72.Розвиток продуктивних сил в агр. Сфері

Аграрні відносини — це складова частина економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння і використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну і споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

Суб'єктами економічних відносин в аграрному секторі є:

• суспільство в цілому в особі держави;

• сільськогосподарські підприємства;

• індивідуальні виробники сільськогосподарської про­дукції (фермери, сімейно-індивідуальні господарства).

Аграрні відносини - це складова частина ек.відносин, які виникають у сг з приводу володіння й використання землі як головного засобу с/г-го в-ва, а також в-ва, розподілу, обміну й споживання с/г-кої продукції та послуг.

Земельна рента(Рн) - це Ц, сплачувана землевласнику за надання в користування товаровиробнику, на правах оренди або в іншій формі с/г-ких земель. Землевласник безпосередньо створює й одержує Рн, якщо він сам або із застосуванням найманої праці обробляє належну його землю. Земельна Рн як ек.категорія виражає відносини привласнення додатк.продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею. Проте Рн не тотожна орендній платі. Крім Рн як плати за користування землею, орендна плата містить % на вкладений у землю К, а також Ам цього К. Земельна рента виникла з появою земельної власності.Види земельної ренти:1. Диференційна рента (І і ІІ).2. Абсолютна рента.3. Монопольна рента.

Диференційна рента І — це додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кра­щих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференційна рента II — виникає в результаті штуч­ного підвищення продуктивності землі завдяки викорис­танню ефективніших засобів виробництва, тобто за раху­нок додаткових вкладень капіталу в землю.

Монопольна рента утворюється через обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певних кліматичних умов. Тільки на певних землях і за певних природно-кліматичних умов можливе виробництво сільсько­господарських продуктів з особливими унікальними якіс­ними характеристиками (наприклад, особливих сортів ви­нограду та вина із нього, чаю, тютюну, трояндової олії). Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот но­вих земель, а постійний попит на продукцію не задоволь­няється, з'являється можливість реалізувати таку продук­цію за монопольно високими цінами. Рівень цих цін ви­значається не реальними витратами виробництва продукції,а виключно платоспром. поп. заможних спожи­вачів цих рідкісних продуктів. Різниця між монопольно високою ціною такого продукту і його вартістю й станови­тиме монопольну земельну ренту, яка надходить у розпо­рядження землевласника.

На відміну від інших товарів, земля — особливий товар, ціна якого ґрунтується не на вартості, а на тому доході, який вона приносить своєму власникові, — ренті. Ціна землі — це дисконтов. потік її доходу (ренти).

Дисконтування — це метод визнач. поточ. вар­т. (ціни) будь-якого капіт. ресурсу (в тому числі й землі) з урахуванням надання ним майбутнього прибут­ку при існуючій ставці банківського відсотка. Інакше ка­жучи, дисконтування дозволяє визначити, яку ціну необхід­но заплатити за капітальний ресурс (землю) сьогодні, щоб від його використання через визначений час отримати ба­жаний результат.

73. Земельна рента та її форми.Ринкові відносини суб’єктів з приводу купівлі –продажу та використання землі називаються рентними відносинами, в яких приймають участь три суб’єкта – землеволодарь, підприємець-орендатор землі та найманий робітник с/г виробництва. Земельна рента виражає відношення привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею. Форми земельної ренти: диференціальна земельна рента – різність між суспільною ціною виробництва с/г продукції на гірших дільницях землі та індивідуальною ціною її виробництва на кращих та середніх дільницях; диференціальна рента по плодючості; диференціальна рента по місцезнаходженню; диференціальна рента по ефективності на додаткові вкладення факторів виробництва.Абсолютна земельна рента – це надлишок вартості с/г продукції над ціною її виробництва. У формуванні ціни землі головну роль відіграє рента та банківський відсоток. Ціна землі рівна такій сумі грошей, яка будучи покладена в банк, принесе доход рівний ренті. Такий доход є капіталізованою рентою. Отже, ціна землі – це капіталізована рента.Оренда землі – це засноване на договорі строкове платне користування землею, що необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендна плата за землю містить відсоток на вкладений у землю капітал, а також амортизацію цього капіталу.Монопольна рента: умови утворення: обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови. Різниця між монопольною високою ціною продукту і екон витратами складають монопольну ренту. Джерело монопольної ренти, як і абсолютної, знаходиться поза с\г, бо вир0во такої продукції не може бути збільшено за рахунок залучення до с\г – обороту нових земель, а постійний і досить високий попит на продукцію не задовольняється і виникає можливість реалізувати її за високими цінами.

