103. Необхідність державного регулювання економіки, можливості та межі.

Історичний досвід світової економіки підтверджує, що держава в усі часи тією чи іншою мірою була вимушена втручатися в економічні процеси. Але ступінь цього втручання на окремих етапах розвитку товарного виробництва був неоднаковим. Тобто, у всіх економічних системах держава регулює економіку.Ринковий механізм регулює найважливіші параметри економічного розвитку. По-перше, він обєднує виробників і споживачів в єдину економічну систему, підпорядковує виробництво вимогам задоволення суспільних потреб через платоспроможний попит. По-друге, він стимулює розробку та впровадження у виробництво науково технічних досягнень, зменшення витрат, підвищення якості товарів, постійне розширення їх асортименту, що в кінцевому підсумку забезпечує підвищення продуктивності суспільної праці. По-третє, він виконує велику селективну функцію серед товаровиробників, завдяки чому із товарного виробництва вибувають ті господарські суб'єкти, результати діяльності яких не відповідають сучасним вимогам.

Можливості та межі ефективності держрегулювання не можуть отриматиточної кількісної оцінки вже тому, що вони мають багато аспектів. Багато прояви ефективності держрегулювання, наприклад соціальнастабільність у суспільстві, взагалі не мають однозначних кількіснихпараметрів. Крім того, практично неможливо виокремити внесок кожного зтрьох «верств» господарського механізму в забезпечення прийнятних темпівекономічного зростання, збільшення зайнятості або підвищення ефективностісуспільного виробництва. Внаслідок цього можна запропонувати лишедеякі якісні оцінки можливостей і меж держрегулювання.

Держрегулювання в цілому, безумовно, довів свою високуефективність. Після того, як воно було вбудовано в господарський механізмкапіталістичного суспільства, розвиток країн Заходу характеризується високоюекономічною динамікою, швидким ростом ефективності суспільноговиробництва, більш-менш помірною безробіттям, помітним підвищеннямрівня та якості життя населення, пом'якшенням протиріч і достатньоюсоціальною стабільністю. Усім цим ринково-державно регульований,соціально орієнтований сучасний капіталізм вигідно відрізняється відкапіталізму вільної конкуренції.

У той же час ефективність держрегулювання далеко не безмежна, Так, воно не може подолати циклічність капіталістичноговідтворення, що породжує в понижувальних фазах циклу (криза,депресія) масу важких економічних і соціальних проблем. Протягомтривалих періодів воно не в змозі, не дивлячись на всі зусилля, забезпечитиприйнятного, соціально терпимого рівня безробіття, а тим більш повноїзайнятості самодіяльного населення. Саме так воно є в останнідва десятиліття XX ст., коли зрушення в технологічній базі виробництва ісвітогосподарської загострення конкуренції призвели на Заході до згортаннявиробництва та зменшення кількості робочих місць у ряді галузей іприскоренню заміщення живої праці праці, яка виражена в додатковихелементах основного капіталу (машини, устаткування і т.п.). Прибезробіття, яке в останні два десятиліття в більшості країн Заходуколивається в межах 10-12% і більше, неухильно загострюється проблемафінансування системи соціального страхування та її підтримки надосягнутому якісному рівні.