logo search
ZMIST

36. Модель досконалої конкуренції

Ринок вільної конкуренції характеризує велика кількість фірм, що діють незалежно одна від одної. Конкуруючі компанії виробляють стандартизовану або однорідну продукцію, тому покупцеві практично байдуже, у кого її купувати за даною ціною. Оскільки кількість фірм велика, кожна з них як продавець практично не може вплинути на загальну пропозицію, тобто на ціни. Цей вид ринку характеризується ще й тим, що умови вступу та виходу з нього легкі. Отже, для ринку чистої конкуренції характерні ціни, рівень яких залежить від бажань окремих продавців чи покупців. Вони формуються вільно – під впливом попиту і пропозиції. Ринку за моделлю вільної конкуренції в Україні фактично немає.

Конкуренція означає суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого не залежні суб’єкти. Їхня залежність пов’язана тільки з кон’юнктурою ринку. Для того щоб перемогти у конкурентній боротьбі, підприємець повинен виготовляти товар, якому надає перевагу споживач. Виходячи з цього, під впливом ціни капітали спрямовуються в ті галузі, де можливий найвищий прибуток.

Конкуренція здійснюється в багатьох формах. Основними з них є внутрішньогалузева, міжгалузева та міжнародна.

Конкуренцію можна поділити на сумлінну і несумлінну (нечесну).1) Основними методами сумлінної конкуренції є:

Сумлінна конкуренція поділяється за методами на цінову і нецінову. Цінова конкуренція означає, що головним методом боротьби проти конкурентів є ціна. Це, по суті, боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищенню її продуктивності.

Нецінова конкуренція пов’язана зі стратегією боротьби, спрямованої не на зміну цін, а на створення зовнішніх умов, які поліпшують реалізацію продукції.

2) Нечесна конкуренція – це діяльність господарського суб’єкта, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, яка не виключає обман споживачів, партнерів, інших господарських суб’єктів і державних органів.

Роль конкуренції у ринковій економіці виявляється через певні функції, які вона виконує.

Функція регулювання. Для того щоб перемогти у конкурентній боротьбі, підприємець повинен виготовляти товар, якому надає перевагу споживач. Виходячи з цього, під впливом ціни капітали спрямовуються в ті галузі, де можливий найвищий прибуток. Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс і ризик одночасно. Функція розподілу. Конкуренція не тільки активізує до вищої продуктивності, а й дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їхнього ефективного внеску. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результати. Функція контролю. Конкуренція обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства. Наприклад, підприємець може призначити високу ціну, та конкуренція надає покупцеві можливість вибирати серед декількох продавців. Чим досконаліша конкуренція, тим справедливіше ціна.

37. Конкуренція і моделі ринків. Маємо три основних Чиста монополія – протилежний вид ринку. На ньому лише одна фірма є постачальником послуг або єдиним виробником товару, який до того ж не має замінників. Тому ця фірма діє як чистий або абсолютний монополіст.

Продукт, що постачається такою компанією на ринок, є унікальним. Конкуренції не існує, тож фірма й диктує свої ціни на товари, маніпулюючи кількістю пропозиції. Конкуренти не мають змоги проникнути на даний ринок унаслідок цілої низки бар’єрів. Серед них – ефект масштабу виробництва (виробництво відносно дешевої та стандартизованої одиниці продукції можливе лише за умови певного обсягу випуску), патенти, ліцензії, контроль над певними видами сировини, нестандартні методи конкуренції (тиск на банки та постачальників ресурсів із метою позбавити конкурентів кредитів і сировини, залучення до співпраці провідних спеціалістів конкуруючої фірми тощо).

Для ринку чистої монополії характерні три її види: закрита, відкрита і природна. Закрита – це монополія, захищена юридичними заборонами. Відкрита монополія виникає, якщо бодай одна фірма, яка, однак, не має захисту від конкуренції на якийсь час стає єдиним продавцем товару. Природні монополії – це здебільшого монополістичні галузі економіки. Вони підлягають суспільному регулюванню, яке здійснюється шляхом встановлення певних обмежень для того, щоб повністю або частково завадити монополістам одержувати монопольно високі прибутки. Прикладів чистої монополії в Україні безліч: Укрзалізниця, Укрпошта, Укррічфлот, Укртелеком тощо. Всі вони регулюються державою.

