Лекції по УТР(Задорожна)

3.3. Стандартизація вікових коефіцієнтів як метод побудови узагальнюючого показника, трудової активності

Аналітичні розрахунки вікових рівнів трудової активісті звичайно виконуються за п'ятирічними групами, тобто зактично на кожну сукупність населення розраховується при-інзно 11 коефіцієнтів (від 16 до 70 років). Зрозуміло, що вень трудової активності населення 30-34 років набагато ви- щшї, ніж 65-69-річних, помітні розбіжності і в інших групах. У тих випадках, коли сукупності населення суттєво відрізняються за віковим складом, висновки, що спираються на загальні (або навіть спеціальні) коефіцієнти трудової активності можуть бути помилковими. Для виконання коректного аналізу і відокремлення саме різниці в трудовій активносгі населення необхідно елімінувати вплив різниці вікового складу.

З цією метою застосовується спеціальний методочний засіб: стандартизація, подібний до розрахунків індексів поспйно-го складу в економічній статистиці. При ньому кожна група порівнюється з певним загальним еталоном або стандаргом.

Вважатимемо, що вікові рівні трудової активності позначаються як /у » питома вага кожної вікової групи - 5'у, рівні трудової активності стандартного населення - 1°^ , питома вага відповідної групи стандартної сукупності - 8°^ .

Загальний рівень трудової активності населення виражається формулою середньої арифметичної: і ^ ^ Су5^ , а

рівень трудової активності населення; що прийняте за сган-дарт ї° == ^ ^^х • Показник, елімінований від впливу особливостей вікової структури, - стандартизований коефіцієнт:

Содержание