Вплив на розвиток ринку праці в умовах ліберальної економіки

Ліберальна економічна система є досить специфічною формою ринку, тобто вона характеризується переважно приватною власністю на ресурси і використанням системи ринків та цін для координації і регулювання економічної діяльності В такій системі поведінка кожного її учасника мотивується його особистими егоїстичними інтересами кожна економічна одиниця прагне до максимізації своїх прибутків на основі індивідуального прийняття рішення Ринкова економічна система функціонує як механізм за допомогою якого індивідуальні рішення і пріоритети стають відомими широким верствам населення Конкуренція означає існування великої кількості незалежних самостійно діючих покупців і продавців робочої сили (або будь-якого іншого товару).

Роль економічної влади - мінімальна, а функції уряду обмежуються надійним захистом приватної власності і створенням правової структури, що полегшує функціонування вільних ринків

Вплив уряду, на формування і розподіл між галузями і окремими виробництвами робочої сили мінімальний. Практично не діють державні програми підготовки кадрів, не реалізуються стимулююча функція держави по зростанню мобільності професійної, соціальної, територіальної) населення Питання охорони здоров”я громадян продовження трудоактивного періоду створення і реалізація системи соціальних гарантій вирішується цілком децентралізовано.

Зрозуміло, все це стосується певної, так би мовити класичної ліберальної моделі ЇЇ сучасний варіант, адаптований до сьогоденних потреб і умон буття населення, до сучасного рівня економічного розвитку, характеризується значним зрос­танням ролі держави майже в усіх сферах.

Вплив на розвиток ринку праці в умовах адміністративно-командної економіки

Полярною протилежністю лібералізму є адміністративно-командна економіка. Цю систему характеризують суспільна власність практично на всі матеріальні ресурси і колективне прийняття економічних рішень через централізоване плануван­ня. Всі вагомі рішення, що стосуються обсягів використання ре­сурсів, структури і розподілу продукції, організації виробництва,приймаються центральним плановим органом. Підприємства є власністю держави, і процес виробництва відбувається на основі державних директив. Інакше кажучи, плани виробництва визна­чаються плановими структурами для кожного підприємства; при цьому план конкретизує кількість ресурсів, що мають бути виділені для виконання плану виробництва.

Усе це повною мірою стосується й робочої сили, яка та­кож Певною кількістю і так би мовити "асортиментом" (згідно з професійною, освітньою підготовкою) розподіляється між підприємствами. Співвідношення в національному продукті за­собів виробництва і предметів споживання, розподіл між окре­мими регіонами, а відповідно й між окремими групами насе­лення, розподіл засобів виробництва між галузями відбувають­ся централізовано, на основі довготривалих пріоритетів.