Ще однією моделлю ринку є монополістична конкуренція – організація ринкової інфраструктури, за якої доволі значна кількість виробників пропонує схожу але не ідентичну продукцію. Ця модель поєднує монополістичні і конкурентні властивості. За таких умов фірми конкурують на ринку, продаючи диференційовані товари, які мають високий ступінь заміни, але не є абсолютно взаємозамінними. Разом із тим доступ на ринок залишається вільним – як для нових фірм, що хочуть на нього вийти, так і для тих, хто хоче з нього піти. Така специфіка ринку монополістичної конкуренції зумовлює великий діапазон цін – від помірних до дуже високих. Проте у кожному разі ці ціни, як правило, вищі, ніж це обумовлено витратами виробництва.

Прикладом ринку монополістичної конкуренції в Україні є міжнародні пасажирські авіаперевезення. Послуги, що пропонуються на ньому, характеризуються високим рівнем норми заміни, проте не є абсолютно ідентичними. На цьому ринку конкурують, з одного боку, “українські авіалінії”, а з другого – велика кількість іноземних державних і приватних компаній: британська “British Airwaves”, німецька “Lufthanza”, угорська “Malev” тощо.

Четверта модель ринку – олігополія. Олігополістичний ринок характеризується домінуванням у кожній галузі певних фірм, кожна з яких має свій сегмент ринку. Головною рисою такого ринку є те, що лише кілька фірм виробляють усю або майже всю продукцію. Серед основних властивостей олігополістичного ринку – економія витрат, зумовлена ефектом масштабу виробництва; наявність бар’єрів для входження у галузь; злиття фірм. Практика довела: там, де спостерігається значний ефект масштабу, ефективне виробництво можливе лише за невеликої кількості фірм, а для цього потрібно, щоб кожна фірма займала значний сегмент ринку. За таких умов вихід на ринок ускладнюється, оскільки прийти на нього можуть лише великі виробники. Отже, ефект масштабу є основним бар’єром, який постає перед новими фірмами.

Однією з причин олігополії є злиття фірм, оскільки це призводить до посилення концентрації виробництва, а отже – розширює ефект масштабу виробництва.

Характерною рисою олігополістичного ринку є загальна взаємозалежність. Вона полягає в тому, що поведінка будь-якої фірми на такому ринку безпосередньо впливає на інші компанії, аналогічно й сама фірма відчуває на собі вплив із боку конкурентів. Тому при формуванні цінової політики ринку кожна фірма повинна враховувати можливу реакцію конкурентів.

Розподіл сфер впливу на олігополістичному ринку здійснюється методами нецінової конкуренції – за допомогою реклами, патентування тощо.

В Україні олігополістична модель ринку досить поширена. Крім іноземних фірм (здебільшого – транснаціональних корпорацій), що працюють у сфері торгівлі електронно обчислювальною, музичною, телевізійною, копіювальною, побутовою, фототехнікою, програмним забезпеченням тощо), її представляють і національні виробники.

38.Монополізм

Монополізація — економічний результат концентрації та централізації виробництва і капіталу.

Розрізняють три основні типи монополій:

монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Класифікація монополій

Закрита монополія — це галузь, захищена від конку­ренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.

Природна монополія — галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок в цілому. У такій галузі мінімальний ефективний масштаб виробництва товарів близький (або навіть переважає) до тієї кількості, на яку ринок пропонує попит за будь-якою ціною, достатньою для покриття витрат виробництва. У цьому випадку розподіл випуску між двома і більшою кількістю фірм призведе до того, що масштаби кожної будуть неефективно малі.

Відкрита монополія — це економічне явище, при яко­му фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спе­ціальним захистом від конкуренції, як це має місце у ви­падку закритої або природної монополії.

Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірми вперше виходять на ринок з новою продукцією. Кон­куренти таких фірм можуть з'явитися на ринку лише че­рез певний проміжок часу.

Чиста монополія утворюється там, де існує лише один продавець і відсутні реальні альтернативи — не існує то-варів-субститутів, а продукт, що виробляється, — однорідний і унікальний.

За чистої монополії фірма має реальну владу над реалі­зацією продукції і певною мірою контролює ціну, впливає на неї, змінюючи кількісні параметри пропозиції товару.

Важливою передумовою існування монополії б ситуація, коли вхід у галузь або вихід із неї супроводжується вхідни­ми чи вихідними бар'єрами.

Характер бар'єрів входу до галузі:

Антимонопольне законодавство має запобігати створенню нових монополій, унеможлювати зговори, відкриті та таємні угоди про перерозподіл ринків збуту, встановлення моноп.цін; регламентувати Дрегулюв.природних монополій.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;