3. Демографічна ситуація в Україні

Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризу­ється тільки їй властивими особливостями, що зумовлені специфікою суспільно-політичного розвитку, рівнем мате­ріального забезпечення, національно-культурними традиці­ями, побутом, духовністю. На сучасну демографічну ситуа­цію ще й досі суттєво впливають штучно створені умови.

Це: голодомори 1921, 1932-1933 рр. та 1946 р., які в цент­рі Європи на очах всього світу призвели до загибелі 10 млн. чол., війна 1941-1945 рр. - це ще більше 7 млн. чол. та Чорнобильська катастрофа 1986 р.

Демографічна ситуація, що склалася в Україні набуває критичного характеру. Довготривале уповільнення темпів загального приросту населення, зниження за останні ЗО років коефіцієнта народжуваності на 40 % та зростання коефіцієнта смертності на 87 % призвели до того, що вперше в історії країни в 1991 році почався процес депо­пуляції, за якого кількість померлих стала перевищувати число народжуваних. При цьому така тенденція збереже­ться до 2010 року. Чисельність населення нашої країни скоротилась з 51,8 млн. чол. у 1989 році до 50,8 млн. чол. на кінець 1998 року, при цьому 92% загального зменшення складають сільські жителі. Депопуляційний процес розпо­чався в сільській місцевості в 1979 р., а на загальнонаціо­нальний рівень вийшов в 1991 році, тобто 1991 рік відкрив рахунок від'ємного приросту населення. Демографічна си­туація в Україні набула критичного характеру і має багато ознак. Головна з них - погіршення умов відтворення сім'ї як первинного елементу формування трудового потенціалу і як найважливішого соціального інституту нашого суспіль­ства. Умови відтворення сімї слід розглядати не тільки як матеріальні (хоча вони є і головним, системоутворюючим компонентом відтворення сім'ї), але й соціально-психоло­гічні.

Швидке погіршення соціально-економічних умов життя тягне за собою неадекватність соціально-психологічних ре­акцій людини, змінює її ставлення до сім'ї, до праці. Психі­чні розлади, алкоголізм, зловживання іменними "соціаль­ними токсинами" і лікарськими засобами, розлад сімейного життя, бездоглядність дітей "квітнуть" там, де послаблені соціальні зв'язки, де відносини мають безособовий харак­тер. Там, де господарча і особливо виробнича діяльність у занепаді, починають відчуватися негативні наслідки для здоров'я і добробуту населення, збільшуються випадки психічних розладів, зростає злочинність.

Бідність виснажує, схиляє до стомленості та апатії, по­роджує зневіру та відчай, зумовлює такий душевний стан, який не тільки може викликати психічне і соматичне за­хворювання, але й спонукати до злочину, насильства. За останні п'ять років середня тривалість життя людей скоро­тилась і складає 68 років і тепер на добрий десяток років ми відстаємо від розвинутих європейських країн.

Загальною причиною такої демографічної ситуації в останні роки стало падіння життєвого рівня населення, що виявилось у зменшенні сукупного доходу сімей, відставан­ні заробітної плати від росту цін, зростанні прихованого безробіття, зниженні як обсягів житлового будівництва, так і пільгового (безкоштовного) отримання житла молоди­ми сім'ями від держави. Перед нашим суспільством гостро постало питання відновлення "демографічної рівноваги" (для того, щоб підтримувати природний приріст на відпо­відному рівні, вважаючи цей рівень бажаним, необхідно мати 1,5-2,5 дитини в середньому на сім'ю).

В даний час для демографічної ситуації характерні два негативні процеси - старіння населення та від'ємний при­родний приріст.

Питома вага покоління, старшого за 60 років, складає 21 %, однак старіння відбувається не за рахунок продов­ження життя людей, а за рахунок зниження питомої ваги молодих вікових груп до 16 років.

Нині Україна входить в число країн Європи з найниж­чою народжуваністю поряд з Іспанією, Італією, Німеччи­ною та Росією. Рівень народження в цих країнах низький, а дитяча смертність у 2 рази вища, ніж в Японії та Шведи; в 1,5 раза вища, ніж у США. Разом з тим зростає кількість дітей з порушеною психікою, частка їх складає 3,65 % від усього підростаючого покоління, тобто психічно неповно­цінною є кожна 30-та дитина, або кожен 30-й громадянин в майбутньому.

Не менш важливим чинником, що спричиняє кризовий стан демографічного розвитку країни, є стрімке зростання рівня смертності і безпрецедентне для мирного часу скоро­чення тривалості життя. Особливістю всіх демографічних показників є парність показників, протилежна їх спрямо­ваність, взаємообумовленість і залежність (народження -смерть, вибуття - прибуття, шлюб - розлучення). Ці власти­вості є системоутворюючими факторами, що формують населення як систему з усіма його якостями. Аналіз систе­ми показників відтворення населення та трудового потен­ціалу є складовою частиною управління його відтворенням, розробки регіональних програм здоров'я з метою усунення факторів, що негативно впливають на демографічні про­цеси, поліпшення профілактичної та роз'яснювальної робо­ти серед населення, зміцнення матеріально-технічної бази медичних установ та лікувально-профілактичних закладів.

Вирішення демографічних проблем в Україні необхідно розглядати на національному та регіональному рівнях. В іншому випадку, несприятлива демографічна ситуація бу­де поглиблюватись і негативно впливатиме на соціально-економічні показники розвитку як окремих регіонів, так і держави в цілому.