53.Мінімальна зарплата

У більшості країн, що розвиваються, на МЗП покладається завдання регулювати структуру і динаміку загальної заробітної плати (регуляторна функція МЗП). Тобто МЗП виступає базою для встановлення мінімальних тарифних ставок робітників та мінімальних ставок оплати праці інших категорій працівників. При цьому створюється система галузевих, насамперед промислових і професійних рівнів мінімальної заробітної плати.

У країнах з розвинутою ринковою економікою МЗП розглядається як засіб соціального захисту працівників: від зменшення рівня оплати праці в умовах безробіття; від падіння купівельної спроможності населення при посиленні інфляції. Тоді встановлюється єдина МЗП, яка не має галузевих чи професійних відмінностей і не впливає на структуру загальної зарплати.

Окрім цього, МЗП може використовуватись і як еталон під час розробки різних соціальних програм як засіб для нарахування соціальних виплат та надання соціальних пільг.

В Україні, згідно зі статтею 3 Закону України "Про оплату праці", МЗП визначається як плата за просту, некваліфіковану працю, нижче за яку не може провадитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До МЗП не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. А в ст. 6 зафіксовано, що тарифна ставка робітника першого розряду встановлюється в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір МЗП. Це означає, що МЗП визнається тарифною частиною зарплати, основою і регулятором тарифної системи, а значить, повинна впливати на співвідношення мінімального та максимального розмірів зарплати, її постійної і змінної частини, регулювати процеси диференціації оплати праці Однак українське законодавство та більшість фахівців з питань оплати праці наголошують на тому, що МЗП має виконувати насамперед функцію соціального захисту, виступати державною соціальною гарантією. І саме на реалізацію цієї функції спрямовується встановлення рівня МЗП.

За Законом України "Про оплату праці" мінімальна зарплата встановлюється в розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу (ст. 9).

Згідно з "Концепцією дальшого реформування оплати праці в Україні" передбачається поетапне наближення розміру МЗП до прожиткового мінімуму.

Справі в тому, що МЗП як економічна категорія містить в собі серйозне внутрішнє протиріччя. З одного боку, основною метою встановлення МЗП є надання найманим працівникам необхідного соціального1 захисту відносно мінімально припустимих рівнів зарплати. І в такому ракурсі розмір МЗП має бути достатнім для забезпечення основних потреб .працівника. Причому в багатьох країнах критерієм МЗП; вважається прожитковий мінімум. [11]

Однак, з іншого боку, і це головне, МЗП має ту саму економічну природу, що й заробітна плата в цілому.

При такому розумінні сутності заробітної плати орієнтувати МЗП на межу малозабезпеченості, мінімальний споживчий бюджет або на прожитковий мінімум — це те саме, що зводити зарплату до вартості робочої сили. Не потреби і споживання, а результати діяльності окремої людини і суспільства мають визначати рівень МЗП. Остання, як і вся зарплата, повинна бути заробленою, а її підвищення має відбуватись відповідно до зростання продуктивності праці та ефективності виробництва. Таким шляхом йдуть економічно розвинуті країни. У США, наприклад, МЗП встановлюється в розмірі 50% середньої зарплати доти, поки питома вага мінімуму не зменшиться до 40% середньої зарплати в процесі її підвищення. В більшості країн Західної Європи рівень МЗП визначається залежно від одержаного і, підкреслимо, заробленого доходу на усередненого члена сім'ї. В обох випадках МЗП пов'язується із загальним станом економіки, умовами виробництва, які роблять залежними доходи зайнятого населення від праці, а не з потребами і бажаннями споживачів.