50. Передумови виникнення та ідейно-теоретичні витоки марксизму

Марксистська політична економія була започаткована у 40-ві pp. XIX ст. Засновниками оригінального напряму економічної думки стали видатні німецькі мислителі К. Маркс і Ф.Енгельс.  Найважливіші історичні передумови формування марксизму: промисло-вий переворот, який відбувся на початку XIX ст. спочатку в Англії, а потім і в інших захі-дноєвропейських країнах; виникнення фабричної системи та розвиток машинного вироб-ництва; піднесення економіки розвинених капіталістичних країн на основі прискорення технічного прогресу, зростання продуктивності та підвищення інтенсивності найманої праці;загострення соціальних суперечностей:зростання фізичних, психічних, нервових на-вантажень; виникнення масового безробіття та жахливої злиденності, які знайшли правдиве відображення у праці Ф. Енгельса «Становище робітничого класу в Англії» та «Капіталу» К. Маркса. Після притягнення до суду та звинувачення у "підбурюванні до повстання" К. Маркс був висланий з країни. Він переїхав у Париж, а згодом — у Лондон, де і прожив до кінця свого життя. Саме в Лондоні К. Маркс написав "Капітал", який він вважав потужною ідеологічною зброєю пролетаріату в боротьбі з буржуазією, головною працею свого життя. Над цим твором вчений працював понад 40 років.Фрідріх Енгельс:Видатний німецький мислитель.Значний вплив на формування наукових поглядів Ф.Енгельса справив його переїзд у 1842 р. до Англії, а також знайомство з К. Марксом. Перебування на службі у манчестерській філії фірми «Ермен і Енгельс та вивчення соціально-економічних реалій Англії, умов праці та побуту робітників спонукали Ф. Енгельса до написання у 1845 р. книги «Становище робітничого класу в Англії». У цьому творі знайшли відображення його ідеї щодо антагонізму класових інтересів буржуазного суспільства та неминучості соціалістичної революції..До середини XIX ст. соціально-економічний розвиток європейських країн нагромадив новий матеріал для теоретичних узагальнень.Економічна наука в цей період переживала період невизначеності, зародження нових наукових шкіл, які критикували індивідуалізм, економічний лібералізм та космополітизм попередників. Водночас економічні та соціальні потрясіння, які переживав капіталізм у першій половині XIX ст., сприяли зростанню популярності інтервенціоністських, націоналістичних та соціалістичних ідей.У 1844 р. у «Німецько-французькому щорічнику» була надрукована політекономічна праця Ф.Енгельса «Нариси до критики політичної економії», в якій вчений здійснив спробу систематизації відомих йому економічних теорій від меркантилістів до Дж. Мілля, а також висловив міркування щодо різних форм власності як основи відмінних типів суспільного устрою. Зазначивши, що монополія приватної власності є причиною криз та зубожіння населення.Проблеми детермінізму суспільного устрою панівною формою власності знайшли відображення у підготовлених у співавторстві з К. Марксом «Святому сімействі» та«Німецькій ідеології».У 1845 р. Ф. Енгельс опублікував працю «Становище робітничого класу в Англії», в якій обґрунтував правомірність класової боротьби, виходячи із жахливого злиденного становища робітничого класу в середині XIX ст. в одній із найрозвинутіших країн того часу.Суттєво модернізувавши теорію суспільного прогресу марксизм увібрав у себе багато досягнень наукової думки свого часу. Ідейнотео-ретичними джерелами економічної теорії Маркса стали: класична політична економія, насамперед учення Д. Рікардо;німецька філософія, репрезентована діалектикою Г. Гегеля та матеріалізмом Л.Фейербаха; французький утопічний соціалізм. Сприйнявши ідеї класичної школи таї виявивши їх слабкі сторони, К. Маркс до побудови власної теоретичної системи, заснованої на виявленні внутрішніх суперечностей капіталізму як рушійної сили його еволюції .Вчений досліджував економічні процеси і явища на основі загальних законів діалектики Г. Гегеля (єдності й боротьби протилежностей;взаємного переходу кількісних змін у якісні) і відповідного категоріального апарату (сутність і явище; форма і зміст; одиничне і загальне тощо).К. Маркс водночас стверджував, що його «діалектичний метод щодо своєї основи не тільки відмінний від гегелівського, але є його прямою протилежністю. Для Гегеля процес мислення є творець дійсного, яке становить лише його зовнішній прояв. У к.Маркса ж, навпаки, ідеальне є не що інше, як матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній».