logo search
Лекції по УТР(Задорожна)

9.9 Загальна характеристика зовнішньоміграшйного руху в Україні

9.1. Понятійний апарат

Міграція (міграціо - переселення) - переміщення робочої сили (працездатних мігрантів) через кордони тих чи інших те­риторій, країн, населених пунктів зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш трипалий час.

Однією з основних ознак міграції є перетин адміністра­тивних кордонів регіону. Тому перш за все відокремлюють зовнішню, тобто пов'язану з перетином державного кордону, і внутрішню^ тобто таку, що відбувається в межах держави, міграції. Зовнішні міграції мають також назву міжнародних, У практиці МОП прийнятий різний поділ міжнародних міграцій. Зокрема, на міжконтинентальну, внутрішньоєвропейську, внутрішньоблокову (йдеться про блоки окремих держав, у ме­жах яких діють спрощені процедури обміну робочою силою). У практиці України та Інших країн СНД аналогічний поділ пере­дбачає групування міграційного руху на ближнє і далеке за­рубіжжя.

Внутрішня міграція є частиною міжпоселенних пе­реміщень робочої сили, і жодні внутрішньопоселенні пе­реміщення (наприклад, зміна місця проживання в межах того ж самого міста) не можуть розглядатися як міграція робочої сили.

За територіальною ознакою розрізняють міграцію сільської і міської робочої сили, міжміську міграцію і міграцію в межах сільської місцевості - міграційні потоки "село - місто", "місто - місто", "місто - село", "село - село". Вирішальне зна­чення має міграція робочої сили "село - місто", але з розвит­ком урбанізації зростає роль міграцій "місто - місто".

Розрізняють також міграцію внутрішньообласну і міжоб­ласну, внутрішньорайонну і міжрайонну.

Залежно від тривалості переміщень робочої сили розрізняють постійну (незворотну) та зворотну міграцію. Незво-ротний характер мають звичайно переміщення сільських жителів до міст, міжконтинентальний рух робочої сили, а зворот­ний - переїзди, що викликані роботою за контрактом або нав­чальні міграції.

Іноді в складі міграцій робочої сили виділяють також се­зонну та маятникову міграції, які відокремлюють від "стаціонарної", або власне міграції.

За способом реалізації міграції робочої сили розділяють­ся на організовану, що здійснюється за участю державних або громадських структур і з їх допомогою, та неорганізовану (індивідуальну, самостійну), яка відбувається власними силами мігрантів без матеріальної або організаційної допомоги будь-яких установ. У світі накопичений багатий досвід організації міграційного обміну робочою силою. Так, в історичному роз­витку міжнародних міграцій суттєву роль відігравали різні емігрантські агенції і бюро, спеціальні урядові установи по еміграції та імміграції робочої сили тощо. Суспільне регульова­на міграція в нашій країні традиційно містила організований набір робочої сили, сільськогосподарське переселення і міграцію за закликами громадських організацій.

У межах класифікації міграційних потоків за мотивами переїзду можна сформувати такі основні групи:

9.2 Показники міграції та методи їх розрахунку .

Аналіз міграційних переміщень (не тільки потенційних, а й фактично реалізованих) пов'язаний з багатьма труднощами, що зумовлені неточністю обліку. Ця проблема є типовою практично для всіх країн світу, причому по відношенню не гільки до внутрішньої, а й до зовнішньої міграції. За даними статистичної звітносгі можна більш-менш точно визначити контингент прибулих до того чи іншого населеного пункту; що ж сто­сується потоків вибулих, то про них органи статистики дають недосіатньо достовірну інформацію.

Проте, якщо є необхідність проаналізувати всю наявну інформацію, то доцільно застосовувати такий комплекс показ­ників.

І. Характеристики масштабу міграції:

1) потік міграції по прибуттю - чисельність прибулих (І);

2) потік міграції по вибуттю - чисельність вибулих (Е);

3) обсяг міграції - сума нисельностей прибулих та вибулих, тобто загальна чисельність осіб, що здійснили міграційні пе­реміщення протягом поточного періоду (Q= І + Е) ,

4) сальдо міграції - різниця між чисельностями прибулих та вибулих, тобто результативність міграційного руху (S= І - Е).