74.Види рент

Земельна рента — це ціна, що сплачується за використання землі, кількість якої (запаси) строго обмежена. Саме унікальні умови пропонування землі — їх фіксована кількість — відрізня­ють рентні платежі від заробітної плати, відсотка прибутку.

Земельна рента будь-якої форми являє собою додатковий дохід, який підприємець – орендар сплачує землевласникові за користування його земельними ділянками.

Причиною її є природні монополії, характерні для сільського господарства, які породжують відповідно 3 основних види земельної ренти: диференційна, абсолютна й монопольна.

Рента, яка сплачується з усіх видів земельних ділянок незалежно від їх якості, називається абсолютною рентою. Її причиною є: 1) монополія на землю як на об'єкт власності, 2) відчуження землі в оренду. Попит на землю гіршої якості є похідним, тобто залежить від попиту і цін на вироблену продукцію на рин­ках цієї продукції. Абсолютна рента з гірших ділянок мінлива. Оскільки крива пропозиції цих земель абсолютно нееластична, то єдиним визначником земельної ренти є попит. Абсолютна рента, як і нормальний прибу­ток, є складовою суспільних економічних витрат у землеробстві, а тому не впливає на величину підприємницького прибутку.

Диференціальна земельна рента сплачується підприємцем-орендарем за використання у землеробстві кращих і середніх земель (за родючістю чи місцезнахо­дженням). підприємці — орендарі кра­щих і середніх земельних ділянок сплачують власникам цих зе­мель водночас абсолютну земельну ренту і диференціальну ренту. Абсолютна рента Rа сплачується з усіх земель (кращих, середніх і гірших), що здаються в оренду, а диференціальна — лише з кращих і середніх. Теоретично диференціальна рента є різницею між суспільними економічними витратами, які формуються на базі економічних витрат у господарствах, що використовують відносно гірші землі, та індивідуальними витратами, що складаються на відносно-кращих землях, тобто диференціальна рента (Rд) визначається формулою:

Rд = ЕВС — EB,

де ЕВС — суспільні економічні витрати; EBіK — індивідуальні економічні витрати на відносно кращих землях. Диференціальна рента на середніх за якісними показниками ділянках буде меншою, ніж на кращих. Підприємці — орендарі гірших земельних ділянок одер­жуватимуть лише абсолютну земельну ренту.

Таким чином, диференціальна рента — це диференціальний додатковий дохід, який підприємець одержує з відносно кращих земель і сплачує власникові цих земель. Слід розрізняти дві форми диференційної ренти — першу і другу.

Диференційна рента І — це додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кра­щих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференційна рента II — виникає в результаті штуч­ного підвищення продуктивності землі завдяки викорис­танню ефективніших засобів виробництва, тобто за раху­нок додаткових вкладень капіталу в землю. Взаємозв’язок першої і другої диференційної ренти полягає в тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки перша рента пов'язана з природною, а друга з економічною (штучною) родючістю ґрунтів.

Крім диференційної та абсолютної ренти, існує монопольна рента. Вона утворюється через обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певних кліматичних умов. Тільки на певних землях і за певних природно - кліматичних умов можливе виробництво сільсько­господарських продуктів з особливими унікальними якіс­ними характеристиками (наприклад, особливих сортів ви­нограду та вина із нього, чаю, тютюну, трояндової олії). Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот но­вих земель, а постійний попит на продукцію не задоволь­няється, з'являється можливість реалізувати таку продук­цію за монопольно високими цінами. Рівень цих цін ви­значається не реальними витратами виробництва продукції, а виключно платоспроможним попитом заможних споживачів цих рідкісних продуктів. Різниця між монопольно високою ціною такого продукту і його вартістю й станови­тиме монопольну земельну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.

Джерело монопольної ренти знаходиться поза межами сільського господарства. Це, як правило, частина прибутку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує земле­власник через перерозподіл. Тому монопольну ренту мож­на вважати "квазірентою", або "віртуальною" земельною рентою.