59. Еволюція історичного напряму у працях в. Зомбарта та м. Вебера

Вернер Зомбарт (1863—1941) — німецький соціолог, філософ, економіст, професор політичної економії Бреславльського, а згодом — Берлінського університетів, автор праць "Сучасний капіталізм" (1902), "Три політичні економії" (1929), "Німецький соціалізм" (1934) та ін.У своїх ранніх працях В. Зомбарт виступав прихильником теоретичної системи та "продовжувачем справи" К. Маркса. Один з перших творів вченого "До критики економічної системи Карла Маркса" отримав високу оцінку Ф. Енгельса як вдалий виклад марксистських ідей. Гучну славу та визнання німецькому досліднику принесло дослідження "Сучасний капіталізм. У цій та інших працях вчений:розмежував поняття "господарська система" і "господарська епоха". Структуру господарської системи В. Зомбарт характеризував поєднанням трьох груп факторів:1технологічного способу виробництва (субстанції);2суспільних відносин ; 3 господарського духу.Виходячи з цих міркувань, вчений виокремив три групи найважливіших чинників еволюції господарської системи: техніко-економічні, соціально-організаційні та соціально-психологічні, Дослідив особливості "капіталістичного духу" як рушійної сили господарського розвитку націй. У складі "капіталістичного духу" В. Зомбарт виділяв:дух підприємництва, пов´язаний із грандіозністю ініціатив, багатством ідей, жадобою грошей, насильством, авантюризмом, героїзмом, жагою пригод тощо; бюргерський (міщанський) дух, в основі якого лежать бережливість, скромність, уміння рахувати та заощаджувати, працьовитість, поміркованість, схильність до раціоналізації тощо. Впровадив в економічну теорію поняття "економічної кон´юнктури", протиставивши учення про її коливання марксистській теорії криз. Започаткував концепцію "соціального плюралізму," згідно з якою розвиток суспільства відбувається не шляхом зміни господарських систем, а шляхом їх співіснування, приєднання основних елементів нового устрою до попередніх. На думку більшості дослідників, нова історична школа досягла вершини свого розвитку у творчості Макса Вебера (1864—1920) — видатного німецького соціолога, історика, економіста, професора національної економії Берлінського, Фрайбурзького, Гейдельберзького та Мюнхенського університетів, автора праць: "Протестантська етика і дух капіталізму" (1904), "Господарська етика світових релігій" (1916—1919), "Загальна економічна історія" (1919—1920) та ін. З 1904 р. видавав разом з Е. Яффе та В. Зомбартом "Архів соціальних наук і соціальної політики"; Найважливіші ідеї теоретичної системи М. Вебера: Концепція "ідеальних типів" трактував як штучну побудову, яка полегшує виявлення економічних закономірностей. Спираючись на концепцію "ідеальних типів", вчений виокремив дві ідеально типові орієнтації економічної поведінки індивідів: традиційну, яка походить з глибини століть і пов´язана з рутинними, незмінними методами діяльності, жадібністю та прагненням до збагачення у найгірших, крайніх виявах;Праці В. Зомбарта та М. Вебера стали важливим внеском у розвиток історичної традиції у політичній економії, започаткувавши дослідження морально-етичної природи суспільно-історичних процесів, менталітету нації як визначального чинника економічної поведінки, інституційних рамок господарської діяльності та факторів їх зміни тощо.