logo
ZMIST

47. Капітал та його суть

Капітал – одна з провідних економічних категорій. Під капіталом розуміють самозростаючу, авансову вартість, вкладання, які дають змогу отримати дохід.

Меркантилісти аналізували лише сферу обігу, вважаючи, що джерелом багатства нації є лише зовнішня торгівля Прибуток створюється тому що країна більше (або дорожче) продає, а менше (або дешевше) купує. Тому поняття капіталу меркантилісти виводили з сфери обігу та ототожнювали його з грошима: капітал-це золото, гроші, сума яких зростає в сфері обігу.

Фізіократи вважали, що багатство створюється не в сфері обігу, а в сфері виробництва, до того ж тільки сільськогосподарського виробництва. За їх концепцією капітал це ті засоби, які вкладені в сільське господарство. Промисловість та торгівля вважались безплідними.

Англійські класики розповсюджували поняття капіталу і на промисловість. А. Сміт трактував капітал як запаси для подальшого виробництва (як вічну та природну умову виробництва); як силу, яка керує працею. Д.Рікардо розділяв дану А. Смітом трактовку капіталу.

К. Маркс розглядав капітал як складне явище, яке в широкому розумінні цього слова охоплює всю систему виробничих відносин буржуазного суспільства і відношення між капіталістами та найманими робітниками, і відношення між самими капіталістами з приводу розподілу додаткової вартості. Капітал у вузькому розумінні є засобом експлуатації найманих робітників власником цих засобів виробництва. В цьому розумінні капітал розглядався як основа виробничих відносин буржуазного суспільства, з якої витікав основний економічний закон капіталізму – закон додаткової вартості.

В сучасній західній економічній науці капітал трактується як блага тривалого користування, створені людьми для виробництва інших товарів та послуг (касові апарати, навички та вміння людей і т.ін.). Це визначення капіталу служить загальною основою для різних визначень капіталу, які використовуються в повсякденному житті та в економічній літературі.

1.Предметно-функціональний підхід, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призна­ченою для подальшого виробництва або продажу й одер­жання доходу.

2. Соціально-економічний підхід, згідно з яким капітал трактується як економічна категорія — специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов.

3. Грошовий підхід, згідно з яким капітал досліджуєть­ся як фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді процента.

4. Ототожнення капіталу з часом як особливим економічним ресурсом, що визначає дохід підприємців як винагороду за відмову від задоволення поточних потреб заради отримання майбутніх благ.

5. Трактування капіталу як певного вкладення, зав­дяки чому забезпечується одержання доходу.

У рамках цього підходу виокремлюється категорія "людського капіталу" як міри втіленої у людині здатності приносити дохід. Освіта, професіоналізм, здоров'я, природні.

Економічна теорія розрізняє:

фізичний (технічний) капітал – сукупність матеріальних засобів, які використовуються в різних фазах виробництва та збільшують продуктивність людської праці (станки, будівлі, комп’ютери та ін.);

фінансовий (грошовий) капітал – сукупність грошових коштів у визначених цінах;

юридичний капітал – сукупність прав розпорядження деякими цінностями, при цьому ці права дають їх власникові прибуток без використання праці;

людський капітал – це ті вклади, які збільшують фізичні та розумові здатності людини.