27. Напрямки розвитку форм підпр діяльності

Підприємництвом називають ініціа­тивно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку. Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окре­мої фізичної особи або юридичної осо­би.

Підприємницька діяльність існує у конкретних організаційно-правових формах. На вибір форм організації підприємницької діяльності впливають багато чинників: сфери діяльності, фінансові можливості, переваги чи недоліки організаційної форми. Важливе значення також має аналіз чинного законодавства. Підприємництвом можуть займатися окремі громадяни, колектив людей, а також держава. Звідси два основних види підприємництва: 1) індивідуальне підприємництво. Індивідуальний підприємець працює від власного імені й на власний розсуд з метою одержання особистого прибутку або доходу. Він несе повну і необмежену відповідальність за результати своєї діяльності всім своїм майном — у критичних ситуаціях воно може бути конфісковане. Індивідуальний підприємець має право створювати підприємства; самостійно визначати профіль своєї діяльності й виробничої програми; купувати майно, набувати майнових прав, використовувати майно інших осіб за договором оренди; наймати або звільняти працівників; одержувати кредит і відкривати рахунок у банку; самостійно розподіляти прибуток від підприємницької діяльності, що залишився після сплати прибуткового податку; здійснювати операції з валютою. Отже, індивідуальний підприємець одноосібно приймає всі рішення щодо виробничо-господарської діяльності. Перевагами індивідуального підприємництва є мінімальний контроль держави (це дає змогу самостійно розподіляти прибуток), мобільність дій підприємця (це дає змогу змінювати види діяльності), прийнятні податкові умови (індивідуальний підприємець сплачує тільки прибутковий податок). 2) колективне підприємництво - здійснюється колективним суб'єктом, для чого утворюється підприємство (товариство). Товариства можуть виступати юридичними і неюридичними особами. Основними ознаками, що роблять підприємство юридичною особою (фірмою), є: заснування і реєстрація відповідно до закону; наявність організаційної єдності; володіння необхідним майном; самостійна майнова відповідальність; участь від власного імені в господарському обороті; власний розрахунковий рахунок у банку. Аналіз правових форм підприємств дає змогу виділити їх основні види: -одноосібне володіння - підприємство, власником якого є одна особа або сім'я, що самостійно веде справу з урахуванням своїх інтересів, одержуючи весь дохід і ризикуючи своїм майном і грошима. Одноосібним володінням вважають: індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи і виключно на її праці; сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян-членів однієї сім'ї; приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочої сили. Така форма організації бізнесу має важливі переваги перед іншими. Кожний власник володіє всім прибутком підприємства, користується повною свободою діяльності і платить відносно невеликі податки. Але вона має серйозні недоліки: повна майнова відповідальність, що несе власник (як правило), нестача капіталу, труднощі менеджменту тощо. - партнерство (товариство)— підприємство, організація або установа, заснована на засадах угоди двох чи більше осіб (у тому числі юридичних) шляхом об'єднання фінансових ресурсів і підприємницької діяльності, з метою одержання та розподілу прибутків, а також розподілу ризику і збитків. Партнерство створюється на основі договору, яким регулюються права й обов'язки партнерів (пайовиків), участь у спільних витратах, розподіл прибутку, поділ майна. Переваги цієї форми: залучення додаткових фінансових джерел, простота організації: не підлягає спеціальному оподаткуванню. Але й вона має певні недоліки: обмеженість капіталу ресурсами партнерів (ці партнерства не можуть здійснювати поповнення свого капіталу за рахунок емісії цінних паперів); за розбіжності в поглядах на управління та інші аспекти діяльності фірма може припинити своє існування тощо. Поширення одержали командитні товариства, що виникають за згоди двох і більше осіб. Одна з них (повний компаньйон) є одноосібним керуючим справами товариства, несе необмежену особисту відповідальність за справи товариства усім своїм майном, що наближає цю форму до приватного бізнесу. Інші члени товариства (командисти) не мають права втручатися в управління фірмою, а лише можуть контролювати діяльність товариства, знайомлячись з діловою документацією, бухгалтерськими книгами, звітами. Відповідальність за справи фірми вони несуть тільки власними коштами. При цьому прибутки і збитки командитного товариства розподіляються відповідно до внесків компаньйонів. - акціонерне товариство (корпорація)— правова форма підприємницької діяльності, відокремлена від конкретних осіб, які володіють корпорацією, за якої функції власності та контролю поділені між акціонерами. Акціонерна корпорація — юридична особа, її власники — тримачі акцій. Вона має переваги перед товариством: обмежена власність; простота здійснення операцій; у певних випадках податкові переваги. Але ця форма не позбавлена недоліків: організувати корпорацію дуже складно і дорого; корпорації відкритого типу відмовляються від своїх прав на комерційну таємницю; спеціальне оподатковування. Існують і спеціальні форми організації бізнесу: S-корпорації (США) — корпорації для малого бізнесу. На відміну від звичайної корпорації, прибутки якої оподатковуються корпоративним й індивідуальним прибутковими податками, S-корпорація платить податок як одноособове володіння. безприбуткові корпорації — діють не заради прибутку, їх цілі — освітні, добродійні, соціальні, релігійні; державні корпорації — створюються для надання послуг, які приватний бізнес не може і не хоче надавати (поштова служба, федеральна страхова ощадна корпорація); кооперативи — об'єднання, створені для виконання конкретних функцій (житлові, споживчі, виробничі); франчайзи — ліцензії, що дають право приватній компанії функціонувати як ланці великого торгового ланцюга. Останнім часом в економічній теорії та практиці ввійшов у вжиток новий термін, що характеризує особливе явище, — «малі підприємства (фірми)». Вони організовані у формі одноосібного володіння або партнерства (товариства), а не корпорації. У кожній країні є свої критерії класифікації підприємств (фірм) як малих. В Україні в законі «Про підприємство» вказується, що такими критеріями є: обсяг господарського обороту і чисельність. Малі підприємства створюють додаткові робочі місця, забезпечують швидку окупність витрат, оперативно реагують на зміни попиту споживачів. Підтримка малого бізнесу — один із основних напрямів економічної політики урядів розвинутих країн світу, оскільки малий бізнес є не тільки важливим чинником економічного розвитку, а й сприяє соціально-економічній стабілізації суспільства.