більш високу орієнтацію їх жителів не на найману працю, а на самозайнятість; дружини та інші члени родин влас­ників малого бізнесу взагалі досить рідко пропонують свою ро­бочу силу на ринках праці. Така ситуація є характерною в ціло­му для західних областей України.

Мещканці сільських регіонів, котрі не пропонують свою робочу силу як маятникові мігранти в міських населених пун­ктах, - зорієнтовані на потреби сільських ринків праці, з їх вже нині обмеженою місткістю для найманих працівників. Відповідно формуються і особливості потягу до трудової діяль­ності, прагнення створити власне фермерське господарство то­що,

Перелічені особливості, хоча й досі загально окреслені, вимагають відповідної диференціації акцентів в оцінках масш­табів пропозиції робочої сили і розробці перспективних оцінок чисельності трудоактивцих контингентів населення.

Аж до теперішніх часів головним напрямком регулюван­ня трудової активності було прагнення забезпечити її зростан­ня з метою залучення до суспільного виробництва все більшої маси працездатного населення. Економіка розвивалась пере­важно екстенсивним шляхом, продуктивність праці була низь­кою, адміністрація підприємств аж ніяк не була зацікавлена в скороченні чисельності працюючих.

Формування ринкових відносин принципово змінило (або змінить в недалекому майбутньому) рівень і пропорції зай­нятості^ скороченню потреби в робочій силі також сприяє спад виробництва. 1 хочц нині загальна чисельність незайнятого на­селення порівняно невелика, масштаби пропозиції робочої си­ли об'єктивно перевищують потреби в ній діючого виробницт­ва. Це зумовлює-відповідні зміни в регулюванні трудової актив­ності: важливим напрямком стає її зниження, зокрема це сто­сується пенсіонерів за віком, жінок, які мають малих дітей, дружин підприємців, військовослужбовців, шахтарів тощо.

Для з'ясування мотивів і визначення рівнів трудової ак­тивності, притаманних кожній соціодемографічній групі, про­вадяться відповідні вибіркові обстеження. За Їх результатами .визначається конкретний перелік чинників, шо є найваж­ливішими для кожної групи населення. Визначаються також рівні трудової активності і масштаби пропозиції робочої сили з боку цієї групи іш місцевих ринках праці.