10.3. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду
Чинне законодавство встановлює, що суб’єктом відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду є лише громадянин, а не юридична особа.
Саме тому, встановлений Законом України механізм відшкодування такої шкоди може бути актуальним лише для працівників суб’єктів господарювання, а не для господарюючих суб’єктів загалом.
Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
У зазначених випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає у випадках:
постановлення виправдувального вироку суду;
встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з зазначених вище підстав;
закриття справи про адміністративне правопорушення.
Право на відшкодування шкоди, завданої оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених вище, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.
Громадянинові відшкодовуються (повертаються):
заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
4) суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної допомоги;
5) моральна шкода.
Майно, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.
У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У разі смерті громадянина право на відшкодування шкоди у встановленому законодавством порядку переходить до його спадкоємців.
Громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв’язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, а також наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше місячного терміну з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
У зазначених випадках запис про звільнення з роботи (посади), зроблений у трудовій книжці, визнається недійсним. На вимогу громадянина власник або уповноважений ним орган у триденний термін видає йому дублікат трудової книжки без запису, який визнано недійсним.
Термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв’язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу. Трудовий стаж робітників і службовців, а також стаж роботи осіб, які працювали на підставі членства (в кооперативі, колгоспі тощо), обчислений із зарахуванням періодів, зазначених у частині першій цієї статті, враховується при наданні робітникам, службовцям і зазначеним особам різних пільг і переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню. Робітникам і службовцям цей стаж враховується також при призначенні пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років.
Місцеві органи влади і самоврядування протягом місяця з дня звернення повертають громадянинові, який втратив право користування жилим приміщенням внаслідок незаконного засудження, жиле приміщення, яке він займав раніше, а якщо воно не збереглося в натурі, протягом шести місяців з дня звернення громадянина позачергово надають йому в тому ж населеному пункті рівноцінне впорядковане жиле приміщення з урахуванням складу сім’ї та діючих норм жилої площі. Якщо громадянин у зв’язку з незаконним засудженням був позбавлений військових або інших звань, а також державних нагород, йому поновлюються звання і повертаються нагороди.
У разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов’язані роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди. У разі постановлення виправдувального вироку, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі закриття справи про адміністративне правопорушення орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов’язані на прохання особи в місячний строк письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання.
Якщо відомості про засудження або притягнення громадянина до кримінальної відповідальності, застосування до нього як запобіжного заходу взяття під варту чи накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт були поширені в засобах масової інформації, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті на вимогу його родичів чи органу дізнання, слідчого, прокурора або суду засоби масової інформації протягом одного місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до чинного законодавства України.
Заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу дізнання, досудового слідства чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.
- Модуль 1. Теорія безпеки та національна безпека україни
- Тема 1. Сутність і значення соціально-економічної безпеки у світовій економіці
- Виникнення науки про економічну безпеку
- Сутність і зміст економічної безпеки
- 1.3. Економічні інтереси та загрози як складові економічної безпеки
- 2. За тривалістю дії:
- 5. За ступенем реалізації:
- 6. За сферами розповсюдження:
- 1. За можливістю контролювати наслідки заподіяння шкоди:
- 2. За характером здійснення:
- 3. За наслідками:
- 4. За джерелом виникнення:
- 5. За ступенем реалізації:
- 7. За тривалістю дії:
- 8. За місцем виникнення:
- 9. За рівнем завершеності:
- 10. За сферою спрямування:
- Тема 2. Складові соціально-економічної безпеки держави
- 2.1. Формування соціально-економічної безпеки держави
- 2.2. Основні складові соціально-економічної безпеки держави
- 2.1.1. Соціально-демографічна безпека
- 1. Індекс приросту населення країни (повинен бути більше 0)
- 2. Середній вік (повинен бути вищим за середньосвітовий показник)
- 3. Співвідношення хворих до здорових людей в країні (не повинен перевищувати 5% населення країни)
- 4. Рівень освіти
- 1. Індекс розвіданості корисних копалин в країні
- 1. Вага первинних паливно-енергетичних ресурсів (повинна бути не менше середньосвітового значення).
- 1. Співвідношення валового боргу держави до валового внутрішнього продукту (повинне становити не більше 25%).
- 1. Вага витрат на науку і наукове обслуговування в обсязі валового внутрішнього продукту (не менше 5%).
- 1. Індекс кількості зареєстрованих правопорушень на 1000 осіб (у т.Ч. Економічних) (не повинен перевищувати 10%).
- Тема 3. Економічна безпека України і засоби її досягнення
- 3.1. Місце економічної безпеки в системі національної безпеки держави
- 3.2. Державні органи, що забезпечують досягнення економічної безпеки України
- Модуль 2. Соціально-економічна безпека підприємства
- Тема 4. Соціально-економічна безпека підприємства: поняття та способи досягнення
- 4.1. Сутність і зміст економічної безпеки підприємства
- 4.2. Реалізація економічних інтересів як основа забезпечення економічної безпеки підприємства
- 4.3. Основні загрози економічної безпеки підприємства
- 4.4. Елементи системи економічної безпеки підприємства
- Тема 5. Складові соціально-економічної безпеки підприємства та критерії її визначення
- 5.1. Елементи системи соціально-економічної безпеки підприємства
- Політико-правова складова. Загальний процес забезпечення політико-правової складової безпеки здійснюється в такий спосіб.
- 5.2. Узагальнююча оцінка рівня економічної безпеки підприємства
- Тема 6. Адаптація підприємства як спосіб забезпечення його економічної безпеки
- 6.1. Загальна характеристика процесу адаптації підприємства
- 6.2. Організація процесу адаптації підприємства
- Таблиця опису робіт щодо адаптації
- 6.3. Бюджетування процесу адаптації
- Тема 7. Розбудова служби безпеки на підприємстві
- 7.1. Необхідність і сутність комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємництва
- 7.2. Правові основи створення та функціонування служби безпеки підприємства
- 5. Безпосередня організація і функціонування служби економічної безпеки.
- 6. Контроль за діяльністю себ.
- 7.3. Попереджувальна роботи служби безпеки підприємства
- Модуль 3. Безпека бізнесу
- Тема 8. Рейдерство
- 8.1. Сутність і класифікація рейдерства
- 8.2. Методологія реалізації рейдерських операцій
- 8.3. Способи протидії рейдерству
- Тема 9. Інформація з обмеженим доступом та комерційна таємниця
- 9.1. Поняття, правові ознаки та види інформації
- 1. За видами:
- 2. За суб’єктами прав власності:
- 3. За режимом доступу:
- 9.2. Структурування інформаційних ресурсів підприємства
- 9.3. Ознаки комерційної таємниці та особливості її захисту
- 9.4. Особливості обігу інформації з обмеженим доступом
- Тема 10. Взаємодія підприємств з контролюючими і правоохоронними органами
- 10.1. Порядок і умови проведення перевірок підприємства контролюючими органами
- 10.2. Особливості надання інформації з обмеженим доступом контролюючим органам
- 10.3. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду
- Тема 11. Розслідування фактів порушень на підприємстві та формування юридичної відповідальності
- 11.1. Розслідування фактів порушень на підприємстві
- 11.2. Юридична відповідальність за порушення у сфері господарювання
- 11.3. Адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність у сфері бізнесу
- Список використаної літератури