75. Переход до ринкових відносин в агр. Сфері

В умовах ринкової економіки земля не лише здається в оренду, а є об'єктом купівлі-продажу, отже, має ціну.

На відміну від інших товарів, земля — особливий товар, ціна якого ґрунтується не на вартості, а на тому доході, який вона приносить своєму власникові, — ренті. Ціна землі — це дисконтований потік її доходу (ренти).

Дисконтування — це метод визначення поточної вар­тості (ціни) будь-якого капітального ресурсу (в тому числі й землі) з урахуванням надання ним майбутнього прибут­ку при існуючій ставці банківського відсотка. Інакше ка­жучи, дисконтування дозволяє визначити, яку ціну необхід­но заплатити за капітальний ресурс (землю) сьогодні, щоб від його використання через визначений час отримати бажаний результат . Щоб визначити теперішню цінність капітального блага, необхідно здійснити операцію дисконтування.

Ціна землі прямо пропорційна величині ренти і оберне­но пропорційна ставці позичкового відсотка. Так, якщо ділянка землі приносить щорічно R доходу (ренти), а став­ка позичкового відсотка дорівнює S, то поточна ціна ділян­ки визначатиметься за формулою.

Σ = (R/S)*100%

Ціна землі – це сума грошей, яка якщо її покласти в банк, принесе своєму власнику дохід у вигляді відсотка, не менший від тієї земельної ренти, яку приносить дана земельна ділянка. Отже, власник погоджується продати свою ділянку за таку суму, яка, будучи покладеною до банку, принесе йому річний дохід у вигляді відсотка, що не нижчий від того, який він одержував би у формі ренти.

Фактично ціна може коливатися залежно від маси ренти, норми позичкового відсотка, вартості освоєння і поліпшення землі, співвідношення попиту і пропозиції на продукцію сільського господарства, напрямків економічної політики щодо державного регулювання аграрного сектору економіки.

Ціна землі в ринковій економіці має тенденцію до підвищення. Особлива вона висока на ділянках, які використовуються для будівництва житла, офісів корпорації.

Згідно із Земельним кодексом України земля може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. В Україні створене правове забезпечення для існуван­ня різноманітних організаційно-правових форм господарювання: кооперативів, фермерських (селянських) господарств, акціонер­них товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, оренд­них підприємств, селянських особистих господарств тощо.

Таким чином, Україна перейшла до створення на основі ко­лишніх колгоспів і радгоспів нових організаційно-правових форм на засадах приватної власності на землю та розвитку аграрного підприємництва. У сільському господарстві в основному завер­шуються ринкові аграрні перетворення. Основним критерієм цих перетворень є селянська приватна власність на землю.

Нині в Україні налічується понад 3 млн землевласників, тобто стільки селян обміняли земельні сертифікати та одержали держав­ні акти на власність своїх наділів. Загалом це становить 42 % від усього українського селянства. Передача земель у власність се­лян триває.