15.5. Методи оцінювання показників виробництва товарів та послуг за порівнянними цінами

Основні макроекономічні показники СНР насамперед оцінюються в поточних ринкових цінах, що реально склалися в економіці конкретного року. Поточні ціни є вимірником фактичних співвідношень результатів економічної діяльності окремих секторів та галузей, виробництва та споживання, а також багатьох інших макроекономічних процесів, що їх відбивають окремі та зведені рахунки. Проте досліджуючи зміну рівня, співвідношень та структури показників СНР у часі, вдаються до переоцінювання їх в порівнянні ціни.

Таке переоцінювання уможливлює міждержавні порівняння темпів зростання ВВП та інших показників СНР, дослідження характеристик зміни економічної ринкової кон’юнктури, динаміки продуктивності праці, зміни реального рівня життя населення, структурних зрушень у співвідношеннях між окремими галузями та секторами економіки тощо.

Переоцінювання рівня галузевих показників обсягу виробництва у СНР за порівнянними цінами можна виконати трьома методами.

Метод безпосереднього переоцінювання передбачає оцінювання продуктів та послуг звітного періоду за цінами періоду, з яким виконується порівняння. На практиці такий метод застосовується в сільському господарстві та деяких інших галузях-виробниках, що мають відносно сталий і невеликий асортимент продукції, який здебільшого отримується (виробляється) сезонно.

Метод дефляції полягає у використанні для перерахунків, по-перше, фактичної вартості виробленої продукції звітного періоду а по-друге, агрегатного індексу цін, розрахованого за формулою Пааше. Вартість звітного обсягу товарів та послуг у базисних цінах при цьому обчислюють за формулою:

= :.

Щоб зрозумілішою стала методика такого розрахунку, слід узяти до уваги, що в даному разі індекс цін Пааше розраховується за вибіркою товарів-представників продукції (послуг) галузі, а агрегати q₁p₀ та q₁p₁ охоплюють весь реальний випуск продукції.

Як варіант застосовують прийом подвійного дефлятування, розраховуючи показник доданої вартості в порівнянних цінах. При цьому остання обчислюється як різниця окремо перерахованих за допомогою відповідних індексів-дефляторів показників випуску продукції та обсягу проміжного споживання.

Метод індексів фізичного обсягу передбачає переоцінювання з використанням індивідуальних індексів кількості вироблених продуктів та послуг:

q₁p₀ = q₀p₀i_q,

де q₀p₀ — загальна вартість конкретних товарів (послуг), вироблених у базовому періоді; i_q — індивідуальні індекси кількості окремих товарів та послуг.

Цей метод найчастіше застосовують, коли йдеться про вартість неринкових товарів та послуг (ціни є вельми умовними або просто не існують чи можуть бути прирівняні до витрат як, скажімо, послуги органів державного управління, безкоштовна соціальна допомога тощо). Часто індекси кількості наданих послуг за такого розрахунку умовно відносять до динаміки кількості зайнятих у відповідних організаціях.

Зведений індекс-дефлятор стосовно ВВП відповідає агрегатному індексу цін Пааше, а за методикою практичного розрахунку він є середньогармонічним зваженим індексом, в якому як варіанти присутні індекси цін на кінцеву продукцію та послуги окремих галузей:

= =,

де q₁p₁ —вартість продукції та послуг галузей у поточних цінах звітного періоду; i_p — галузеві індекси цін на продукцію та послуги.

За наявності відповідної інформації дефлятор ВВП можна також розрахувати як співвідношення індексів вартості валового внутрішнього продукту в поточних цінах та індексу фізичного обсягу ВВП:

= :=:.

Розрахований таким способом індекс має назву неявного дефлятора.

Зауважимо, що обчислення агрегату q₁p₀ спирається на індивідуальні індекси кількості вироблених товарів та послуг у натуральних вимірниках i_q = . Номенклатури товарів та послуг, щодо яких здійснюється статистичне спостереження цін та обсягів виробництва в натуральному виразі, мають певні відмінності одна від одної, що на практиці може призвести до розбіжності значень індексів-дефляторів ВВП, розрахованих викладеними методами.

Крім розглянутого дефлятора ВВП, зміни цін на макрорівні характеризують індекси-дефлятори національного доходу та валового національного продукту.

Зміни цін у споживчому секторі економіки на макрорівні відбивають індекс-дефлятор загального обсягу споживання населення, індекс споживчих цін, зведений індекс роздрібних цін на товари та послуги населенню, індекс цін та тарифів на платні послуги.

Індекс купівельної спроможності грошей по країні в цілому дістають як значення, обернене до значення індексів-дефляторів ВВП, ВНП та НД. Для споживчого сектору окремо його значення є оберненим до значення індексу споживчих цін. Додаткову характеристику при цьому можна дістати як значення, обернене до значення індексу-дефлятора обсягу загального споживання населенням матеріальних благ та послуг.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть особливості статистичного спостереження за рівнем цін виробників та цінами споживання.

2. У чому полягає різниця зведених індексів цін, розрахованих за методологією Ласпейреса, Пааше та Фішера?

3. Що називають ефектом Гершенкрона? Яка причина його виникнення?

4. Поясніть суть і практичне значення та назвіть недоліки рекурсивної моделі розрахунку зведених індексів цін за рік на підставі помісячних індексів динаміки цін.

5. Які причини зумовили використання методу стандартних ваг при регіональних та міжнародних порівняннях цін і тарифів?

6. Маємо дані про ціни та обсяги реалізації на споживчих ринках за двома видами продукції рослинництва:

Виконайте розрахунки:

1) індексів середніх цін за кожним товаром на двох ринках разом;

2) зведених для кожного ринку та зведеного по двох ринках індексів цін за двома товарами разом.

Порівняйте рівні цін, скориставшись методом стандартних ваг, на двох ринках та зробіть висновки.

7. Поясніть сутність методів дефляції та подвійного дефлятування при оцінюванні динаміки ВВП в порівнянних цінах.

8. Чим пояснюється різниця в результатах розрахунку дефлятора ВВП з використанням середньогармонічного індексу цін та методом співвідношення індексу вартості та індексу фізичного обсягу ВВП?