51. Особливості методології к.Маркса.

Характерні риси методології К. Маркса:абстрактно-теоретичний підхід, що вирізняється глибинним проникненням у сутність економічних явищ та процесів, виокремленням їх найсуттєвіших рис та побудовою системи логічно взаємопов’язаних та взаємообумовлених наукових категорій.К.Маркс досліджував економіку як базисну самодостатню структуру, стверд-жуючи, що за всієї важливості надбудови матеріальне виробництво є незалежною змінною і не потребує залучення до аналізу позаекономічних явищ та процесів;Поділяв суспільство на два антагоністичні класи (власників і позбавлених власності) і трактував поняття класової боротьби як рушійної сили історії, засадної характеристики економічного розвитку, найвищим проявом якої є соціальна революція.Визначаючи предмет політичної економії,закони розвитку виробничих відносин, К. Маркс трактував економічну теорію як ідеологічну, партійну науку, яка відображає інтереси панівного класу. Таким чином марксистська теорія з самого початку була заснована на ідеології пріоритетності класового підходу. Система економічних поглядів К. Маркса знайшла найповніше відображення у його фундаментальній праці «Капітал» .Наріжним каменем економічної теорії К. Маркса є учення про вартість і додаткову вартість. Проаналізував дві основні властивості товару:споживчу вартість, та мінову вартість.Розвиваючи свої економічні міркування, К. Маркс зазначав, що за умов ринкової економіки обмін товарів здійснюється за законом вартості, тобто усі товари обмінюються на основі втіленої в них людської праці.Спираючись на трудову теорію вартості, вчений обґрунтував теорію додаткової вартості, виробництво і розподіл якої є вузловою проблемою «Капіталу». К. Маркс вирішив цю проблему, ввівши в науковий обіг нове поняття — товар «робоча сила». Він дотримувався думки, що капіталіст купує на ринку не працю ,а здатність до праці — робочу силу.Різницю між вартістю робочої сили і новою вартістю,створеною робітником, вчений назвав додатковою вартістю, визначивши її як специфічну ознаку та основну мету капіталістичного виробництва. Важлива складова системи економічних поглядів К. Маркса — теорія грошей і капіталу. На основі дослідження двоїстої природи товару, історичної еволюції товарного виробництва та обміну, розвитку форм вартості) К. Маркс дав власне тлумачення природи грошей. Вчений трактував гроші як специфічний товар, який стихійно виділився із товарної маси у процесі еволюції обміну і став відігравати роль загального еквівалента — виразника вартості усіх інших товарів.Значну увагу автор «Капіталу» приділив дослідженню ф-цій грошей. На думку вченого, гроші є:1) мірою вартості, 2)засобом обігу, засобом утворення скарбів,засобом платежу,світ. грошима.Аналізуючи стр-ру капіталу, К. Маркс виокремив у його складі основний та оборотний капітал, постійний та змінний, застосовуваний та спожитий капітал.К.Маркс проаналізував кругообіг капіталу.Для хар-ки ек.поглядів К. Маркса важливе значення мають теорет. узагальнення, які вчений зробив у зв’язку з аналізом процесу нагромадження капіталу.Узалежнюючи динаміку середньої норми прибутку від технічного прогресу, К. Маркс прийшов до висновку, згідно з яким гонитва за додатковим прибутком спонукає капіталістів до підвищення фондоозброєності праці. Відтак зростає органічна будова капіталу, що за умов незмінної норми додаткової вартості неминуче викликає зменшення середньої норми прибутку. Поставивши норму прибутку в тісний зв’язок із технічним прогресом та зміною органічної будови капіталу, К. Маркс дійшов висновку про неминучість відносного скорочення частки найманої праці у суспільному продукті у процесі еволюції капіталізму. Він був переконаний, що «робітниче населення, створюючи нагромадження капіталу, тим самим у зростаючих розмірах виробляє засоби, які роблять його відносно надлишковим населенням. Це — властивий капіталістичному способові виробництва закон народонаселення». На основі аналізу розширеного відтворення К. Маркс зробив висновок, що характерною ознакою капіталіз-му є постійне відтворення на новій основі капіталістичних виробничих відносин, права власності капіталістів на додаткову вартість, що зростає завдяки процесу нагромадження.