56. Система "національної економії" ф. Ліста

Теоретико-методологічним підґрунтям формування німецької історичної школи стало учення Фрідріха Ліста (1789 - 1846). У своїй головній праці, яка "Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торговельна політика і німецький митний союз" , вчений виступив з критикою класичної школи.

Ф.Ліст розробив власну теоретичну систему, в основу якої поклав історичний метод дослідження, заснований на вивченні економічних явищ та процесів у історичному контексті.Вихідною у теоретичній побудові мислителя була ідея перетворення Німеччини на індустріально розвинену державу, здатну до зовнішньоекономічної експансії.

Провідні ідеї теоретичної системи Ф. Ліста: учення про "національну економію", національну своєрідність господарських систем та законів їх еволюції. Він проголосив відмінною ознакою власної теоретичної системи економічний націоналізм, дослідження господарського розвитку нації "як середнього між індивідом і людством".

Вчений не заперечував індивідуальних чинників економічного прогресу, але виступав за свідоме формування соціально-економічного середовища, яке б спрямовувало їх у необхідне русло. Визначивши завданням на ціональної економії пошук найсприятливіших умов та засобів розвитку продуктивних сил нації, Ф. Ліст виклав своє розуміння сутності останніх, засноване на визнанні важливості нематеріальних чинників зростання національного багатства.Важливою складовою продуктивних сил вчений вважав національну індустрію, трактуючи її не лише як природний результат праці і заощаджень, але і як творчу соціальну силу, джерело майбутнього прогресу німецької держави. Вчений стверджував, що розвиток національної індустрії здійснює сприятливий вплив на динаміку всіх складових продуктивних сил нації шляхом: стимулювання прогресу науки, наукових відкриттів; удосконалення громадських інститутів; залучення до використання незадіяних раніше природних ресурсів; стимулювання розвитку транспортної інфраструктури, внутрішньої та зовнішньої торгівлі; удосконалення якості сільськогосподарської продукції та відкриття нових ринків її збуту.

Розрізняючи "мінові вартості" і "продуктивні сили", вчений на чільне місце ставив формування людського капіталу шляхом пізнання, засвоєння та примноження накопичених людством знань, ідей, винаходів, відкриттів, навичок професійної діяльності тощо. Спираючись на теорію продуктивних сил, Ф. Ліст обґрунтував концепцію економічного прогресу нації. Німецький вчений виокремлює такі стадії економічного розвитку націй: стан дикунства; стан розвитку скотарства; стан землеробства, землеробсько-ману фактурний стан, землеробсько мануфактурно комерційний стан суспільства. Вчений стверджував, що досягнення 5-ї стадії є метою розвитку усіх народів.

На його думку свобода міжнародної торгівлі буде корисною за умов, коли всі держави досягнуть однакової стадії розвитку. Вчений схвально ставився до теорії активного торговельного балансу, яку відстоювали меркантилісти, виводячи з "уроків історії" правило, згідно з яким "нація тим багатша та могутніша, чим більше вона експортує промислових виробів і чим більше вона імпортує сировиниНа відміну від класиків, протекціонізм Ф. Ліст трактував не як перешкоду, а як "найпотужнішу рушійну силу кінцевого об'єднання народів і, як наслідок, справжньої свободи торгівлі". У зв'язку з цим вчений виступав за виважений протекціонізм, який "відповідає своєму рівню промислового виховання", оскільки "будь-які надмірності протекціонізму шкідливі, тому що нації можуть прийти до вдосконалення мануфактур лише поступово". Автор "Національної системи політичної економії" не зводив діяльність держави лише до ролі "нічного сторожа. На думку вченого, "державна економія" покликана справляти стимулюючий вплив на економічний прогрес країни..Таким чином, науковою заслугою Ф. Ліста стало визначення та обґрунтування нових теоретико-методологічних положень, які не тільки засвідчили обмеженість підходів, заснованих на абстрактних узагальненнях, ігноруванні національної специфіки та нерівномірності розвитку окремих країн, але і збагатили економічну науку новими підходами до трактування предмета та методології економічного аналізу.